Щодо круглого столу на тему: "Революція гідності і трансформація правоохоронної системи в Україні"

Голова апеляційного суду Львівської області Каблак П.І. взяв участь в роботі круглого столу, організованого Львівським відділенням міжнародної поліцейської асоціації, на тему: "Революція гідності і трасформація правоохоронної системи в Україні", що відбувся 15 травня 2014 року в м. Львові.

Подаємо текст доповіді голови апеляційного суду, оголошеної на круглому столі:

"... Останні події в Україні наочно продемонстрували наявність серйозних проблем в правоохоронній сфері держави. У зв’язку з цим уже ні в кого не викликає сумнівів необхідність вжиття невідкладних заходів для якнайшвидшого реформування як самої правоохоронної системи, так і основних засад її діяльності.

Курс на євроінтеграцію, прагнення реального втілення демократичних стандартів і принципів функціонування державного апарату та забезпечення належного рівня виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов’язань щодо гарантування максимального рівня додержання прав і свобод людини неможливі без невідкладних дієвих кроків із впровадження реальних механізмів утвердження законності і правопорядку в державі.

Переконаний, що суспільство очікує від влади не косметичних змін в організаційній структурі правоохоронних органів, не точкових законодавчих новацій, а справді докорінних і ґрунтовних перетворень. Саме це повинно ставитись за мету в сучасних умовах.

Як видається, першочерговий етап реформування правоохоронної системи повинен полягати в новітньому переосмисленні завдань і функцій усіх без винятку правоохоронних органів держави. На підставі цього необхідно виробити принципово нову, практично і науково обґрунтовану концепцію проведення зазначеної реформи, якої у довершеному вигляді на сьогодні держава, на жаль, не має. Домагатися нових підходів в роботі правоохоронного апарату без зміни філософії і світоглядної парадигми діяльності органів правопорядку – це малоефективний шлях.

Тому відправною точкою на шляху удосконалення реалізації державою правоохоронної функції повинна стати розробка фундаментальних засад здійснення усіх без винятку напрямів такої діяльності. В контексті цього видається беззаперечним той факт, що суспільство радикально відкидає напрацьовану роками практику роботи правоохоронної системи на статистику. На жаль, це явище настільки міцно закріпилося в практичній діяльності правоохоронців, що боротьба з ним – ключове завдання для держави.

Цю проблему дуже гостро відчуває не лише суспільство, а й суди. Погоня за показниками діяльності в багатьох випадках слугує підставою для скерування поспіхом розслідуваних справ на додаткове розслідування, дооформлення і доопрацювання. При цьому суб’єкти правоохоронної діяльності доволі часто ігнорують той факт, що за кожною справою стоїть чиясь людська доля, здоров’я, а, може, й життя. Необгрунтоване застосування до осіб заходів процесуального примусу не лише порушує їхні невід’ємні права, а й підриває авторитет усієї правоохоронної системи, знижує рівень довіри громадськості до державних інституцій, наближаючи його до критичних значень. Тому надзвичайно важливо, щоб на перший план сьогодні було поставлено питання про якість роботи правоохоронців, а не кількісні показники їх діяльності. Якщо якісна робота і чітке виконання завдань буде поставлено за мету та увійде як незаперечна аксіома в практику органів правопорядку, то вдасться досягнути і відповідного результату, і належної оцінки та підтримки діяльності суспільством. В іншому випадку матимемо той стан справ, який в контексті останніх подій у державі став предметом осуду громадськості.

Торкнувшись теми дотичності судів до оцінки якості роботи правоохоронної системи, я, як голова апеляційного суду, не можу оминути окремих фактів, на які вказує статистика по Львівській області. А тому, згадавши про кількість справ, які скеровуються на додаткове розслідування, зазначу, що 9,2% справ з числа розглянутих у 2013 р. місцевими судами Львівщини, повернуті прокурорам для організації додаткового розслідування. Кожний такий випадок зумовлений недоліками проведеного слідства. Водночас кожен такий випадок наштовхує осіб – учасників процесу і суспільство в цілому на думку про те, що діяльність правоохоронців – неефективна, оскільки не сприяє швидкому досягненню цілей кримінального провадження. Про невдоволення рівнем правоохоронної роботи свідчить і значна кількість скарг на рішення, дії, бездіяльність слідчих і прокурорів. За 2013 р. до судів області надійшло 1915 таких скарг, із числа яких 1848 розглянуто та задоволено 433.

Новий КПК України покладає на суди обов’язок здійснювати судовий контроль на стадії досудового розслідування, забезпечувати ретельний розгляд матеріалів кримінальних проваджень, реагувати на порушення прав учасників процесу, таким чином наділяючи його певною мірою контрольною функцією за діяльністю правоохоронних органів по розслідуванню справ і притягнення осіб до кримінальної відповідальності. В ході такого контролю все частіше виявляються випадки безпідставного звинувачення осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, на що вказує досить значне число виправданих. Так, у 2013 р. по області виправдано 39 осіб, для порівняння: у 2012 р. виносились виправдувальні вироки щодо 21 особи. Наведене свідчить, що проблеми в діяльності правоохоронних органів справді є і їх необхідно вирішувати.

Як я вже казав, вся правоохоронна система повинна бути націлена, в першу чергу, на реальний захист людини і громадянина від злочинних посягань. Це світоглядне завдання, яке чомусь часто в Україні нівелюється, має ключове значення. Адже, зорієнтувавши правоохоронні органи на безумовне дотримання прав і свобод людини, вдасться домогтися ефективної їх роботи. Заклавши цю тезу в основу концепції реформування органів правопорядку, можна переходити до розробки наступних етапів трансформації – законодавчих і організаційних змін. Однак, ці етапи повинні безумовно базуватися на ментальному сприйнятті пріоритету прав людини і розумному балансі цих прав та завдань, які стоять перед правоохоронними органами."