Закон і Бізнес


Правилами по землі написано

У ВАС не вибачають колегам ляпсусів у застосуванні законів


Суддівські кадри, №43 (978) 23.10—29.10.2010
3223

Після хвилі суддівських звільнень п’ята палата Вищого адміністративного суду не припиняє розглядати позови колишніх мантієносців. У більшості випадків процеси щодо порушників присяги розтягуються на місяці, однак є і винятки.


Так, 14 жовтня члени ВАС протягом двох годин розглядали позов колишнього представника Макарівського районного суду Київської області Павла Тюхтія. Утім, така оперативність не пішла на користь останньому, йому було відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Гектари замість соток

Колишній законник ¬оскаржував лише резолюцію Вищої ради юстиції від 21 червня нинішнього року, якою його було рекомендовано звільнити за порушення присяги. Коли він подав відповідний позов до ВАС, у Верховній Раді рекомендацію ВРЮ ще не розглядали. Руки народних ¬обранців дійшли до цього подання тільки 9 вересня, тоді ж вони вирішили, що фігурант документа більше не одягатиме мантію. Схоже, присутніх у сесійній залі вразила розповідь очільника ВРЮ Володимира Колесниченка про допущені законником ляпсуси. За словами промовця, П.Тюхтій при розгляді справ, пов’язаних із земельними правовідносинами, «всупереч вимогам ст.576 ЦК, ч.1 ст.139 Земельного кодексу, пп.«б», п.15 «Перехідних положень» Земельного кодексу, постановляв рішення, внаслідок яких фактично відбувалося заборонене законом відчуження земель для ведення особистого селянського господарства».
Ці слова під час судового засідання підтвердила і представниця ВРЮ Валентина Маліновська. За її інформацією, суддя в одному зі своїх рішень, посилаючись на ст.377 ЦК, визнав право власності на об’¬єкти нерухомості. Як розповіла правник, на земельній ділянці розміщувалося три невеликі споруди, загальна площа кожної з них становить 8,5 м2, а судом було виділено для їх обслуговування близько 10 га землі. На переконання В.Маліновської, зазначена норма ЦК не дозволяє визнавати право власності на необмежену кількість землі для обслуговування таких об’єктів.

Процедурний акцент

Натомість сам позивач основний акцент зробив на порушенні процедури, допущеному, на його думку, у ВРЮ. За словами П.Тюхтія, який, до речі, сам, без допомоги адвокатів, представляв свої інтереси в суді, 21 червня члени Ради не заслухали його пояснень. За версією колишньо¬го законника, цього дня він був присутній на зібранні секції ВРЮ, однак потім написав заяву про те, що не зможе прийти на саме засідання Ради. Як розповів позивач, у той момент він не дуже добре себе почував: далася взнаки тяжка хронічна хвороба. Посилаючись на ст.32 закону «Про Вищу раду юстиції», він за¬значив: без його участі члени Ради не мали ухвалювати рішення, оскільки це була його перша неявка.
Також колишній представник Макарівського районного суду Київської області розповів, що з 31 справи, котрі стали предметом розгляду у ВРЮ, лише «3 чи 4» були скасовані. «Виходить, що суддя порушує присягу при ухваленні рішень, які є законними. Це нелогічно», — за¬явив він. П.Тюхтій нагадав і про постанову Пленуму Верховного Суду, в якій, за його словами, зазначено: ВРЮ не може давати правову оцінку рішенням, які набрали законної силі. «Для цього є апеляційна і касаційна інстанції», — наголосив позивач.
Не побачив колишній мантієносець серйозних порушень і в скасованих рішеннях. На його переконання, це «звичайні помилки», які не можна розцінювати як порушення присяги.

