Адвокатські преференції

Захисники носитимуть мантії, отримають доступ до таємної інформації та монополію на представництво інтересів клієнтів у судах?

Оприлюднений Мін’юстом проект змін до закону про адвокатуру передбачає запровадження монополії захисників на представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. Крім того, пропонується значно розширити повноваження адвокатів, посилити гарантії їх професійної діяльності, а також наділити правом на придбання засобів активної оборони. З’ясуємо, які ще сюрпризи містить документ, котрий має стати для всіх адвокатів настільним, та що із цього приводу думають акули юридичного бізнесу.

Про вимоги, бар’єри та доступність

Прийняття закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у новій редакції є одним із завдань, виконати які необхідно для реалізації програми діяльності Кабінету Міністрів. Юридична спільнота в тандемі з представниками громадськості працювала над поставленим завданням в оперативному порядку не покладаючи рук. І зрештою дитя побачило світ — недавно Мін’юст оприлюднив проект змін до закону. Документ передбачає перерозподіл ролей на ринку, наділення адвокатів додатковими правами, а також містить низку інших новацій, котрі, вочевидь, становитимуть інтерес не лише для захисників, а й для чиновників, суддів та користувачів правових послуг.

Так, у разі прийняття документа з
1 січня 2016 року для всіх охочих отримати адвокатське свідоцтво встановлено додаткову вимогу щодо досвіду. Зокрема, потенційні претенденти мають пропрацювати в галузі права не менш ніж 3 роки після здобуття повної вищої юридичної освіти (наразі ця вимога передбачає 2 роки). Крім того, проект установлює своєрідний корупційний бар’єр: поповнити лави адвокатів не зможуть особи, яких протягом останніх 5 років притягували до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення (чинна редакція закону такої вимоги не містить).

Що стосується взаємин між державою та адвокатурою, то декларується незалежність останньої, водночас передбачається забезпечення спеціального режиму оподаткування адвокатської діяльності та створення державою належних умов для реалізації професійних прав і обов’язків адвокатів у судах шляхом виділення придатних для роботи окремих кімнат. Як це здійснюватиметься на практиці, проект не уточнює.

До речі, документ конкретизує положення щодо «місцезнаходження» захисників (якщо чинна редакція закону закріплює тільки необхідність унесення до Єдиного реєстру адвокатів відомостей про адресу робочого місця адвоката, то проект доповнює перелік професійних обов’язків захисника вимогою щодо обов’язкової наявності робочого місця).

Як показує досвід відвідування засідань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, причиною невдоволення користувачів адвокатських послуг часто-густо є неможливість вийти на зв’язок із захисником та завітати до його офісу, тому що він не має власного робочого місця. Інакше кажучи, адвокати (котрі є інтелектуальною елітою держави!) консультують клієнтів просто неба, договори підписують в автомобілі, а після того, як покладуть гроші до кишені, миттєво перетворюються на «невидимок»... Тож установлена законопроектом вимога, вочевидь, покликана дисциплінувати представників цього ремесла та зробити їх «доступними».

Грошовий компроміс і ступінчастий іспит

Напевне, усі пам’ятають баталії, які нещодавно точилися в адвокатській (і не тільки) спільноті. Йдеться про плату за стажування осіб, котрі бажають займатися адвокатською діяльністю. Одні вважали, що встановлений на рівні 20 мінімальних заробітних плат внесок за проходження стажування заблокує доступ до професії (особливо — молоді з регіонів), інші, навпаки, переконували в доцільності грошового бар’єра, який, на їхню думку, буде своєрідним фільтром, що запобігатиме потраплянню до лав захисників недостойних.

Згодом Рада адвокатів України ухвалила рішення, відповідно до якого організаційне забезпечення проходження стажування, у тому числі матеріального та іншого характеру, мають здійснювати ради адвокатів регіонів (рішення РАУ №216 від 27.09.2013. — Прим. ред.). Однак дискусії на цьому не припинились. Тому заслуговує на увагу норма проекту, яка закріплює граничну плату за проходження стажування на рівні 10 мінімальних зарплат станом на перший день такого навчання. При цьому регіональна рада адвокатів (отримавши письмову згоду керівника стажування) може прийняти рішення про звільнення особи від сплати внеску. Чи влаштує запропонований компроміс учасників ринку та охочих поповнити лави адвокатів — покаже час.

