Закон і Бізнес


«Звільнення» нагору

Законники обмінюють адмінпосади на перехід до суду вищої інстанції. Але не завжди — за власним бажанням


В.Корсак та В.Ємельянова виявили бажання перейти до судів вищих інстанцій.

№10 (1049) 03.03—07.03.2012
МАРИНА ЗАКАБЛУК
3709

Стати ефективним і компетентним менеджером обителі Феміди — завдання, з яким удається впоратися не кожному керівникові. Якщо голові суду не під силу втримати в руках кермо влади, його можуть попросити піти: або з посади (й бути звичайним законником), або нагору.


Стара гвардія

 Після судової реформи 2010-го у вітчизняних храмах Феміди намітилася «ротаційна» тенденція: на зміну одним керівникам приходили інші. Проте тим, хто залишився в кріслах очільників, аж ніяк не легше: кожний день для них — випробування, адже за неналежну організацію роботи їх можуть позбавити посади.

До прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів» в Україні не припинялися дискусії про те, хто саме має призначати володарів мантій на адмінпосади. Одним імпонувала ідея, аби колектив визначав, хто в них буде головним. Інші ж схилялися до думки, що це питання має вирішувати орган суддівського самоврядування.

Ситуація ускладнилася після того, як положення закону «Про судоустрій України», відповідного до якого керів­ників храмів Феміди призначав та звіль­няв Президент, було визнано некон­ституційним. Закон «Про судоустрій і статус суддів» розставив усі крапки над «і»: адмінпортфелі роздає та забирає (це не стосується Верховного Суду) Вища рада юстиції за поданням відповідної ради суддів.

Чи не найчастіше судами різних інстанцій «дрейфують» «господарники»:  наприклад, Ігор Темкіжев у вересні 2010 р. вдруге очолив Господарський суд Донецької області, у грудні того ж року Вища рада юстиції «делегувала» його на адмінпосаду до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, а в листопаді 2011-го — до Вищого адмінсуду.

На зміну І.Темкіжеву до Господарського суду Донецької області прийшов Борис Плотніцький, а вже в лютому 2012-го ВРЮ призначила його головою Львівського апеляційного господарського суду. Остання обитель Феміди залишилась без голови (Олександра Тупицького) у зв’язку з тим, що тому доручили керувати Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Це приклад позитивної ротації. Тобто стара гвардія залишається при владі: законники переходять з одного суду до іншого, та адмінпортфелі все одно в їхніх руках. Іноді керманичі судів прощаються з кріслами не за власним бажанням.

 Скандальне звільнення

 Якщо очільникам судів не вдається впоратися з покладеними на них обов’язками або якщо вони перевищують свої повноваження, то над ними нависає загроза втрати адмінпосади. Як відомо, є два способи «скинути» голову з крісла: скандал і підвищення.

Наприклад, колишній голова Київського апеляційного адмінсуду Анатолій Денісов зі скандалом втратив посаду після того, як Рада суддів адмінсудів оприлюднила результати перевірки (офіційно цей процес називається вивченням стану організації роботи та наданням методичної допомоги) КААС. «Ревізори» виявили в суді низку порушень: неправильний розподіл обов’язків між головою, його заступниками та керівником апарату; вилучення справ в одних законників та передання іншим. Було виявлено факти неправильного налаштування КП «ДАС» та невідповідності процесу автоматичного розподілу справ чинному законодавству.

А.Денісов, захищаючись від атаки перевіряльників: запевняв, що не вся інформація відповідала дійсності, і переконував, що КААС не вистачає «робочих рук», аби впоратися з виконанням усіх обов’язків. «Під час війни парламент критикував Уїнстона Черчілля за те, що він не вживав заходів для перемоги Англії. Тоді британський прем’єр сказав: кожен розумник може скласти план перемоги у війні, якщо він не відповідає за його виконання», — говорив А.Денісов.

Однак фортуна не була прихильною до нього: РСАС визнала незадовільною організацію роботи суду, і А.Денісова «покарали» звільненням із займаної посади. До цього рада суддів вивчала діяльність Одеського апеляційного адмінсуду і також знайшла чимало огріхів. Утім, очільнику ОААС Віктору Алєксєєву дали шанс виправити ситуацію: у червні минулого року ВРЮ призначила його головою на другий строк.

«ЗіБ» цікавився в керманича РСАС Миколи Кобилянського, як орган суддівського самоврядування визначає, коли за результатами перевірки керівника потрібно звільнити (за неналежну організацію роботи), а коли — ні?

«Хочу наголосити, що перевірки не проводилися. Вивчався стан організації роботи цих судів та надавалася методична допомога. Кожен із членів ради, вивчивши довідку, підготовлену за наслідками проведеної роботи, мав змогу сформувати власну думку про стан організації роботи суду і голосувати на засіданні за те чи інше рішення», — так пояснив М.Кобилянський.

А.Денісов залишився на посаді судді в КААС, а крісло голови зайняв Володимир Маслій.

 У вищому, але вже не голови

 Можна віддати адмінпортфель тихо, спокійно, без жодних перевірок, скандалів і піти на… підвищення. Майже кожен суддя мріє потрапити до столиці в суди вищих інстанцій. Проте якщо ти — голова суду апеляційної інстанції певного регіону, то оселитися в столиці й не завжди кортить.

Недавно Вища кваліфікаційна комісія суддів надала перевідну «перепустку» Віталію Корсаку: з Київського апеляційного господарського суду він перейде до Вищого господарського суду. Здавалося б, це — перехід на вищу кар’єрну сходинку, якби не одне «але». До літа 2011-го КАГС очолював Сергій Бондар. В.Корсак був його заступником. Коли С.Бондаря «делегували» у ВГС, віжки влади опинилися в руках В.Корсака.

Та останньому не пощастило пробути в кріслі й року: 12 липня 2011-го ВРЮ призначила його головою, а 21 лютого 2012-го зняла з його плечей тягар керівника. Він повторив долю свого попередника С.Бондаря. Подейкують, що В.Корсак не виправдав надій щодо організації роботи суду, які на нього покладали.

Виявила бажання перейти до суду вищої інстанції (ВАС) і Валентина Ємельянова. На посаду голови Харківського апеляційного адмінсуду вона була призначена указом Президента від 19.04.2006. Термін повноважень В.Ємельянової закінчився, проте вона залишалася в.о. голови. РСАС не розглядала її заяву про намір вдруге очолити ХААС.

Трохи дивно, коли людина, пропрацювавши 25 років суддею в одному регіоні, збирається переїхати до столиці. Можливо, ВАС просто вербує висококваліфіковані кадри. Адже В.Ємельянова вже одного разу «ховала» мантію до шафи: у квітні 2003-го парламент відправив її у відставку. У грудні 2005 р. В.Ємельянова повернулася: Верховна Рада обрала її суддею ХААС, який розпочав процесуальну діяльність у квітні 2007-го.

Хто стане наступником В.Корсака і В.Ємельянової, незабаром дізнаємося, адже «свята» посада довго вільною не буває. Нових керівників чекають нелегкі випробування, зокрема, голову ХААС неодмінно загартує виборчий процес. А чи виправдають майбутні керівники покладені на них сподівання — вже зовсім інша історія.