Паспортний нокаут для кримчан

Автоматичне громадянство з обмеженим вибором стало правовим ноу-хау Російської Федерації

18 квітня цього року ознаменується одночасним півторамільйонним збільшенням кількості громадян Російської Федерації. Правова підстава для цього вельми специфічна — договір між Російською Федерацією та Республікою Крим. Наскільки правомірний такий автоматичний запис українців у число громадян іншої держави з погляду як національного, так і російського законодавства?

Договір з одним суб’єктом

Насамперед винесемо за дужки легітимність самого договору «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб’єктів» від 18.03.2014. Так само не заглиблюватимемось у те, наскільки правосуб’єктним був склад підписантів цього документа з боку не визнаної жодною державою світу Республіки Крим. Звернімося безпосередньо до тексту, а саме до ст.5 договору: «Із дня прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення у складі Російської Федерації нових суб’єктів громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають на цей день на території Республіки Крим або на території міста федерального значення Севастополя, визнаються громадянами Російської Федерації, за винятком осіб, які протягом одного місяця після цього дня заявлять про своє бажання зберегти наявне та (або) їх неповнолітніх дітей інше громадянство або залишитися особами без громадянства».

За словами керуючого партнера Адвокатського об’єднання «АКТІО» Володимира Ямпольського, дивує не тільки надання російського громадянства всім громадянам України, які мешкають на півострові (йдеться про 1 млн 534 тис. жителів Криму згідно з даними держреєстру виборців станом на 28 лютого), в автоматичному режимі, що порушує положення закону «Про громадянство України», а й фактично ігнорування законів самої Російської Федерації.

Зокрема, ст.11 «Підстави придбання громадянства Російської Федерації» закону РФ про громадянство встановлює, що громадянство Російської Федерації отримується:

а) за народженням;

б) у результаті прийому до громадянства Російської Федерації;

в) у результаті відновлення в громадянстві Російської Федерації;

г) з інших підстав, передбачених чинним федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.

Зрозуміло, що в контексті Криму може йтися хіба що про п.«г» цієї статті. Проте договір між РФ і Кримом не є міжнародним навіть за російським законодавством. Згідно з п.«а» ст.2 закону РФ «Про міжнародні договори Російської Федерації» «міжнародний договір Російської Федерації означає міжнародну угоду, укладену Російською Федерацією з іноземною державою, яка володіє правом укладати міжнародні договори».

Відсилання в договорі між РФ і Кримом до ст.4 закону РФ від 18.03.2014 теж вельми сумнівне, оскільки прийняття до складу РФ нового суб’єкта здійснюється за «взаємною згодою Російської Федерації та цієї іноземної держави». Та коли Крим встиг стати іноземною державою? Чи був у так званої Республіки Крим хоча б один атрибут держави: своя конституція та закони, свої громадяни, свій держапарат, суверенітет? Нічого цього не було, отже, йдеться про громадян України, територію України і так далі. Але ж держава Україна не підписувала з РФ жодних міжнародних договорів про статус Криму.

Недоречна аналогія

Деякі юристи вказують на якусь правову аналогію між отриманням громадянства України населенням УРСР у 1991 році та нинішньою ситуацією в Криму. На думку фахівців Міжнародної колегії правових експертиз, ні про яку аналогію говорити не доводиться. Якщо звернутися до ст.3 закону «Про громадянство України», то побачимо, що громадянство отримували:

• усі громадяни колишнього СРСР, які проживали на території УРСР (тобто йдеться про державу, що розпалася, чого не можна сказати про Україну);
• особи, які на момент набуття чинності законам «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні та не були громадянами інших держав (як ми бачимо, жодного спеціального закону РФ щодо громадян Криму не приймалося, до того ж усі жителі Криму не припиняли свого українського громадянства);
• особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року, яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесений напис «громадянин України» (зараз міграційна служба РФ дійсно видає російські паспорти всім охочим, але ж видання такого паспорта проводиться за заявою, а не в автоматичному порядку);
• особи, які набули громадянство України відповідно до законів і міжнародних договорів України (аналогії з РФ виключені).