До речі, запропонований документ, на відміну від чинної редакції закону, передбачає ступінчасте складання кваліфіспиту. Так, першим етапом є теоретичне випробування, яке проводитимуть шляхом анонімного тестування за допомогою автоматизованої комп’ютерної системи (функції адміністратора останньої пропонується покласти на ВКДКА). Після подолання першої сходинки претендента направлятимуть на стажування, успішне проходження якого буде перепусткою для складання практичного іспиту.

Потенційні зміни стосуються й форм адвокатської діяльності. Наразі захисники можуть працювати індивідуально (як самозайняті особи), у складі адвокатського бюро та адвокатського об’єднання. Якщо чинна редакція профільного закону закріплює обов’язок адвокатського бюро мати у своєму найменуванні прізвище адвоката, який його створив, то в новій редакції така вимога відсутня. Більше того, у разі прийняття закону адвокатські бюро зможуть здійснювати діяльність без укладення трудового договору з адвокатом, який його створив.

Не можна обійти увагою й потенційну новацію, що стосується осіб, які зазвичай перебувають у тіні захисників. Ідеться про помічників адвокатів. Так, документом передбачено покладення на них обов’язку зберігати адвокатську таємницю та дотримуватися правил адвокатської етики. Водночас такі особи зможуть отримати певну преференцію, а саме — посвідчення представника адвоката. До того ж відомості про помічників уноситимуть до ЄРАУ (наразі реєстр містить тільки дані про захисників).

Доступ до таємниці. Зі зброєю в кишені

На заходах, які проводяться для представників адвокатської спільноти, часто можна почути думку про те, що чинна редакція профільного закону не дозволяє захисникам повною мірою реалізовувати свої професійні права. Скаржаться також на декларативність принципу рівності сторін обвинувачення та захисту в кримінальному судочинстві (мовляв, на практиці реалізація цього принципу є утопічною). Тож цілком зрозуміло, що під час розроблення проекту адвокати не оминули увагою й цієї проблеми: документ значно розширює процесуальні можливості захисників (зокрема щодо збору доказів).

До речі, адвокати зможуть «зазіхати» й на конфіденційну інформацію. Так, проектом закону пропонується наділити їх правом на ознайомлення з необхідними для здійснення адвокатської діяльності документами та матеріалами, у тому числі з тими, що містять конфіденційну інформацію, а в разі наявності відповідного допуску до державної таємниці — з тими, що містять таємну інформацію. Разом з тим передбачається встановлення безлімітного спілкування адвоката з клієнтом (зустрічі наодинці із затриманими, арештованими та особами, які вже відбувають покарання, клієнтами не потребуватимуть спеціального дозволу, а кількість побачень і тривалість кожного з них не матимуть жодних обмежень).

Документ також наділяє захисників додатковими гарантіями адвокатської діяльності. Так, для затримання адвоката або ж будь-якого обмеження його свободи пересування рішення суду першої інстанції (як це передбачено чинною редакцією закону) буде недостатньо, вердикт матиме підтвердити апеляційний суд. Хоча таку норму навряд чи схвалить парламент, де її можуть розцінити як надмірну гарантію своєрідної професійної недоторканності.

Представники адвокатської професії вже давно наголошують на необхідності наділення їх правом на придбання засобів активної оборони (мовляв, їхня професія пов’язана з підвищеною небезпекою). А недавній випадок з луганським адвокатом Ігорем Чудовським лише посилив побоювання колег (захисник отримав тяжкі вогнепальні поранення. — Прим. ред.). Як повідомляв «ЗіБ», столичний адвокат Євген Солодко, який одночасно є заступником голови комітету захисту прав та гарантій адвокатської діяльності при Національній асоціації адвокатів, навіть звернувся до керівництва НААУ та РАУ з листом, в якому, серед іншого, висловив думку про доцільність покладення на ради адвокатів регіонів обов’язку організації спецкурсів з підготовки захисників щодо вивчення вимог нормативних актів із питань застосування зброї, а також проведення з адвокатами практичних стрільб і прийняття від них заліків.

