Гарний Кремль, поганий Кремль

Прем’єр спробував помирити президентів «по-сімейному»

Прем’єр-міністр РФ Володимир Путін на засіданні Радміну Союзної держави Росії та Білорусі зробив спробу помирити президентів двох країн Олександра Лукашенка і Дмитра Медведєва.

Як заявив глава російського уряду, проблеми, спори або непорозуміння між близькими сусідніми державами неминуче виникають, «як це буває в сім’ї», але головними залишаються життєві інтереси братських народів.

Обмін «люб’язностями»

Заява більш ніж дивна. Особливо на тлі того, як кілька днів тому прес-секретар президента Росії Наталія Тімакова заявила, що останнім часом політичні відносини між Росією і Білоруссю зайшли в глухий кут. І винна в цьому антиро¬сійська риторика «батька», який збирається знову стати главою держави. Президент РФ уважає, що нинішнє напруження у взаєминах з білоруським керівництвом у перспективі не повинно позначитися на братерських відносинах двох народів. Д.Медведєв підкреслив, що Росія готова до розвитку союзницьких взаємин з Білоруссю. Начебто все, як і у В.Путіна. Проте не зовсім…
Прикметно, що «хід Медведєва» (а російський президент «наїхав» на О.Лукашенка і у своєму відеоблозі) не є новаторським. Це швидше повторення тактики, застосованої керівництвом Росії відносно Віктора Ющенка (а ще раніше — Михаїла Саакашвілі). Нагадаємо, що напередодні президентських виборів в Україні Дмитро Анатолійович також досить жорстко оцінив діяльність українського колеги. І оскільки той програв, у Кремлі, очевидно, вирішили, що метод згодиться і в білоруському випадку.
Виступ Д.Медведєва став відповіддю на звинувачення О.Лукашенка на адресу «купки політиків» з Росії в спробі очорнити його і проспонсорувати опозицію. При цьому лідер Білорусі й не приховує, що його режим мало нагадує демо¬кратію. «У них (опозиції) знаєте, скільки чистих прихильників? У нас є списки їх усіх. 400 чоловік — це бо¬йовий загін, наймасовіше з їх прихильниками, які відкрито можуть протистояти владі на мітингах, демонстраціях — 800 чоловік. Ну, можливо, 100—150 тис. ще можуть їх підтримати на виборах», — сказав О.Лукашенко на прес-конференції.
Втім, при всій схожості української і білоруської ситуацій передчасно говорити, що Кремлю вдасться позбавити О.Лукашенка шансів стати президентом на виборах 19 грудня. На користь такого припущення свідчить кілька фактів. По-перше, надто слабкі в «батька» конкуренти — у виборах не беруть участі найбільш «розкручені» опозиціонери, такі як Олександр Милинкевич і Зенон Позняк. По-друге, Олександр Григорович максимально розігрує інформବційну атаку Москви.
Правда, і тут не обі-¬¬¬й¬шлося без старих сценаріїв. І це — ще одна невід¬по¬відність нинішній заяві В.Путіна. У відповідних фільмах, котрі транслювали російські канали, якийсь силует у кадрі, як колись у Росії, повідомляє: «Глава уряду Росії Путін планує вбити президента Білорусі Лукашенка. Я заявляю про це з усією відповідальністю, бо маю у своєму розпорядженні достовірні факти», — каже «тінь», додаючи, що не може назвати свого імені й прізвища «із зрозумілих причин». «Ми можемо поставити його на коліна економічно. Можемо врешті-решт домовитися з Європою і Сполученими Штатами, і Лукашенко не витримає. Проте для мене неприйнятні методи фізичного усунення президента Білорусі», — пояснює агент-«тінь» мотиви свого виступу.
І, нарешті, важливий чинник: схоже, і в самій Росії розуміють, що наступника, гідного московської підтримки, просто немає.

«Великий інтегратор»

Розуміє це і сам О.Лукашенко, усвідомлюючи, що головне для заспокоєння Кремля — продовжувати демонструвати ейфорію від Союзної держави і захоплюючих перспектив ЄЕП. Адже якщо гіркий присмак від небажання Мінська ви¬зна¬ти Південну Осетію та Абхазію можна якось здобри¬ти Митним союзом, ОДКБ, то вихід Білорусі з інтеграційних процесів буде дзвінким ляпасом по репутації Кремля. А «батько» вже натякнув на «розлучення», якщо Росія не захоче визнати його перемогу на майбутніх виборах.
На 17 листопада, за місяць до виборів білоруського президента, в Санкт-Петербурзі заплановане засідання міждержавної ради країн ЄврАзЕС, де глави урядів представлять на обговорення перший пакет документів щодо ЄЕП. Очевидно, там Олександр Григорович продовжить розігрувати великого інтегратора. Проте знову ж таки із застереженнями, оскільки розуміє: після входження Білорусі до Єдиного економічного простору його доля як президента Кремль не цікавитиме. Тому і продовжує наступати на мозоль Росії, загрожуючи її мріям про енергетичне оточення Європи.
«Нас лякають: «Північний потік», «Південний потік», відмовимося від транзиту через Білорусь... Не треба! Кажуть, закриємо під Смоленськом засувку. Закривайте! Але ми в труби, що звільнилися, запустимо розріджений на Балтиці газ. $300 млн коштує завод, і запускаємо газ у ці труби. А вони куди йдуть? У Поль¬щу, Німеччину, Чехію і далі. І якщо тут буде $150, а «Газпром» пропонує за $220 — зрозуміло, на кого працюватимуть ці труби. Хоча б про це подумали елементарно. Те саме і щодо нафти», — відзначив О.Лукашенко, який уже, до речі, показав успішні відбиття колишніх енергетичних атак.
Схоже, що піар-кампанію О.Лукашенко виграв, але як буде з виборами? Адже Росія напередодні власної президентської кампанії, і від того, як Д.Медведєву вдасться розкласти білоруський пасьянс, багато в чому залежатимуть його шанси в можливому протистоянні В.Путіну. А те, що таке протистояння — вже факт російської дійсності, ніхто не сумнівається.
Тож «партія О.Лукашенка» ще далека від завершення. І якщо судилося їй стати останньою, «батько» розраховує, що Євросоюз і Штати будуть по його бік барикади.
Як би не так!

Володимир КАЦМАН