Омбудсмен WANTED!

Обранню нового уповноваженого завадили 27 бюлетенів, які було визнано недійсними. Тортури й тяганина зачекають?

Понад місяць парламент визначався з тим, кому доручити захист прав людини в країні. З двох кандидатів, запропонованих на розгляд, — відомого правозахисника Євгена Захарова та уповноваженого Уряду в Євросуді Валерії Лутковської — більшість віддала перевагу жінці, але їй не вистачило 14 голосів для обрання.

Ще задовго до того, як закінчився третій термін Ніни Карпачової як упов­новаженого Верховної Ради з прав людини, в опозиції наполягали, аби цю посаду віддали їхньому висуванцеві. Мовляв, дивно, коли права українців захищатиме від влади представник цієї самої влади. Проте, як відомо, погана та опозиція, яка не мріє стати владою. Й оскільки посада омбудсмена не звільняється одночасно з обранням нового складу ВР, то пов’язувати політику й права в цьому випадку буде дещо штучним. Ту ж Н.Карпачову, якій парламент двічі подовжував строк перебування в почесному кріслі, вперше обирали ще за часів президентства Леоніда Кучми, але вона залишилася на посаді і після «помаранчевої революції», і після «біло-блакитного» реваншу.

В.Лутковську до прибічників опозиційного руху не віднесеш. Вона не була помічена ні в правозахисних рухах, ні в чорних списках тих, до кого влада виявляла особливу пильність. У 22 роки жінка прийшла на роботу до Міністерства юстиції та доволі швидко зробила кар’єру, ставши у 2003 році заступником міністра юстиції Олександра Лавриновича. Щоправда, починала вона при міністрі Сергії Головатому, але з ним щось «не зрослося», і двічі В.Лутковська залишала міністерство саме тоді, коли її шлях перетинався з С.Головатим — у 1996-му та у 2005 роках.

Натомість вона зберігала посаду навіть, коли на чолі Кабміну ставала Юлія Тимошенко, а міністерство очолювали Роман Зварич та Микола Оніщук. Тому дещо несподіваним можна назвати різке несприйняття лідером БЮТ кандидатури В.Лутковської на посаду омбудсмена. У листі на волю Ю.Тимошенко стверджує, що «пані Лутковська категорично не може претендувати на цю посаду, оскільки є людиною, яка намертво інтегрована в чинну владу». Довести таке твердження, звісно, неможливо, а рік роботи в юрфірмі з прізвищем свого патрона в назві ще не доказ. Можливо, навпаки, її навички та знання були більш цінними для розвитку фірми сина міністра.

Інша річ — власне досвід правозахисної діяльності, щодо якого й розгорілася дискусія на засіданні Комітету ВР з прав людини. Так, В.Лутковська вже у 2001 році представляла інтереси держави в Страсбурзі. Рік тому була призначена урядовим уповноваженим у справах Євросуду. «Ця діяльність полягала не тільки в захисті інтересів держави в Європейському суді — вона була спрямована на виконання рішень останнього й, відповідно, на відстоювання інтересів громадян. Цю роботу можна розцінювати як правозахисну», —  твердила В.Лутковська.

Проте члени профільного комітету, більшість в якому — представники опозиції, дотримуються іншої думки, що й відзначили у своєму висновку. Натомість пропонували парламенту зупинитися на кандидатурі голови правління Української Гельсінської спілки Євгена Захарова. Його недоліком є відсутність… юридичної освіти. Але закон не висуває такої вимоги до кандидатів у омбудсмени.

За іншими критеріями обидва претенденти могли розраховувати на цю посаду . До мінусів В.Лутковської можна віднести також той факт, що тільки недавно вона «виконала» головний з них — 40-річний віковий ценз. Натомість Є.Захаров уже вдруге боровся за крісло уповноваженого ВР. Але як при «помаранчевій», так і при «біло-голубій» більшості в парламенті він зібрав лише третину (154) голосів на свою підтримку (154 минулого року і 134 зараз).

Прикметно, що правозахисник від початку не дуже вірив у свою перемогу, висловлюючи жаль, що його кандидатуру сприймали як опозиційну. Водночас ще до голосування він став на захист своєї «конкурентки», відзначивши, що причини критики на її адресу пов’язані з політичним чинником, а також з нерозумінням суті правозахисної діяльності. За словам Є.Захарова, В.Лутковська має великий досвід правозахисної діяльності, зокрема, в частині забезпечення виконання рішень Євросуду в справах проти України. Правозахисник відзначив, що саме вона розробила процедуру, яка забезпечила своєчасну виплату присуджених компенсацій.

Можливо, його позиція також переконала більшість парламентарів у необхідності зупинити свій вибір на кандидатурі В.Лутковської. Проте з реалізацією своїх планів по боротьбі з проблемами, які вона неодноразово окреслювала, — судовою тяганиною, тривалістю виконання рішень національних судів, строками тримання під вартою, включаючи обгрунтованість застосування такого запобіжного заходу, — їй поки що доведеться зачекати. Адже для обрання В.Лутковській не вистачило 14 голосів. Очевидно, через те, що лічильна комісія визнала недійсними відразу 27 бюлетенів.

Водночас, з огляду на попередній висновок Комітету Ради Європи з питань запобігання катуванням (див. стор.14. — Прим. ред.), майбутньому уповноваженому парламенту з прав людини передусім доведеться докласти зусиль, аби унеможливити недозволені методи ведення слідства. «Це дійсно жахливі питання, які в нас є найбільш системними, за які мені як представникові держави дійсно соромно», — відзначала В.Лутковська незадовго до голосування.

Що ж, цього разу В.Лутковській не вдалося заручитися підтримкою законодавців, аби якомога швидше виправити ситуацію. То ж доведеться і їй, і нам ще принаймні 3 тижні почервоніти за свою державу. Доки нардепи не визначаться, кому ж довірити опікуватися правами людини.