Чи буде втілено цю ініціативу в життя — питання наразі відкрите, а от в оприлюдненому проекті закону про адвокатуру вже закріплено право адвокатів на придбання пістолетів і револьверів, призначених для відстрілу набоїв з гумовими кулями, а також право на застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї для захисту особистої безпеки, безпеки членів сім’ї та близьких родичів, свого житла й майна.

Документом також передбачено доповнити положення стосовно адвокатського запиту: його зможуть адресувати й фізичним особам — підприємцям (щодо питань, пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності). А от чи вирішить нова редакція закону таку болючу для багатьох представників професії проблему, як ігнорування адвокатського запиту адресатами? Це питання також відкрите.

Страх конкуренції чи необхідність очищення?

Проект також передбачає перевдягнення адвокатів у спеціальне вбрання. Так, під час слухання справи в судовому засіданні захисника можна буде відрізнити за мантією та нагрудним знаком, зразки яких затверджуватиме з’їзд адвокатів України. До речі, подібна ініціатива мала місце й раніше — на розгляд парламенту вже вносили законопроект, який закріп­лював запровадження дрес-коду для захисників (№1115. — Прим. ред.). «У судах України, на жаль, можна спостерігати адвокатів у потертих джинсах, розтягнутих светрах, шортах, шльопанцях, без шкарпеток; або у міні-спідницях, у туфлях на занадто високих підборах, з яскраво розфарбованим обличчям тощо. Неохайність деяких адвокатів дискредитує почесну професію, знижує довіру до правосуддя та судового процесу в Україні…» — йшлося в пояснювальній записці одного з авторів проекту. Однак ця ініціатива тоді «загальмувала». Можливо, спеціальне обмундирування й додасть певної солідності адвокатам, та чи сприятиме воно підвищенню їх професіоналізму та престижу ремесла в цілому?!

Однак найбільш резонансною є норма, що передбачає запровадження монополії адвокатів на представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах (щоправда, передбачено й винятки стосовно певних категорій осіб). Очевидно, що це суттєво змінить правила гри на ринку правових послуг, адже всі юристи, які не мають адвокатського свідоцтва, перетворяться на «кабінетних».

Що криється за такою ініціативою — страх конкуренції чи прагнення адвокатів відфільтрувати ринок з надання послуг судового представництва від «недостойних»? Можна припустити, що суддям, котрі часто скаржаться на недостатній рівень підготовки осіб, які здійснюють представництво клієнтів у судах, така монополія припаде до вподоби. А от як щодо клієнтів? Очевидно, внаслідок втілення ініціативи в життя зросте ціна на адвокатські послуги. Є й інша сторона питання: що робити тим юристам, улюбленою справою яких є саме судове представництво, — відмовитися від такої практики чи ставати у чергу за адвокатськими свідоцтвами?

Попри те, що практика наділення правом представляти інтереси клієнтів у судах виключно адвокатів уже досить давно запроваджена в багатьох розвинених країнах, серед вітчизняних правників і досі немає одностайності щодо доцільності та справедливості такої монополії. Його величність час, як завжди, усе розставить на свої місця.

***

Як стало відомо, законопроект направлено на експертизу до Венеціанської комісії, а до Верховної Ради він потрапить лише після експертного обговорення. Можливо, саме через необхідність отримання висновків фахівців документ невдовзі після його оприлюднення зник з офіційного сайту Міністерства юстиції.

 

ТОЧКА ЗОРУ

Чи є, на вашу думку, передбачена проектом змін до закону про адвокатуру монополія адвокатів на представництво інтересів фізичних та юридичних осіб у судах виправданою?

 

«Ключовою умовою для запровадження монополії є одночасне здійснення уніфікації професії»

Денис БУГАЙ, адвокат, партнер ЮК VB PARTNERS, президент Асоціації правників України:

— Я виступаю за виключне право адвокатів на представництво інтересів у судах. Це підвищить ефективність правосуддя, забезпечить можливість «етичного впливу» на представників сторін. Зазначене право має запроваджуватися одночасно з уніфікацією професії шляхом фактично «автоматичного залучення» фахівців у галузі права в адвокатський корпус. Тому я й надав робочій групі відповідні пропозиції.

«Адвокатська монополія» введена в таких розвинених країнах, як США, Франція, Бельгія, Норвегія, Португалія. Російська Федерація також прямує до цього.