Сумнівна кваліфікація

Втім, професійний «доробок» позивача здивував представників п’ятої па¬лати. «Пропрацювавши стільки років суддею, ви, що, не знали, що в порядку окремого провадження не можна встановлювати право власності?» — апелювала до звільненого з посади Тетяна Розваляєва. «За якою нормою ЦПК ви роз¬глядали ці заяви?» — поцікавилась у П.Тюхтія Світлана Головчук. Проте чітких відповідей від нього так і не почула.
Під час дослідження матеріалів справи суд, зо¬крема, звернув увагу позивача на те, що в одному зі своїх рішень той узагалі не послався на жодну норму закону. «Викладені лише обставини, і все», — констатувала Т.Розваляєва. Вона поцікавилась у П.Тюхтія, яким законом він керувався, визнаючи право на земельну частку за покійною людиною, а потім — за його вдовою.
Перечитавши одне з рішень, свої зауваження висловила й С.Головчук. «Де обставини, які ви встановили? Де зміст закону, яким ви керувалися? Чому ви цей закон застосовували до даних правовідносин? Де обгрунтування судового рішення? З якого часу ви працювали суддею?» — сипала вона запитаннями. П.Тюхтій пояснив, що працює суддею з 1998 року. За його словами, в одній з постанов Пленуму ВС, які стосуються процесуальних питань, зазначено: якщо відповідач визнає позов, обгрунтування не обов’язкове. Втім, таке твердження відверто здивувало колегію, дехто навіть іронізував, що в екс-судді є чого повчитися.

Конституційна аналогія

У рамках судових дебатів позивач укотре наголосив: ВРЮ перевищила свої пов¬новаження, встановивши факт порушення ним присяги на підставі судових рішень, які набрали законної сили. На переконання П.Тюхтія, Рада не мала права вирішувати професійну долю судді без його присутності. Тим самим, за словами позивача, конститу¬ційний орган обмежив його в праві дати пояснення.
Також колишній служитель Феміди заявив, що ухвалені ним рішення, які стали підставою для внесення подання про звільнення, не спричинили суттєвих наслідків. Він визнав, що допускав помилки, однак «не навмисно».
Водночас П.Тюхтій зробив акцент на тому, що недавно Конституційний Суд скасував Основний Закон зразка 2004 року. «При цьому КС не аналізував, були ці зміни прогресивними чи демократичними. Суд ви¬знав їх незаконними тільки через порушення процедури внесення змін до Конституції», — зазначив він. Аналогічно, на переконання ініціатора позову, мають діяти і представники п’ятої палати: аналізувати факти порушення не присяги, а процедури, допущені членами ВРЮ. Останні, на думку П.Тюхтія, позбавили його права захищатися, заявляти клопотання та відводи.
Іншої думки була представниця відповідача В.Маліновська. За її словами, ст.32 закону «Про Вищу раду юстиції», на яку не¬одноразово посилався відповідач, «не містить заборони розгляду питання без присутності судді». Тільки повторна неявка на засідання ВРЮ, на думку юристки, є імперативною нормою, тобто Рада має обов’язково розглянути це питання. Також візаві П.Тюхтія заявила: оскільки він був присутній на засіданні секції ВРЮ того ж дня, то мав достатньо часу, аби в письмовій формі ви¬класти клопотання чи відводи членам Ради.
На переконання відповідачки, у своєму рішення ВРЮ вказала на численні порушення процесуального законодавства, допущені позивачем. Окрім цього, за інформацією В.Маліновської, по¬дібна «спрощена система» набуття права власності на земельні ділянки була поширеною в Київській області.
Зазначимо: про земельні оборудки в передмісті столиці розповідали й на одному із засідань профільного парламентського комітету. За словами народних ¬обранців, у районі, де працював П.Тюхтій, на одну земельну ділянку претендувало по 3—4 власники. Такий безлад, зокрема й у Мака¬рівському районі, на думку володарів мандатів, панує саме за сприяння суддів. За інформацією Сергія Ківалова, прокуратура двічі порушувала кримінальні справи щодо законників, які потурали сваволі, однак йому не відомо, чи довели органи дізнання ці справи до кінця.
У підсумку представники п’ятої палати відмовили П.Тюхтію в задоволенні позову. Для нього, схоже, це несподіванкою не стало: не дослухавши головуючого, він залишив залу судового засідання.

Ольга КИРИЄНКО