Закон і Бізнес


Право першості

Акціонери можуть викуповувати цінні папери без завчасного повідомлення партнерів


№19-20 (1058-1059) 10.05—18.05.2012
Дмитро КОВАЛЬСЬКИЙ, Денис ХОМЧЕНКОВ,
5359

Незважаючи на те що акціонерні товариства в договорах прописують правила продажу акцій третім особам, ці домовленості не поширюються на продаж цінних паперів між акціонерами.


Методи продажу

 Господарські товариства — найпоширеніші види юридичних осіб, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності. Це зумовлено перш за все тим, що вони створюються заради отримання прибутку, який розподіляється між їх учасниками, дозволяють об’єднувати на партнерських засадах капітал та особисту участь учасників і, крім того, обмежувати в більшості випадках їх майнову відповідальність, що зменшує підприємницький ризик. Специфічною ознакою, притаманною господарським товариствам, є наявність статутного чи складеного капіталу, поділеного на частки між учасниками. Статутний (складений) капітал — це сумарна вартість вкладів, внесених учасниками в товариство. У процесі його діяльності розмір капіталу може бути збільшений за рахунок джерел, передбачених законом, чи зменшений до мінімального встановленого законом розміру.

Право власності на частку в статутному капіталі не надає її учаснику речових прав на майно товариства, оскільки воно належить на праві власності останньому. Це право породжує комплекс корпоративних прав, зокрема здійснювати відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Однією з особливостей правового становища акціонера є те, що вийти з товариства він зможе лише єдиним способом — відчуживши акції.

Вихід учасника з товариства можливий шляхом передачі частки в статутному фонді іншому учаснику, товариству або третій особі. При цьому частка в статутному фонді може бути передана третім особам, якщо це не заборонено установчими документами і якщо від її придбання відмовились інші учасники товариства, оскільки останні в такому випадку користуються переважним правом придбання частки.

Одним зі способів придбання акцій, у тому числі й учасниками товариства, є вчинення такого правочину із залученням третіх осіб на підставі договору комісії.

Сутність договору комісії полягає в тому, що одна сторона (комітент) упов­новажує іншу (комісіонера) здійснити один або кілька правочинів від імені останнього й за власний рахунок.

Предметом договору комісії є надання посередницьких послуг у сфері торгового обороту, що передбачають здійснення одного або кількох правочинів, за винятком тих, що мають особистий характер. Предметом договору комісії виступає діяльність комісіонера, тобто послуга, що ним надається, а не сам правочин як результат діяльності комісіонера.

Договір комісії має багато спільних ознак з договором доручення, основна з яких полягає в тому, що одна сторона — виконавець (повірений або комісіонер) зобов’язується вчинити правочини (юридичні дії) в інтересах другої сторони — замовника (довірителя або комітента).

Головна відмінність інститутів комісії та доручення полягає в тому, що комісіонер діє не від імені комітента (як повірений — від імені довірителя в договорі доручення), а від власного. У ч.2 ст.237 ЦК прямо зазначено, що особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, не є представником. Тому на відносини комісіонера й комітента не поширюються положення гл.17 про представництво. Разом з тим у літературі, з огляду на те, що комісіонер, як і повірений, діє в чужих інтересах, відносини комісії нерідко охоплюються поняттям «опосередковане представництво». Відповідно, оскільки комісіонер укладає правочини від власного імені, для третіх осіб — контрагентів не має значення правовий статус комітента, як і повноваження комісіонера, відповідність його дій завданням, які були поставлені комітентом.

 Внутрішні конфлікти

 У разі продажу учасником товариства акцій цього товариства іншому учаснику, в тому числі із залученням комісіонера, трапляються випадки, коли інші учасники вбачають порушення своїх прав, а саме — переважного права на придбання таких акцій, посилаючись на неповідомлення їх про намір продати належні учаснику товариства акції, а також неінформування про умови продажу, що позбавляє можливості придбати запропоновані акції.

Як приклад можна навести випадок, коли Акціонер-1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до Акціонера-2 та Акціонера-3 про переведення на позивача прав та обов’язків покупця простих іменних акцій, емітованих акціонерним товариством (в даному випадку йшлося про закрите акціонерне товариство), за договором купівлі-продажу цінних паперів, укладеного між Акціонером-3 та товариством.

Згідно з установленими обставинами справи між товариством як покупцем, котре діяло на підставі договору комісії, укладеного з Акціонером-2, та Акціонером-3 як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів, за умовами якого продавець зобов’язався передати у власність покупця, а той — прийняти та оплатити прості іменні акції документарної форми, емітовані акціонерним товариством.

Також, як було встановлено судами, Акціонер-2 та Акціонер-3 є акціонерами АТ з моменту його створення, Акціонер-1 був акціонером у час продажу паперів та є ним на час звернення до суду. 

Суди встановили, що відповідно до п.5.2 статуту АТ акціонери мають право, зокрема, продавати або відчужувати іншим способом, заповідати та успадковувати належні їм акції в порядку, визначеному чинним законодавством, статутом товариства та положенням про акції товариства, користуватися переважним правом на придбання акцій товариства додаткових емісій та акцій, що відчужуються іншими акціонерами (за винятком реалізації товариством викуплених власних акцій).