Одним із помилкових уявлень опонентів є те, що адвокати зажадали бути єдиними можливими представниками в судових процесах. Однак адвокати ніколи не претендували на абсолютну монополію в цьому питанні. Зміни передбачають винятки: зокрема, представництво можуть здійснювати юристи, які перебувають у трудових відносинах із компанією.

Ще одна позиція противників змін: такі обмеження порушують конституційне право громадян вільно обирати захисника своїх прав. Однак і тут можна заперечити. По-перше, наразі чомусь ні в кого не виникає питання щодо порушення конституційних прав шляхом обмеження представництва в кримінальному судочинстві. По-друге, Конституційний Суд у своєму рішенні від 30.09.2009 №23-рп/2009 прямо визначив, що законами України можуть встановлюватись обмеження щодо надання виключно адвокатами певних видів правової допомоги, в тому числі при представництві в судах.

Разом з тим ключовою умовою для запровадження монополії є одночасне здійснення уніфікації професії. Ми пропонуємо передбачити на перехідний період (до 1.01.2016) спрощений порядок набуття статусу адвоката для осіб, які можуть бути адвокатом відповідно до вимог, передбачених ч.2 ст.6 закону, та протягом останніх 3 років є:

• фізичними особами — підприємцями, основним видом діяльності яких є надання послуг у сфері права;

• фізичними особами, які перебувають у трудових відносинах з юридичними особами, основним видом діяльності яких є надання послуг у сфері права, на посаді директора, юриста або на аналогічній посаді.

Фактично такій особі достатньо буде пройти анонімне тестування з питань адвокатської етики. Після чого вона зможе продовжити свою практику, але вже дотримуючись відповідних обов’язків адвоката.

 

«Пропоную поетапне внесення змін та коригування діяльності адвокатури»

Євген СОЛОДКО, адвокат, керівник Адвокатського об’єднання «Адвокатська група «Солодко і партнери»:

— Відомий вислів «Він був кепським адвокатом, за що й одержав прізвисько «півзахисник» дуже чітко характеризує ситуацію, яка нині склалася з інститутом представництва в судах України. У судовій практиці непоодинокими є випадки, коли представниками за довіреністю є особи, які не отримали юридичної освіти або не мають достатнього професійного досвіду для представництва («напівпредставники»), що призводить до погіршення якості судового процесу, а також шкодить інтересам клієнтів.

Новий законопроект, запропонований Мін’юстом, є втіленням європейських стандартів щодо адвокатури. Це певною мірою крок у напрямку Європи. У більшості європейських країнах виступати в суді мають право тільки адвокати, що підкреслює їх професійну підготовленість і відповідну кваліфікацію, що, на мою думку, сприяє покращенню та пришвидшенню судового процесу. Також уважаю за необхідне звернути увагу на той факт, що представники не несуть дисциплінарної відповідальності за надання своїх послуг, тобто фактично інститут представництва в нашій країні є безконтрольним. Однак, на моє глибоке переконання, Україна ще не готова до таких різких та кардинальних змін в адвокатурі, у зв’язку з чим пропоную поетапне внесення змін та коригування діяльності адвокатури.

 

«Знаю багатьох юристів екстра-класу, які не є адвокатами, але дуже якісно представляють інтереси клієнтів у суді»

Сергій КОЗЬЯКОВ, адвокат, партнер Адвокатського об’єднання «Адвокатська фірма «Сергій Козьяков та партнери»:

— Дискусія щодо доцільності такої норми закону точиться вже багато років. Висловлено багато як «за», так і «проти». Мені як адвокату, звичайно, ця пропозиція подобається. Насамперед часто наводять аргумент, що адвокати начебто є більш кваліфікованими фахівцями, ніж просто юристи або фахівці з права. Не думаю, що це так, тому що знаю багатьох юристів екстра-класу, які не є адвокатами, але дуже якісно представляють інтереси клієнтів у суді.

Однак є одна важлива деталь, притаманна тільки адвокатам: вони зобов’язані дотримуватися правил адвокатської етики; вони також мають визначені законом гарантії адвокатської діяльності, яких не мають юристи, що не є адвокатами. Ця сукупність факторів працює на користь аргументу, що саме адвокати мають можливість набагато ефективніше захищати інтереси юридичних і фізичних осіб у суді.