Прокуратура: унікальна та неповторна

Депутати обурені, що українська кримінальна юстиція може стати для Європи експериментальним майданчиком

Засідання Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності цього разу набуло значення історичного моменту. Адже нарешті, попри всі експертні зауваження, таки був прийнятий у другому читанні законопроект «Про прокуратуру», який повинен кардинально змінити підходи до роботи в цьому органі. Проте деякі депутати були обурені кількістю зауважень Венеціанської комісії, назвавши її рекомендації «експериментом над Україною».

Реформування із залученням

Засідання комітету, що відбулося 4 червня, виявило неабиякий ажіотаж. Новелами в підході до прокурорських повноважень та функціонування системи в цілому зацікавилися працівники прокуратури (що не дивно), представники органів внутрішніх справ та навіть адвокатська спільнота.

Однак під час відкриття засідання голова парламентського підрозділу Андрій Кожем’якін зауважив, що прийняття закону трохи гальмується через відсутність допомоги з боку громадських організацій, які, не подаючи жодних пропозицій та зауважень, намагаються затягувати процес ухвалення законопроекту. «На жаль, останнім часом на деяких політичних шоу представники громадських організацій називають моє прізвище як людини, кот­ра гальмує процес прийняття рішення. Проте за останні 4 місяці наш комітет багато чого зробив, аби в Україні відродилися справедливість і законність. Отже, я закликаю сучасну молодь казати правду й допомагати, а не спотворювати факти», — спростував закиди на свою адресу А.Кожем’якін.

За його словами, комітет отримав від Венеціанської комісії повторний висновок за авторством тих самих фахівців, які висловлювалися стосовно законопроекту після його прийняття в першому читанні. Це було зроблено для того, щоб 274 поправки з 884-ох, що надійшли до комітету, були погоджені та прокоментовані іноземними фахівцями. Декому з них довелося прокоментувати спірні, з депутатського погляду, зауваження комісії.

Першим з таких зауважень, які висловив голова комітету, стало тимчасове збереження за прокуратурою так званого загального нагляду. Нардепи вирішили включити цей пункт до «Перехідних положень» проекту, адже це пов’язано зі змінами до Основ­ного Закону та з переходом України до парламентсько-президентської республіки. На думку комітету, необхідно також для економії бюджетних коштів реформувати Державну судову адміністрацію, створивши замість неї Державну адміністрацію правосуддя, яка буде організаційно забезпечувати й діяльність прокуратури. Запропоновано також на базі Національної академії прокуратури та Національної школи суддів створити державний вищий навчальний заклад з підготовки суддів і прокурорів.

Звітування чи оприлюднення?

Іноземні експерти весь час наполягали на відкритості та інформативності роботи прокурорів. За словами менеджера проекту Ради Європи «Підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні» Кетеван Цхомелідзе, Генеральна прокуратура повинна не менш ніж двічі на рік звітувати про свою діяльність перед суспільством. На думку РЄ, саме регулярне інформування громадян стане запорукою відкритості функціонування системи прокуратури. Але, як зауважила радник з правових питань Офісу РЄ в Україні Божена Маланчук, така обов’язковість не повин­на бути виключною. «Надзвичайну важливість» цього положення поставив під сумнів голова комітету. «Для нас зараз важливо прийняти концепцію нового документа, а періодичність чи регулярність інформування є питанням другорядним», — впевнений А.Кожем’якін.

Підтримку в цьому питанні він знайшов у присутнього на засіданні першого заступника Генпрокурора Миколи Голомші. На його переконання, таке оприлюднення лише посилить можливий політичний тиск, адже зведеться до висвітлення окремих кримінальних справ. За словами М.Голомші, ГПУ жодним чином не заважає прокурорам бути незалежними та неупередженими, а підзвітність не означає тиску. «Щодня до нас надходить майже 4000 звернень громадян, жодне з яких не залишається без відповіді. Чи не говорить це про відкритість і співпрацю з населенням?» — запитав М.Голомша в присутніх. Нардепи погодилися з обов’язковістю звітування ГПУ перед ВР не менш ніж двічі на рік. Оприлюднення ж відомостей стосовно її діяльності вирішено залишити періодичним.

Довелося подискутувати й стосовно рекомендації Венеціанської комісії щодо створення спеціалізованих прокуратур із загального нагляду за діяльністю та дотриманням законності Державного бюро розслідувань та тимчасової комісії, сформованої для ведення розслідувань за процедурою імпічменту Президента. Як зауважив А.Кожем’якін, новий КПК, який, до речі, також був прийнятий за допомогою колег з РЄ, вже містить положення про діяльність ДБР та нагляду за нею, тим паче що норма про спеціалізацію прокуратури міститься в ст.7 проекту.

Зазираючи наперед, можна зауважити, що в деяких випадках прискіп­ливість комісії призводила до абсурдного дублювання деяких положень документа. Таким чином, без детального розгляду зауважень у комітеті він мав усі шанси стати громіздким і не втіленим у життя. Окремі зауваження парламентарів викликала процедура перевірки спеціальних прокурорів на доброчесність. К.Цхомелідзе звернула увагу на ту обставину, що проект не містить критеріїв та процедури такої перевірки, що викликає занепокоєння в прозорості її проведення, а також ставить під сумнів незалежність прокурорів, які здійснюватимуть спеціальний нагляд.

