Борги провадження

Голова Верховного Суду Петро ПИЛИПЧУК: «ВС не закривав «справу Тимошенко»

Незабаром у Харкові має розпочатися другий судовий процес стосовно екс-прем’єра Юлії Тимошенко. Цього разу — щодо періоду її діяльності як глави компанії «Єдині енергетичні системи України». Як стверджують адвокати екс-прем’єра, Верховний Суд ще у 2005 році закрив цю справу. Та не важко переконатися, що ці твердження не зовсім відповідають дійсності.

«Закриті» не «закрити»

 Як повідомляв «ЗіБ», прокурор Харківської області Геннадій Тюрін наприкінці березня передав до суду «справу «ЄЕСУ». За його словами, епізоди, які покладено в основу обвинувачення, стосуються 1997—1998 рр. Загалом Ю.Тимошенко інкримінують організацію ухилення від сплати податків на загальну суму понад 4,7 млн грн.

Після закінчення прес-конфе­ренції, на якій Г.Тюрін озвучив пред’­явлені обвинувачення, захисник екс-прем’єра Сергій Власенко назвав їх абсурдними. «Усі ці обвинувачення вже були предметом судового розгляду… Я хочу подивитися в облич­чя судді районного суду, який буде йти всупереч позиції двох палат Верховного Суду, які на спільному засіданні 11 листопада 2005 року вже закривали усі ці справи за цими самими обвинуваченнями», — запевнив він журналістів.

Аналогічну заяву захисник робив і торік. При цьому на сайті партії «Батьківщина» для підтвердження його слів розмістили ухвалу ВС від 11.11.2005 з позначками маркером (мабуть, для журналістів), які мали б свідчити про правоту адвоката. Однак при уважному ознайомленні з цим документом виявляється, що «кримінальна» палата та військова колегія ВС на спільному засіданні відмовили в задоволенні клопотання адвоката Віктора Швеця. Останній домагався не закриття справи, а лише скасування двох процесуальних документів: ухвали Судової палати в кримінальних справах ВС від 7.10.2003 та ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 22.03.2004.

Перша відміняла ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13.05.2003, якою, у свою чергу, було скасовано постанову Вишгородського районного суду Київської області від 21.03.2003 та відповідні постанови органів досудового слідства, а провадження у справах щодо Ю.Тимошенко та ще 5 обвинувачених закрито. Друга — залишала без змін цю ж постанову суду першої інстанції після повторного розгляду.

Судді ВС на спільному засіданні з’ясували, що на момент розгляду скарги В.Швеця був відсутній предмет спору, тобто факт порушення прав Ю.Тимошенко, членів її родини та керівників «ЄЕСУ». Адже Шевченківський районний суд столиці та власне сама Генеральна прокуратура в грудні 2004-го, січні та липні 2005-го вже винесли відповідні постанови про закриття провадження на підставі п.2 ст.6 КПК. Воно й не дивно, адже на той момент влада змінилася, і наявність кримінальних справ проти тодішнього Прем’єра Ю.Тимошенко та її родини дорого коштувала б керівництву Генпрокуратури.

Однак найвищий судовий орган виявився стійкішим до політичних віянь і не став «освячувати» закриття справ, фактично залишаючи за Генпрокуратурою можливість поновлення провадження. Але хто із журналістів додивиться до однієї літери в слові «закриті» з резолютивної частини ухвали від 11.11.2005?! Бо ВС не постановляв «закрити» провадження, а лише констатував, що справи були «закриті» до нього. Причому жоден суд не розглядав обвинувачення по суті…

 ВС під тиском Прем’єра

 На перший погляд доволі дивним видається намагання захисту оскаржити документи, які не мають жодного значення для подальшого слідства, як судового, так і досудового. Тим не менш у січні 2010 р. в інтерв’ю радіо «Свобода» тоді ще Президент Віктор Ющенко згадував: «Ю.Тимошенко у 2005 році почала своє прем’єрство з одного прохання до мене: аби я дав команду Василю Маляренку (який на той час очолював ВС. — Прим.ред.) закрити кримінальну справу на 8,6 млрд грн. за несплачені податки і пеню компанії «ЄЕСУ», яку очолювала нинішній Прем’єр». І додав, що очільник ВС навіть скаржився, що Ю.Тимошенко при кожній зустрічі з ним на якомусь публічному заході передусім озвучувала прохання про закриття справи.

