Закон і Бізнес


Компроміс із прокурором

За корисні для слідства відомості можна отримати м’якше покарання


А.Пойда вважає, що інститут угоди про визнання вини має в Україні хороші перспективи.

№21 (1060) 19.05—25.05.2012
ЮЛІЯ КІМ
25922

Після набуття чинності новим КПК в Україні почне активно застосовуватися угода про визнання вини, а коло злочинів, щодо яких використовуватиметься така домовленість, з часом, можливо, розшириться. Про це розповів під час круглого столу, присвяченого реформі кримінального процесу, завідувач відділом головного управління з питань діяльності правоохоронних органів Адміністрації Президента Андрій Пойда. Що ж є угодою про визнання вини й чому адвокати, котрі виступали на засіданні, висловили побоювання з приводу введення цього нового для нашої країни інституту?


«Апеляція покаянного»

 Новий КПК дійсно вводить абсолютно новий і невідомий для України інститут угод. І якщо з приводу першого виду — примирення між потерпілим і підозрюваним (обвинуваченим) — ні в кого особливих питань не виникає, то «домовленість» між прокурором і підозрюваним про визнання вини викликає не такі однозначні оцінки. У цієї новели є як прихильники, так і противники. Втім, як правило, все нове провокує активні дискусії в суспільстві.

Потрібно визнати, що цей правовий інститут є новим тільки в Україні. У розвинених демократичних країнах він уже давно активно застосовується. Найчастіше, підписуючи угоду з обвинуваченим, правоохоронці намагаються добути корисну для слідства інформацію, яка, наприклад, може допомогти викрити важливіших членів злочинного угруповання. В цьому випадку людина визнає свою вину, але зазвичай отримує менш суворе покарання.

Отримала розвиток і особливу популярність угода з правосуддям (саме цей термін частіше вживається за кордоном) у США. За словами А.Пойди, в Сполучених Штатах 95% кримінальних справ завершуються таким компромісом між обвинуваченням і підозрюваним (обвинуваченим). На думку чиновника, це нововведення має хороші перспективи застосування і в Україні. Але насправді цей інститут з’явився дуже давно: схожий на нього існував у Британії вже в середні віки. На той час «апеляція покаянного» припускала, що підсудний міг уникнути смерті, якщо допомагав розкрити злочини, скоєні іншими.

Проте прийнято вважати, що угода з правосуддям у сучасному вигляді виникла все-таки на території США. Це поняття першим увів юрист Реймонд Молі в 1839. Проте, за словами партнера АГ «Солодко і партнери» Євгена Солодка, угода з правосуддям так чи інакше має місце й у тих країнах, де вона не передбачена законодавчо. Навіть у радянські часи існувала практика окремих домовленостей правоохоронних органів з обвинуваченими, просто вона не була закріплена юридично.

За що посадили Аль Капоне

Прихильники угоди з правосуддям пояснюють свою позицію тим, що подібні інститути істотним чином сприяють розкриттю найбільш складних, багатоепізодних групових злочинів. Противники ж, вказуючи на історичний досвід Британії, де в середні віки цей інститут припинив своє існування, говорять про те, що можливість отримати менше покарання в обмін на обмову інших осіб дає можливість уникнути вироку винним і притягти до відповідальності невинних.

У сучасних правових системах існує два основні види домовленостей з правосуддям. Перший — угода про співпрацю з прокуратурою (застосовується в США). Саме таку угоду вводить новий КПК в Україні. У Штатах більшість кримінальних справ розслідуються завдяки показанням осіб, що погодилися на такий компроміс. За багатьма фільмами ми можемо судити про те, як реально застосовується вказаний інститут у США. Суть його зводиться до того, що прокуратура знімає частину обвинувачень в обмін на визнання вини. В цьому випадку немає значення, який суб’єкт пропонує укласти угоду. Це може бути як сторона захисту, так і сторона обвинувачення. Не має також значення й процесуальна стадія, на якій може бути укладена така угода. У будь-якому випадку вона затверджується суддею, переважно на відкритому судовому засіданні. Зрозуміло, зазначена угода не є обов’язковою. На затвердження її судом або відмови в цьому впливають численні чинники. Але у випадку якщо суд підтвердив угоду, він зобов’язаний виконувати її умови. Одним з найвідоміших випадків, коли угода з правосуддям зірвалася, є випадок з Аль Капоне. У процесі суддя заявив, що він не зв’язаний указаною угодою, і виніс обвинувальний вирок, що передбачав великий строк ув’язнення.

