Вимушене переселення

Заради служіння Феміді кандидати переїжджають із Києва до Донецька. Та чи надовго?

Багато хто з «резервістів», котрі перемогли в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів, змушені будуть змінити місце проживання. А все через те, що їхні конкуренти — кандидати з більшою кількістю балів — «розібрали» крісла в найближчих і найкращих судах.

Вершина кар’єри

 Професія судді в ієрархії юридичних спеціальностей займає перше місце і є «вимогливою до кваліфікації». Такої думки дотримуються ті, хто має намір одягти мантію. У «погоні» за посадою майбутніх законників не зупиняє навіть той факт, що декому з них доведеться переїхати в зовсім чужі міста, залишити родину.

Невже крісло служителя Феміди варте того, аби заради нього змінювати своє життя? Виявляється, варте. Так, на трьох засіданнях (18, 24 та 25 квітня) Вища кваліфікаційна комісія суддів надала рекомендації для призначення на посади суддів уперше 49 кандидатам. Лише деякі з них житимуть удома, інші ж змінять адресу.

Зрозуміло, просто так «все нажите непосильною працею» ніхто не залишає. Можливо, головним аргументом для переїзду є суддівська винагорода, яка в цьому році значно зросла. Проте не можна не виключати, що для певного відсотку кандидатів професія судді дійсно була мрією й заради її здійснення вони готові на все.

 Приклади з життя

 Найкращою ілюстрацією вищенаписаного є приклади. Так, Ірина Молочна отримала рекомендацію до Донецького окружного адмінсуду. Жінка зі сім’єю проживає в столиці, працює помічником судді Окружного адмінсуду м.Києва. Ольгу Кравчук рекомендували до Кіровоградського окружного адмінсуду. Нині вона працює науковим консультантом судді Конституційного Суду Володимира Кампо.

Змінити місце проживання збирається й Софія Данилів зі Львова. Разом зі сім’єю вона переїде на Донеччину, аби працювати в Будьоннівському райсуді м.Донецька. Киянка Віта Снігір, помічник одного з народних депутатів, отримала рекомендацію до Коростенського міськрайсуду Житомирської області.

Вікторія Кицюк, яка займається адвокатською діяльністю на Харківщині, отримала рекомендацію до Кіровського райсуду м.Донецька. Її чоловік — суддя Жовтневого райсуду м.Харкова. За словами В.Кицюк, вона «дуже хоче працювати, батьки і чоловік підтримують її рішення». Жінка забере до м.Донецька дитину й матір, а чоловік приїжджатиме до них.

Посада судді не роз’єднає, а навпаки — згуртує сім’ю Вікторії Корицької. Жінка живе у м.Миколаєві, працює в господарському суді, а її чоловік — у м.Новоград-Волинському Житомирської області. В.Корицька виявила бажання зайняти посаду в Богунському райсуді м.Житомира. «Я була в Житомирі. Це гарне зелене місто. Там я навіть почуваю себе краще, ніж у Миколаєві. І з чоловіком ми з’єднаємося (від Житомира до Новограда-Волинського 85 км. — Авт.)», — зізналася претендентка.

 Прецедент швидкого переведення

 Всі кандидати як один запевняли «кваліфікаційників», що через місяць—два не проситимуться назад додому, не писатимуть до ВККС заяви про переведення до інших обителей Феміди. Їх не лякають труднощі, з якими доведеться зіткнутися. Звичайно, претенденти розраховують на службове житло, але якщо не отримають його, то винайматимуть «квадратні метри».

Залишається лише сподіватися, що майбутні законники не кривлять душею й справді готові до випробувань. До речі, на питання комісії, чи знайомі ви з роботою суду, де хочете працювати, кандидати відповідали: «Так, ознайомилися на сайті судової влади». Але ж віртуальна екскурсія — це одне, а самому побувати в суді — зовсім інша справа.

Член ВККС Віктор Мікулін порадив претендентам, аби вони відразу після виходу указу Президента про їхнє призначення не шукали зв’язків, аби перевестися до столичних судів. «Повірте, ніякі депутати вам не допоможуть», — зазначив «кваліфікаційник» і запевнив, що голосуватиме проти такого переведення.

Та, мабуть, слова В.Мікуліна не злякали кандидатів. Адже у ВККС уже був прецедент швидкого переведення. Так, у лютому 2012-го четверо володарів мантій отримали рекомендації для переведення до столичних судів, навіть не склавши суддівської присяги.