Закон і Бізнес


Хабарників лякають стратегією.

Керівництво держави незмінно демонструє готовність подолати «ганьбу для нації». Цим і обмежується


Влада і закон, №44 (979) 30.10—05.11.2010
2569

Позиції України в міжнародних рейтингах не радують. Згідно з дослі¬дженням Transparency International за рівнем корупції наша держава зайняла 134-е міс¬це зі 178, набравши 2,4 бала з 10. Попри всі обіцянки нової влади, ситуація кардинально не змінилася.


Знову «двійка»

Не встигли «Репортери без кордонів» зафіксувати падіння в Україні рівня свободи преси (131-е місце в 2010 році порівняно з 89-м у 2009-му), як наша країна отримала наступну невтішну оцінку. Цього разу зарубіжні експерти оприлюднили чергові результати дослідження рівня корупції. Показник України в індексі сприйняття корупції Tranparency International оптимізму не вселяє: 134-е місце зі 178. Хоча варто відзначити, що раніше було ще гірше — в 2009 році наша держава зі своїми 2,2 бала займала 146-е місце.
В принципі, при бажанні тому невеликому зростанню, яке продемонструвала Україна порівняно з попереднім «звітним» періодом, можна порадіти. Правда, відзначають представники міжнародної організації, результат менш ніж 3 бали — «ганьба для нації». Тим більше що зміну показників на 0,2 бала важко назвати принциповим ривком угору. «Якщо ми подивимося на індекс сприйняття корупції, який ми щорічно готуємо, то побачимо: Україна страждає від непрозорих операцій з державними фінансами вже 20 років», — відзначив регіональний координатор Transparenncy International по Східній Європі й Центральній Азії Міклош Маршалл, коментуючи плоди «антитимошенківського» аудиту.
Проте навіть незначне поліпшення може свідчити про те, що експерти з повагою ставляться до бажання української влади подолати одвічну проблему. За останній час як попереднє, так і нинішнє керівництво держави демонструвало готовність змінити ситуацію на краще. Ось тільки нерідко демонстраціями ця готовність і обмежувалася.

Відкладені наміри

До вагомих досягнень української влади на ниві антикорупційної боротьби можна віднести низку звершень. Серед них — ухвалення пакета тематичних законів ще в 2009 році, створення Національного антикорупційного комітету і призначення спеціального урядового уповноваженого з питань антикорупційної по¬літики. При цьому, як відомо, благородство намірів було серйозно відкориговане темпами втілення їх у реальність. Після того як у березні набуття чинності трьома антикорупційними законами було відкладене вже вдруге (тепер — до 1 січня 2011 року), до послідовності можновладців виникли деякі питання.
Відзначимо, що глава держави запевняв: буде зроблено все можливе, аби після коригування закони почали працювати раніше. Проте наприкінці жовтня віз залишається на своєму місці, а засідання Групи країн проти корупції при Раді Європи (GRECO), за¬плановане на 30 листопада, наближається.
Боротися з напастю керівництво країни планує не тільки в рамках «вузько¬спеціалізованого» законодавства. До досягнень антикорупційного характеру сильні країни відносять як успіхи правоохоронних органів, які регулярно рапортують про порушення кримінальних справ проти чиновників, так і свої зусилля, спрямовані на створення «здорового клімату» в державі, за якого корупція себе сама викорінить. Тут Уряд припас прийнятий літом закон про держзакупівлі (що цікаво, його вже зібралися знову лібералізувати) і клятвені обіцянки дерегулювати все, що тільки можна. Проте з ілюструванням похвальби намірів реальними справами у влади поки складається не дуже благополучно.

Ставка на страх

Як і слід було чекати, новий Президент обіцяє воювати з корупцією час¬тіше від усіх колишніх правителів. «Я сподіваюся, що нам удасться нарешті проводити ефективну державну політику щодо боротьби з корупцією, яка сьогодні є загрозою національній безпеці нашої держави», — окреслив ворога Віктор Янукович під час засідання антикорупційного комітету.
Боротися з хабарництвом і перевищенням повноважень, на думку керівництва країни, потрібно в рамках національної стратегії на 2010—2014 роки, яку тільки належить прийняти. Ймо¬вірно, серед її пріоритетів буде не тільки адаптація вітчизняного законодавства до європейських вимог (особливий інтерес Заходу викликають моменти, що стосуються вирішення проб¬леми конфлікту інтересів), а й розширення контролю (зокрема громадськості), максимально від¬крита звітність (наприклад у питаннях фінансування політичних партій), «заміна кількісних показників ефективності якіс¬ними» (а це вже відносно роботи правоохоронних органів) й інші благі цілі.
Проте гарантувати успіх стратегії не так уже й просто: основною перешкодою на антикорупційному шляху, цитує «Коммерсант-Украина» проект документа, може стати «відсутність на вищому рівні політичної волі для реалізації Національної антикорупційної стратегії». Це, очевидно, і є головна причина попередніх провалів комплексів благих намірів.
На словах найвище ке¬рівництво країни готове боротися з корупцією «розжареним залізом», як про це любить говорити Президент. «Робити бізнес на бюджеті ніхто в державі не буде. І кишені, які вони (корупціонери) «пошили до п’ят, ми відріжемо», — пообіцяв Віктор Янукович.
Так само суворо налаштований і глава Уряду. «Кожного тижня затримують або мера, або заступника міністра, або керівника департаменту. Один з одвічних трьох інстинктів — страх. І він повинен працювати. Кожен має розуміти, що відповідальність настане», — наголосив Микола Азаров.
Проте для того, щоб задекларовані зусилля приносили плоди, антикорупційні дії повинні бути послідовними і, що важливо, непередвиборчими. Попри те що злодій, без¬умовно, повинен сидіти у в’язниці, окремими арештами проблема хабарництва не вирішується. Для протидії корупції необхідно не тільки прийняти закони, які високо оцінить Європа, а й застосовувати їх на практиці.
Мало гарантові заявити про те, що бізнес слід відо¬кремити від влади (з наближенням місцевих виборів це гасло стає все більш модним), варто пошукати «сумісників», причому при бажанні можна почати чистку рядів не з глибинки, а з верхніх ешелонів виконавчої влади — потенційних джерел конфлікту інтересів там вистачає. Суворо карати за зловживання — недостатньо, слід максимально скоротити поле, на якому ці зловживання можливі. І дерегуляція, і адміністративна реформа (разом з можливим скороченням кількості чиновників з тим, щоб підвищити зарплати щасливчикам, які залишаться) допоможуть.
Для того щоб змінити ситуацію (а не тільки лякати нечистих на руку чиновників, обіцяючи виховати в них почуття страху), владі, хто б її не представляв, необхідно докласти чимало зусиль. Пропустити через «фільтр» звичну для всіх «каламутну воду» потрібно не тільки зуміти, а й захотіти. А доти — яким би зразковим не було відкладене до кращих часів законодавство — розраховувати на підвищення рейтингів з «двійок» до «десяток» не доводиться.

Ксенія СОКУЛЬСЬКА, «Подробиці»