Навіть у радянські часи існувала практика окремих домовленостей правоохоронних органів з обвинуваченими, просто вона не була закріплена юридично.

Другим найбільш поширеним видом угоди з правосуддям є так званий прокурорський імунітет. Цей інститут застосовується знову-таки в США. Суть цієї процедури полягає в тому, що обвинувачений (підозрюваний) може розраховувати не просто на зменшення обсягу інкримінованого йому обвинувачення, а звільняється від покарання в принципі. Якщо простіше, змінює свій статус на статус свідка. В обмін він повинен давати показання щодо своїх спільників. Зазначена угода також затверджується судом і є обов’язковою для сторін, що її уклали. Угода може бути розірвана у випадку, якщо в представників прокуратури з’являться нові докази, які спростовують свідчення, викривають обвинуваченого в брехні.

 За й проти угоди

 Згідно з новим КПК угода про визнання вини може бути укладена за ініціативою як прокурора, так і обвинуваченого (підозрюваного). За словами А.Пойди, коло злочинів, за якими може застосовуватися угода між прокурором і підозрюваним, досить невелике: це кримінальна вина, злочини невеликої й середньої тяжкості, тяжкі злочини й злочини, внаслідок яких шкода завдана лише державним або суспільним інтересам. А в кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, підписання такої угоди взагалі не припустиме.

Не дивлячись на такі «обме­жувачі» і те, що жодної угоди в Україні поки не було укладено, цей інститут уже встигли вщент розкритикувати. З особливою люттю на нововведення накинулися політики-опозиціонери. Наприклад, на думку Юрія Кармазіна, ця угода може бути отримана незаконним способом, а розірвати її буде неможливо. А це означає, існує ризик, що за грати потрапить невинна людина. Це припущення спростував радник Президента — керівник головного управління з питань судоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов у ефірі одного з телеканалів: «…Угода з правосуддям прямо заборонена в злочинах, де є потерпілі. При цьому вона може бути розірвана в будь-який момент. Угода затверджується судом. При цьому суд зобов’язаний перевірити, чи не здійснювалася вона під впливом яких-небудь сторонніх чинників». Отже, головна гарантія від свавілля слідчих органів у випадку з угодою про визнання вини — суд, який її затверджує. «Суд зобов’язаний переконатися, що підписання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, змушування, погроз або наслідком обіцянок або дій якихось обставин, крім передбачених в угоді», — мовиться в тексті кодексу. В інтерв’ю «ЗіБ» експерт Ради Європи, барристер Джеремі Макбрайд, відзначив, що хвилювання наших політиків безпідставні — у КПК передбачено судовий механізм, що досить надійно захищає від свавілля слідчих при підписанні угоди про визнання вини.

«Це позитивний, демократичний інститут, який, можливо, розвантажить систему від так званої битовухи, — вважає Є.Солодко. — Проте як завжди постає питання правозастосування». На практиці, вважає адвокат, цілком можлива ситуація, коли підозрюваний, прорахувавши економічну доцільність, погодиться на угоду, щоб убезпечити себе від можливого покарання, і при цьому неважливо — чи винна людина насправді. До того ж, на думку Є.Солодка, слідчі органи масово пропонуватимуть «домовитися». Про встановлення істини й об’єктивності слідства тоді можна просто забути. «Цей інститут для нас зовсім новий... У майбутньому, коли ми подивимося, як він працює, коло злочинів, за якими він застосовується, можливо, буде розширене», — сказав А.Пойда.

Схоже, поки що і юристи-практики, і розробники нового КПК не зовсім чітко уявляють, як же працюватиме новий інститут і на які підводні рифи можна натрапити при застосуванні угод. З’ясується це тільки з часом, коли новий кодекс набере чинності.