Закон і Бізнес


Тут більше не запалюють

Курорти-примари: жертви війни, природи і… рішення ООН


Порожні пляжі міст-примар усе ж таки приваблюють деяких туристів можливістю усамітнитися.

№29 (1171) 19.07—25.07.2014
СОФІЯ МАЛИНІНА
3515

Для злету популярності туристичного центру може бути з десяток причин. Для падіння — сотні. Ажіотаж навколо навіть найбільш відвідуваних місць іноді раптово закінчується. Не вірите? Курорти-примари, готелі з привидами і спорожнілі пляжі — в огляді «Ленти.ру.»


Винна політика

Наприкінці 60-х і на початку 70-х років XX століття це містечко на східному узбережжі Кіпру було одним з найпопулярніших європейських курортів. На його розкішних пляжах можна було зустріти Бріжіт Бардо та Елізабет Тейлор, Ракель Уелч і Річарда Бертона. Зірковий статус курорту приваблював численних інвесторів, які вкладали кошти в будівництво дорогих апартаментів і торгових центрів.

Усе змінилося в 1974 році, коли на Кіпрі спалахнула війна між етнічними греками і турками. У результаті бойових дій курорт перейшов під контроль турецької армії, що надала військову допомогу співвітчизникам. Греків вигнали зі своїх будинків буквально за два дні. Щоб присікти будь-які спроби відбити місто, турки обнесли курортну зону колючим дротом, а по її периметру розставили блокпости.

Міжнародному співтовариству насилу вдалося зупинити війну на Кіпрі. У 1984 році ООН ухвалила рішення, що забороняє будь-яке проникнення у Варошу. Як наслідок, колись квітучий курорт перетворився на друге за величиною після Прип’яті місто-примару.

Відчайдухи, котрі побували в забороненій зоні, розповідають про те, що в бутиках містечка дотепер на вішалках висить одяг 70-х років, у продуктових крамницях можна знайти консерви і вино тих років, а в дилерських центрах — «нові» автомобілі.

Інтерес до міста-примари туристів, які відвідують Кіпр, росте з кожним роком. Проте греки-кіпріоти щоразу категорично висловлюються проти будь-яких пропозицій перетворити місто на туристичний атракціон. Колись шикарні вілли Вароші поволі руйнуються, широкі авеню заростають чагарниками, а єдині постояльці п’ятизіркових готелів — дикі кішки.

Так розпорядилася природа

Знаменитий спа-курорт Вілла-Епекуєн, розташований на солоних озерах неподалік Буенос-Айреса, потрапив до переліку місць-примар через примхи природи.

Перші готелі з’явилися на березі Епекуєна на початку 20-х років минулого століття. Цілющі властивості тутешніх лікувальних вод порівнювали з цілющим потенціалом Мертвого моря. Цілком закономірно, що така слава приваблювала туристів до санаторіїв на березі озера зі всієї Південної Америки.

До 1960 року курорт приймав 25 тис. туристів на рік. Тут було зведено готелі світового класу — і на лікувальні процедури дедалі частіше стали приїздити голлівудські зірки. Свого розквіту (до речі, як і Вароша) Вілла-Епекуєн сягнув на початку 70-х років. Він приносив власникам готелів і ресторанів колосальні прибутки, а у Вілла-Епекуєні був чи не найвищий на континенті рівень життя.

Проте кліматичні зміни призвели до постійних дощів. За 10 років норма опадів була перевищена в кілька разів. Паводкові води заповнили озеро вщент — і місто було затоплено. За кілька годин така сама доля спіткала більшу частину курорту.

Дощі припинилися тільки у 2008 році. Незабаром після цього занурені в солону воду вулиці почали виринати з глибин, вражаючи мерехтливим вбранням із кристалів солі. Епекуєн дуже нагадує декорації з фільмів про апокаліпсис, чим постійно користуються кіношники.

Зруйнований війною

Ще одне місто-примара — курорт Купарі, яке стало жертвою війни. А свого часу воно могло похвалитися одним із найкращих готельних комплексів Адріатики. На його будівництво було витрачено понад $1 млрд з військового бюджету країни. Готелі Купарі могли прийняти близько 2 тис. гостей одночасно — переважно, вищий офіцерський склад югославської армії. На території величезного готельного комплексу розташовувалася також особиста резиденція маршала Іосипа Броз Тіто, де він часто приймав високих іноземних гостей.

У 1991 році Купарі захопили сербські війська. Усі будівлі комплексу зазнали руйнувань у результаті обстрілу, а на пляж було висаджено численний морський десант. Сербські солдати не пощадили улюбленого курорта свого колишнього вождя (до речі, етнічного хорвата). Купарі було практично повністю розграбовано.

Після війни курорт так і не відновили. Готелі лежать у руїнах, і лише місцеві жителі приїжджають влітку на тутешній пляж, який дотепер вважається одним з найкращих у цьому регіоні.