Закон і Бізнес


Підстави для перегляду


№20 (1162) 17.05—23.05.2014
7978

Обов’язок держави стосовно застосування додаткових заходів індивідуального характеру за вердиктом ЄСПЛ виникає лише щодо виконання рішення національного суду, яке було предметом його розгляду


Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

31 березня 2014 року м.Київ №21-37а14

Верховний Суд України у складі:

головуючого — Кривенка В.В., суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Косарєва В.І., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Школярова В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 1 до Управління Пенсійного фонду в м.Торезі Донецької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2011 року Особа 1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ щодо припинення виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 8.02.2008 (справа №2-а-1017/08) та зобов’язати відповідача поновити виконання зазначеного судового рішення з листопада 2011 року.

На обгрунтування позовних вимог зазначив, що згідно з вищевказаною постановою суду управління ПФУ провело йому перерахунок пенсії, призначеної на підставі закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 №796-XII. Управління ПФУ виконувало рішення суду до жовтня 2011 року включно, а потім припинило його виконання. У зв’язку з набранням з 19.06.2011 чинності законом «Про внесення змін до закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI відповідач провів Особі 1 перерахунок пенсії, внаслідок якого її розмір зменшився. Не погоджуючись із таким перерахунком, позивач звернувся до суду.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 26.12.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012, у задоволенні позову Особі 1 відмовив.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 16.03.2012 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Особи 1 на вищевказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необгрунтованою й викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

У заяві Особи 1 про перегляд постанови Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 та ухвал Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 і Вищого адміністративного суду від 16.03.2012 порушується питання про скасування зазначених судових рішень з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, — встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення нашою державою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, а саме: п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97-ВР, та ст.1 Першого протоколу до конвенції. Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник уважає рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2013 у справі «Хворостяной та інші проти України».

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши викладені в заяві доводи, Верховний Суд уважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що Донецький окружний адміністративний суд постановою від 8.02.2008 (справа №2-а-1017/08) частково задовольнив позовні вимоги Особи 1: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови Особі 1 у перерахунку пенсії та зобов’язав відповідача перерахувати позивачу пенсію відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 закону №796-XII з 12.10.2007.

На виконання вищевказаного судового рішення управління ПФУ здійснило Особі 1 перерахунок пенсії та виконувало рішення суду до жовтня 2011 року включно, а потім припинило його виконання.

З 1.11.2011 відповідач провів перерахунок Особі 1 пенсії відповідно до закону №3491-VI та постанови КМ «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 6.07.2011 №745 (чинної на час виникнення спірних відносин).

У грудні 2011 року Особа 1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії управління ПФУ щодо припинення виконання постанови ДОАС від 8.02.2008 (справа №2-а-1017/08) та зобов’язати відповідача поновити виконання зазначеного судового рішення з листопада 2011 року.

Відмовляючи в задоволенні вищевказаного позову в справі, яка переглядається (№2а/0570/23038/2011), суди виходили з того, що період після ухвалення Донецьким окружним адміністративним судом постанови від 26.12.2011, протягом якого, на думку Особи 1, порушуються його пенсійні права і з початком якого у зв’язку з набранням чинності законом №3491-VI та постановою №745 органами ПФУ проводиться перерахунок пенсій таким категоріям пенсіонерів, до яких належить позивач, не збігається з періодом, за який захищено порушене право позивача та який досліджувався судом при вирішенні спору в 2008 році. Отже, думка позивача про те, що дії суб’єкта владних повноважень, з якими позивач не погоджується, — це дії щодо виконання ухваленого в цій адміністративній справі судового рішення, є помилковою. Такі дії управління ПФУ є діями щодо перерахунку пенсії за період, який виник через кілька років після ухвалення судом рішення у справі №2-а-1017/08, і їх правомірність може бути предметом судового розгляду лише в разі звернення до місцевого загального суду як адміністративного суду з позовом у загальному порядку (п.4 ч.1 ст.18 КАС).

Відповідно до ч.1 ст.243 КАС суд задовольняє заяву в разі наявності однієї з підстав, передбачених ст.237 цього кодексу. Однією з таких підстав є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом (п.2 ч.1 ст.237 КАС).