Така наполегливість пояснюється дуже просто: рішення найвищого судового органу майже неможливо було б скасувати, натомість постанови Шевченківського райсуду столиці могли «не встояти» перед апеляційним чи касаційним переглядом. Але домогтися свого Юлії Володимирівні не вдалося. Ймовірно, через рік це вплинуло на те, що головуючого на спільному засіданні 11.11.2005 Першого заступника Голови ВС Петра Пилипчука так і не було підвищено в ранзі.

Через рік їй пощастило більше: з «ЄЕСУ» була остаточно списана вся заборгованість з податків перед бюджетом та штрафні санкції. Щоправда, перед тим через парламент було протягнуто відповідний закон, який дозволяв зараховувати борги енергопостачальників та комунальників за податками в рахунок загальних неплатежів споживачів цих послуг. Це й дозволило Судовій палаті в господарських справах ВС у грудні 2006 р.відмовити Генпрокуратурі в скасуванні рішень Вищого господарського суду про списання боргів «ЄЕСУ», що були прийняті за часів першого прем’єрства Ю.Тимошенко. А за місяць до того ВС відхилив касаційну скаргу ГПУ на іншу постанову ВГС, якою було скасовано акти попередніх інстанцій щодо визнання недійсними договорів між «ЄЕСУ» та «Газпромом» у 1995—1996 рр.

Прикметно, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наразі не відшукати ні ухвали від 11.11.2005, ні згаданих документів щодо корпорації «ЄЕСУ». Принаймні в загальному доступі цих документів немає. Сумніватися в наявності останніх не доводиться, оскільки свого часу вдавалося їх там знаходити, готуючи чергову підбірку судової практики.

 Епілог до прологу

 Отже, для порушення нової «справи «ЄЕСУ» та її розгляду по суті формальних процесуальних перешкод наразі не існує. За винятком строку давності.

З одного боку, як можна було зрозуміти із слів прокурора Харківщини Г.Тюріна, в цій справі йдеться про дещо інший період діяльності компанії «ЄЕСУ». Але і для нього, якщо врахувати лише ч.1 ст.49 КК, строк давності закінчився 3 роки тому. Адже максимальна санкція за ухилення від сплати податків становить 10 років.

Але на «допомогу» приходить інше положення — ч.3 ст.49 КК, яка визначає, що перебіг строку давності переривається й починається заново, якщо особа вчинила новий злочин. Цей зв’язок дозволяє зрозуміти, чому спочатку було розглянуто «газову справу» Ю.Тимошенко. Вирок у ній визначив для екс-прем’єра нову точку відліку для притягнення до кримінальної відповідальності за раніше скоєні діяння. Тобто за ті, стосовно яких станом на січень 2009 року не закінчився строк давності, з урахуванням того, що він міг перериватися на час ухилення від слідства або суду.

До того ж, якщо порівняти суми завданої шкоди, що згадуються обвинуваченням, то вони на порядок менші, ніж борги «ЄЕСУ» (В.Ющенко називав цифру 8,6 млрд грн., а в ухвалі ВС від 22.12.2006 фігурували близько 6 млрд грн.). Хоча й цього достатньо для їх кваліфікації як особливо великих за розміром. Таким чином, або в СБУ знайшли нові епізоди, або в обвинувальному висновку залишилися лише ті суми, що були виявлені перевіркою в 1999 р.

Та в будь-якому разі новий закон про гуманізацію господарських злочинів, який буде застосований і до Ю.Тимошенко, знизив санкцію ч.3 ст.212 КК до 25000 неоподатковуваних мінімумів штрафу (425 тис. грн.). Тож додаткові 10 років ув’язнення, як стверджує її захист, екс-прем’єрові в будь-якому випадку не загрожують.

 

Пряма мова

 

Петро ПИЛИПЧУК, Голова Верховного Суду України:

 — Рішення про закриття кримінальних справ стосовно Юлії Тимошенко Верховним Судом не приймалося. Ухвалою спільного засідання Судової палати з кримінальних справ і Військової судової колегії ВС від 11.11.2005 клопотання адвоката В.Швеця були залишені без задоволення.