«Третейці» з альтернативою
Незважаючи на арбітражне застереження, підприємці йдуть до державних судів
У деяких випадках державні суди розглядають справи, незважаючи на третейське застереження в договорі сторін. «Третейці» вказують на хибність такої практики й прагнуть самі вирішувати ці спори.
Учасники круглого столу «Становлення національного арбітражу на рівні світових стандартів: підсумки діяльності, судова практика, перспективи вдосконалення» обговорили законодавчі ініціативи, які стосуються розгляду справ третейськими судами, та випадки, коли погляди «третейців» не збігаються з позицією державних судів. Зокрема, експерти занепокоєні тим, що з 2009 р. спостерігається тенденція обмеження компетенції третейських судів. Крім цього, вони вказали на порушення строків видачі виконавчих документів на рішення «третейців».
Особливу увагу учасники круглого столу приділили випадкам, коли державні суди визнають недійсними третейські застереження з посиланням на конституційне право особи на звернення до суду за захистом. При цьому, за словами «третейців», не враховується рішення Конституційного Суду №1-рп/2008 від 10.01.2008, відповідно до якого укладання сторонами третейської угоди не є порушенням права позивача на звернення до суду за захистом, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду є не відмовою від права на звернення до суду, а одним із способів реалізації права на захист.
«Якщо раніше сторона зверталася до господарського суду, а суддя, досліджуючи матеріали справи, виявляв, що між сторонами є третейське застереження, і одна із сторін заперечувала проти розгляду цього спору в державному суді, ця справа закривалась. Однак станом на сьогодні з’явилося кілька рішень Вищого господарського суду, в яких, на жаль, ситуація змінилась на протилежну. Зараз судді ставлять питання так: якщо одна із сторін не хоче розгляду спору в третейському суді, то спір повинен розглядатися в державному», — розповів голова Третейської палати Юрій Михальський.
На захист своїх колег став секретар другої судової палати ВГС Євген Першиков. «Якщо особа йде до суду загальної юрисдикції і каже, що її змусили підписати третейське застереження — це певна проблема, яку варто оцінювати», — наголосив він. Разом з тим суддя відзначив, що рішення третейського суду має виконуватися сторонами добровільно, адже суть арбітражу полягає в тому, щоб знайти справедливе рішення, яке влаштує обидві сторони.
Особливо часто лунають звинувачення про те, що третейське застереження в договорах про видачу кредитів прописують банки, а тому позичальники не мають змоги відмовитись від нього. З такою позицією категорично не згоден голова Третейського суду при Асоціації українських банків Анатолій Жуков. Він наголосив, що третейським застереженням зараз користується лише 20% фінустанов, тому практично в будь-якому місті можна знайти банк, який не проти у випадку виникнення проблем вирішити їх у державному суді. Більше того, за словами А.Жукова, банки відмовляються від третейського застереження, коли перед укладенням договору на цьому наполягає клієнт. Таким чином, аби зменшити кількість суперечок в майбутньому, позичальники мають досконало вивчати договори й дізнаватися про свої права більше.