Згідно з ч.3 ст.243 КАС, якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, визначеної п.2 ч.1 ст.237 цього кодексу, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково і має право прийняти нове судове рішення або направити справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 конвенції, ст.1 Першого протоколу до неї, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У ст.1 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-XIV поняття «виконавче провадження» визначено як завершальна стадія судового провадження. Наведене узгоджується з практикою Європейського суду щодо застосування ст.6 конвенції, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» вказаний суд у своєму рішенні від 19.03.97 зазначив, що для цілей ст.6 конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина «судового розгляду».

Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, законом №606-XIV та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз.9 ч.1 ст.1 закону №3477-IV виконання рішення Європейського суду включає:

а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;

б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно з ст.10 закону №3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення конвенції та протоколів до неї (restitutio in integrum);

б) інші заходи, передбачені в рішенні ЄСПЛ.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;

б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Згідно з рішенням п’ятої секції Європейського суду від 25.07.2013 у справі «Хворостяной та інші проти України» та додатком 1 до нього 18.08.2012 Особа 1 подав до ЄСПЛ заяву про невиконання постанови ДОАС від 8.02.2008 у справі за його позовом до управління ПФУ про визнання дій відповідача при нарахуванні та сплаті пенсії неправомірними, зобов’язання нарахувати та сплатити пенсію.

За змістом рішення п’ятої секції Європейського суду від 25.07.2013 у справі «Хворостяной та інші проти України»:

оголошено прийнятними скарги заявників (додаток 1), у тому числі Особи 1, за п.1 стст.6, 13 конвенції та за ст.1 Першого протоколу до неї, щодо тривалого невиконання рішень національних судів, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту стосовно цих скарг, а решту скарг у заявах — неприйнятними з будь-яких інших підстав;

постановлено, що у справах, наведених у додатку 1:

a) було порушення п.1 ст.6 конвенції та ст.1 Першого протоколу до конвенції;

b) було порушення ст.13 конвенції;

c) протягом 3 місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які залишаються невиконаними, та сплатити €2000 кожному заявнику або його/її спадкоємцю; ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватися, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;

d) зі спливом зазначеного 3-місячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позикової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано 3 відсоткові пункти.

Крім того, Європейський суд у пп.36, 37 вищевказаного рішення зазначив, що деякі заявники подали інші скарги за конвенцією, які Суд ретельно розглянув. У світлі всіх наявних матеріалів і настільки, наскільки вони охоплюють його компетенцію, ЄСПЛ дійшов висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушень прав і свобод, передбачених конвенцією чи протоколами до неї. Таким чином, ці скарги є явно необгрунтованими та мають бути відхилені відповідно до пп.«а» пп.3 та 4 ст.35 конвенції.

Рішення Європейського суду від 25.07.2013, постановлене комітетом, є остаточним із дня ухвалення.

Разом з тим Особа 1 у своїй заяві, посилаючись на зазначене рішення ЄСПЛ, яким визнано порушення п.1 ст.6 конвенції та ст.1 Першого протоколу до неї, а також ст.13 конвенції у зв’язку з невиконанням рішення національного суду в одній справі за позовом Особи 1 до управління ПФУ про визнання дій відповідача при нарахуванні та сплаті пенсії неправомірними, зобов’язання нарахувати та сплатити пенсію (справа №2-а-1017/08), просить переглянути судові рішення в другій справі, а саме — у справі, яка переглядається, за позовом Особи 1 до управління ПФУ про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії (справа №2а/0570/23038/2011).

Отже, ураховуючи зміст рішення Європейського суду від 25.07.2013, а також те, що він ухвалив рішення за скаргою Особи 1 лише щодо невиконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 8.02.2008 у справі №2-а-1017/08, а інші наведені в його скарзі доводи ретельно розглянув і дійшов при цьому виснов­ку, що вони є явно необгрунтованими та були відхилені відповідно до пп.«а» п.3 та п.4 ст.35 конвенції, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини стосовно недотримання конвенції у справі, яка переглядається, не були задоволені рішенням Європейського суду та не вплинули на зміст рішення про визнання порушення щодо тривалого невиконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 8.02.2008 у справі №2-а-1017/08.

Відповідно, в межах виконання рішення ЄСПЛ від 25.07.2013 у справі «Хворостяной та інші проти України» обов’язок держави стосовно застосування додаткових заходів індивідуального характеру виникає лише щодо виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 8.02.2008 у справі №2-а-1017/08.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, що відповідно до ч.1 ст.244 КАС є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись стст.241, 242, 244 КАС, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Особі 1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.