Справедливість — в оскарженні
КС зобов’язав переглядати ухвали про відмову в змінах способу та порядку виконання рішення
Не складне, на перший погляд, тлумачення норм Господарського процесуального кодексу щодо права оскаржувати ухвали, якими було відмовлено в задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання судового рішення, може спричинити серйозну проблему для конституційного судочинства. Адже КС уперше прийняв до провадження звернення, викладене недержавною мовою.
Переглядається все, що не заборонене
Обгрунтування самого рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012 особливих труднощів у суддів КС не викликало. Адже схожі питання вже порушувалися перед Судом і щодо цивільного, і щодо кримінального процесів. Тим більше, що положення стст.106, 11113 ГПК не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду. Щоправда, як зазначив у своєму зверненні Олексій Шаповалов, Вищий господарський суд, вирішуючи питання щодо відкриття провадження, по-різному тлумачить положення п.20 ч.1 ст.106 та ч.1 ст.11113 ГПК щодо можливості касаційного оскарження ухвал судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання судового рішення.
На відміну від своїх колег з ВГС, судді КС висловили свою позицію більш однозначно. Як наголошено в рішенні, «відсутність у ч.1 ст.106 ГПК норми щодо оскарження ухвали про відмову у задоволенні заяви про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови суду не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги на такі ухвали». Інакше можна було б говорити про порушення конституційного права на судовий захист, що також порушувало б принцип справедливості судового розгляду.
КС нагадав, що «право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист». Адже тим самим гарантується відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Єдиним винятком може бути встановлена законом пряма заборона на таке оскарження, яка, у свою чергу, має бути виправдана особливостями окремих судових розглядів.
З огляду на це, Суд констатував, що «апеляційному та касаційному оскарженню підлягають ухвали місцевого господарського суду і постанови апеляційної інстанції як про зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, так і про відмову у змінах способу та порядку їх виконання».
«Недержавне» звернення
На цьому можна було б поставити крапку, оскільки рішення цілком логічне й послідовне, якщо брати до уваги попередні висновки в аналогічних спорах. Однак з’ясувалося, що КС відкрив провадження в цій справі за зверненням, яке надійшло недержавною мовою. Це дало підстави судді КС Віктору Шишкіну в окремій думці до цього рішення піддати критиці позицію колег.
Він звернув увагу, що Суд проігнорував власні ж висновки, зокрема, з рішення від 14.12.99 №10-рп/99 щодо статусу української мови як державної. Адже громадянин О.Шаповалов виклав своє звернення російською. Нею ж перекладав цитати із законодавчих норм. А самодіяльність у перекладі, на думку В.Шишкіна, може призвести як до хибного розуміння закону самим громадянином, так і до помилкової інтерпретації його вимог Судом.
Як стверджує В.Шишкін, відтепер будь-який громадянин може звернутися до КС тією мовою, яка є для нього рідною. І Суду, аби не бути звинуваченим у дискримінації за мовною ознакою, доведеться вивчати таке звернення.
Чи буде дотримуватись єдиний орган конституційної юрисдикції власноруч створеного прецеденту — покаже майбутнє. Проте не можна виключати, що для декого із суб’єктів звернення дійсно буде зручніше викласти свою позицію, наприклад, однією з офіційних мов Європейського суду з прав людини, аби послатися на його практику. І відмовити у відкритті провадження через відсутність перекладу українською КС права вже не матиме …