Відповідно до п.5.3 статуту акціонери зобов’язані, зокрема, виконувати установчі та внутрішні (затверджені наглядовою радою та правлінням) документи товариства й рішення органів управління.

Акції згідно з п.7.5 статуту можуть відчужуватися їх власниками товариству, юридичним та фізичним особам у порядку, визначеному законодавством, статутом товариства та положенням про акції товариства.

Згідно з п.7.9 статуту учасники товариства мають переважне право на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства. Переважне право акціонерів на придбання акцій, що відчужуються іншими учасниками товариства, реалізується в порядку, передбаченому положенням про акції товариства. Порушення порядку відчуження акцій, встановленого в п.7.9 статуту, є порушенням прав акціонерів на першочергове придбання акцій і є підставою для визнання недійсним такого відчуження в судовому порядку.

Відповідно до п.3.10.1 положення про акції товариства акціонер пропонує свої акції за ціною та на умовах, що пропонувалися товариству, іншим акціонерам шляхом загального повідомлення в одному з офіційних видань і повідомлення через реєстратора всіх акціонерів. Газети та письмове підтвердження реєстратора про здійснення повідомлень акціонер надає наглядовій раді. Витрати, пов’язані із цією процедурою, несе акціонер. Якщо учасники товариства не скористалися своїм правом на придбання акцій протягом одного місяця після публікації в пресі та направлення їм персональних повідомлень, акціонер має право запропонувати акції третім особам за ціною та на умовах, що пропонувалися товариству та акціонерам.

 Дії за законом

 Господарські суди встановили, що згідно з актом проведеної Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за зверненням позивача планової перевірки дотримання вимог законодавства про цінні папери товариства за результатами опрацювання інформації щодо договорів, укладених на виконання договору комісії, порушень вимог законодавства на ринку цінних паперів стосовно товариства не виявлено.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.116 ЦК учасники господарського товариства мають право в порядку, зазначеному в установчому документі товариства та законі, здійснити відчуження цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Згідно з ст.10 закону «Про господарські товариства» учасники товариства мають право, зокрема, здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.3 ст.81 ГК (чинні на момент укладення договору купівлі-продажу цінних паперів) акціонери ЗАТ мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

Конституційний Суд у рішенні від 11.05.2005 №4-ра/2005 зазначив, що положення п.1, абз.1 п.5 ст.4 закону «Про власність» у контексті чч.1, 7 ст.41 Конституції, у системному зв’язку з ч.3 ст.81 ГК, треба розуміти так, що власник на свій розсуд володіє, користується й розпоряджається належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов’язаний не порушувати прав та охоронюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і суспільства, у тому числі переважного права (яке не є абсолютним) акціонерів ЗАТ на придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.

Відповідно до п.33 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 №13 у зв’язку із законодавчою неврегульованістю порядку реалізації акціонерами ЗАТ переважного права на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства третім особам, господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У разі неврегульованості в установчих документах акціонери мають переважне право купівлі пропор­ційно кількості належних їм акцій.

Положеннями ст.28 закону «Про господарські товариства» врегульовано порядок придбання акцій. Так, зазначеною статтею встановлено, що акція може бути придбана на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством. Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства. Акції ЗАТ розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Правовий режим власності згідно з п.7 ч.1 ст.92 Конституції визначається виключно законом.

Отже, саме законом установлюється особливий порядок діяльності суб’єктів, об’єктом права власності яких є, зокрема, акції, і тільки закон може встановлювати щодо вказаного об’єкта певні обмеження та покладати на таких суб’єктів (власників акцій) додаткові обов’язки.

 Вільний вибір

 Зі змісту ст.3 закону «Про цінні папери та фондовий ринок» убачається, що цінні папери, зокрема акції, посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов’язання (емітент).

З огляду на встановлені обставини правомірними є висновки про те, що власники акцій ЗАТ мають однакові права, які виникають у зв’язку з обігом акцій, а отже, переважним правом один перед одним не наділені. При цьому на правовідносини з приводу укладення цивільно-правових угод між акціонерами норми ч.3 ст.81 ГК не поширюються, а тому при продажу акцій акціонером акціонеру в інших акціонерів переважного права не виникає. Механізм реалізації вимог положення про акції АТ розроблений у товаристві й застосовується лише у випадку продажу акцій акціонерами третім особам; якщо сторонами угоди є лише акціонери, то такі угоди укладаються без дотримання відповідного механізму. До того ж продавець акцій ЗАТ управі вільно обирати покупця з-поміж осіб, які мають таке переважне право.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що в даному випадку переважне право позивача як акціонера на купівлю акцій, що відчужувалися іншим акціонером іншому акціонеру, було порушене. Таким чином відсутні підстави для задоволення позовних вимог про переведення на позивача прав та обов’язків покупця простих іменних акцій, емітованих АТ, за договором купівлі-продажу цінних паперів.