Загрозливий потенціал
Маршаллові Острови направили до Міжнародного суду в Гаазі позов проти 9 ядерних держав. Влада цієї тихоокеанської республіки звинувачує країни «ядерного клубу» в грубому порушенні міжнародного права.
«Наш народ постраждав через катастрофічну і непоправну шкоду від цієї зброї, і ми присягаємося боротися, щоб ніхто більше на Землі не зазнав її жахливої дії», — цитує The Washington Post очільника МЗС Маршаллових Островів Тоні де Брума.
На переконання влади республіки, 9 держав нарощують свій ядерний потенціал замість того, щоб роззброюватися. За приблизними оцінками, в наступному десятилітті ядерні держави витратять понад трильйон доларів на вдосконалення своїх арсеналів. Ця тихоокеанська республіка, населення якої становить близько 53 тис. чоловік, хоче домогтися не компенсацій, а реальних дій щодо роззброєння.
Маршаллові Острови мають намір судитися з країнами «ядерного клубу», до якого входять Сполучені Штати, Росія, Велика Британія, Франція, Китай, Індія, Пакистан і КНДР, а також Ізраїль, котрий не визнає наявності у себе ядерної зброї. Відповідачами за окремим позовом є адміністрація президента Барака Обами і Національна адміністрація з питань ядерної безпеки США.
Ядерні випробування на Маршаллових Островах розпочалися у 1946 році. За 12 років США провели на території республіки тестування 67 зарядів різної потужності. Контроль за їх проведенням здійснювався з американської військової бази Кваджалейн. На полігоні атолу Бікіні у різні часи було підірвано 23 ядерні заряди сумарною потужністю понад 42 мегатони. Саме там у 1954-му проходили випробування першої американської водневої бомби під кодовою назвою «Браво». Потужність вибуху була еквівалентна кільком тисяч бомб, скинутих на Хіросіму і Нагасакі. Внаслідок вибуху велика частина території зазнала радіоактивного зараження. Однак через 14 років США оголосили атол безпечним для життя.
Проте багато жителів Маршаллових Островів страждають на онкологічні захворювання, спричинені ядерними випробуваннями. У 2007-му потерпілі домоглися компенсації в розмірі $1 млрд. Однак грошей вони так і не отримали через те, що Сполучені Штати недостатньо фінансували фонд, який здійснював виплати.
Через три роки атол Бікіні включили до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.