Експериментальний полігон

Своє дещо іронічне ставлення до запропонованої норми висловив голова підкомітету з питань кримінального законодавства та оперативно-розшукової діяльності Геннадій Васильєв, який працював Генпрокурором у 2003—2004 рр. Він, пославшись на свою «необізнаність», поцікавився в іноземних гостей: «Назвіть держави, де діє така дивна система зі спеціальною прокуратурою з нагляду за прокуратурою? З якої країни це запозичено?». К.Цхомелідзе не навела прикладів, але наголосила, що свої рекомендації комісія напрацьовувала на основі того документа, який взято за основу майбутнього закону. Отже, як виявилося, українська прокуратура має всі шанси стати унікальною?

Однак Г.Васильєв і не думав зупинятися на цьому. Він поцікавився в гостей, чи можна говорити про те, що над українською юстицією ставиться експеримент, а сама держава стає полігоном для досліджень? «Де, скажіть мені, будь ласка, проводять перевірки прокурорів на доброчесність? На мою думку, це тільки створить додатковий корупційний важіль та підстави для посадових зловживань», — наголосив голова підкомітету.

Більшість колег підтримали думку екс-генпрокурора. До того ж, на переконання члена комітету Володимира Мисика, включати до юридичного документа філософське визначення є кроком необачним і недоцільним. Адже розуміння цього поняття може бути вкрай суб’єктивним, а не біблейським, якого (принаймні за його словами) додержується А.Кожем’якін. Отже, це зауваження комісії враховано не було. Проте «іспит» для іноземних гостей від Г.Васильєва набирав обертів.

Наступне запитання від нього пролунало під час обговорення такої важливої складової, як притягнення працівників прокуратури до дисциплінарної відповідальності. За рекомендаціями європейців, пов­новаженнями щодо розгляду дисциплінарних проваджень стосовно недоброчесних прокурорів повинна наділятися спеціальна дисциплінарна комісія. Проте нардеп нагадав експертам, що недавно за їхньою ж згодою були внесені зміни до закону «Про Вищу раду юстиції», ст.47 якого чітко встановлює повноваження цього конституційного органу щодо розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів. «Чи можливе таке дублювання функцій? Який з органів матиме пріоритет? При підготовці своїх рекомендацій ви вивчали чинне законодавство? Вас уже не влаштовує норма, яка міститься в законі? Її потрібно виключити? Куди мають звертатися громадяни?» — адресував Г.Васильєв низку запитань до К.Цхомелідзе.

Та всім присутнім стало зрозуміло, що іноді навіть визнані міжнародні фахівці мають право на помилки. Звісно, ніхто із членів комітету не проголосував за зменшення повноважень ВРЮ. Адже це спричинило б унесення змін до Конституції.

Отже, майже 2 год. гарячих дебатів урешті-решт закінчилися тим, що комітет схвалив проект «Про прокуратуру» для його прийняття парламентом у другому читанні.

Гуманізація — під сумнівом

Та на цьому порядок денний засідання комітету не вичерпувався. Пропонувалося розглянути проект змін до деяких законодавчих актів щодо реалізації положень Кримінального процесуального кодексу (№4712). На думку автора цієї ініціативи, заступника голови комітету Миколи Паламарчука, необхідно внести зміни до Кримінального кодексу, які б сприяли гуманізації його положень стосовно призначення покарань. В.Паламарчук зазначив, що метою законопроекту є реалізація державної політики стосовно гуманізації кримінальної відповідальності, наслідком якої стане суттєве зменшення кількості судимих і осіб, яких позбавлятимуть волі. Це пропонується зробити шляхом уведення в законодавство інституту кримінальних проступків, які, на думку автора проекту, повинні декриміналізувати правопорушення, які не мають ознак злочину.

Присутній на засіданні заступник начальника головного слідчого управління МВС Ігор Цюприк не поділяв поглядів депутата на таку «гуманізацію». Він зазначив, що прийнятий у 2012 році КПК передбачає спрощений порядок розслідування кримінальних проступків, яке має проводитися у формі дізнання. «Наразі немає закону, який би визначав даний вид правопорушень. Отже, вже півтора року дізнання як форми розслідування не існує», — підкреслив представник МВС. Тепер, за словами І.Цюприка, розслідування ведеться за загальною процедурою, без спрощення, яке було передбачено старим кодексом.

На запитання, чи підтримує МВС проект, І.Цюприк відповів негативно, пославшись на те, що через зміни до КПК та КК збільшиться навантаження на слідчих. «Нами неодноразово направлялися пропозиції щодо внесення змін до чинного КК. У Кабміні знаходиться наш проект, який невдов­зі мають направити до комітету», — наголосив правоохоронець. За його словами, пропонується взагалі вилучити поняття «проступок», оскільки Основний Закон містить лише поняття «злочин».

М.Голомша підтримав позицію колеги: «Йдеться не про гуманізацію, а про криміналізацію норм. Майже 90% правопорушень, які вважалися адміністративними, потраплять у розряд кримінальних проступків. На мою думку, треба декриміналізовувати лише ті статті, які вже містяться в КК».

Так чи інакше, але, доки нардепи не побачать урядового проекту, вирішено взяти за основу той, що є.