Чужий серед своїх

Який же правовий статус отримають ті громадяни України, які нині зареєстровані в Криму, у разі, якщо не отримають російських паспортів, так само як і не напишуть відповідних заяв про відмову від громадянства РФ? Автоматичне визнання таких жителів громадянами РФ не тягне за собою жодної зміни їх статусу з погляду українського законодавства. Так, згідно з ст.17 закону «Про громадянство України», громадянство України припиняється виключно:

• унаслідок виходу з нього;
• унаслідок його втрати;
• з підстав, передбачених міжнародними договорами України.

Оформлення виходу з громадянства України здійснюється тільки за заявою особи на ім’я Президента, яка подається до закордонної дипломатичної установи. Втрата громадянства теж суворо регламентована (ст.19 закону) і можлива лише у таких випадках:

• набуття іноземного громадянства;
• отримання громадянства України внаслідок подання неправдивих відомостей і
• вступу на військову службу іноземної держави.

Договір з РФ із цього питання, як уже йшлося вище, не укладався. Інакше кажучи, громадяни України, які не отримали російський паспорт і не подали заяви про відмову від громадянства РФ, залишаються громадянами України зі всіма правами та свободами.

Але тільки не на території Криму! По суті, з такими громадянами на півострові поводитимуться як з особами, які незаконно перебувають на території РФ. Адже для того, щоб залишитися в Криму як іноземний громадянин або особа без громадянства на законних підставах, необхідно отримати посвідку на проживання в РФ. У свою чергу такий дозвіл згідно з федеральним законом «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації» можна отримати тільки після того, як іноземець (який навіть володіє нерухомістю в Криму) одержить право на тимчасове проживання.

Для цього потрібно, знову-таки, написати відмову від громадянства РФ, бланк якої, до речі, написаний так невитіювато, що іноземний громадянин, по-перше, автоматично погоджується з дією договору між РФ і Кримом, а по-друге, заздалегідь погоджується з будь-якими правовими наслідками своєї відмови, навіть не ознайомившись із ними.

Проте, якщо громадянин України хоче залишитися проживати в Криму, але при цьому не набувати прав і обов’язки громадянина РФ (у тому числі й служити в російській армії), обійтися без такої відмови буде неможливо. Крайній термін — 18 квітня — також продовжуватися не буде.

На жаль, політична ситуація в Криму сьогодні така, що навіть відмова від громадянства РФ відбувається з великими проблемами. Так, дуже незначною є кількість пунктів міграційної служби РФ, які приймають заяви про відмову від російського громадянства. Їх відкрили по одному в Сімферополі, Білогорську та Бахчисараї. Тобто всі пункти в радіусі 40 км від Сімферополя, тоді як у Феодосії та Керчі мешкає велика група людей, які не хотіли б ставати громадянами Росії.

Теоретично, той, хто не зможе самостійно звернутися до міграційної служби, може відправити лист із повідомленням. Вкласти в нього бланк заяви, додати копію паспорта, а якщо є неповнолітні діти — копії свідоцтва про їх народження. Таким громадянам на зворотну адресу буде вислана довідка про прийняття такої заяви. Наскільки ця довідка буде легітимна, не знає ніхто.

Крім того, знову ж таки, ніхто не гарантує, що всі такі люди автоматично отримають посвідку на проживання в Криму. Річ у тім, що відповідно до ст.6 федерального закону дозвіл на тимчасове проживання може бути виданий іноземному громадянинові в межах квоти, затвердженої урядом Росії. Якою буде така квота для жителів Криму — негромадян РФ? Поки що про це можна тільки здогадуватися.

Також можна лише констатувати той факт, що всі ці перешкоди з підтвердженням українського громадянства створені виключно для того, аби в результаті можна було сказати, що тільки 3% жителів півострова захотіли залишитись у складі України.

 

Коментар з місця

БОГДАН ДРАЛЛО, адвокат, директор філії АО «АКТІО» (м.Сімферополь), асоційований партнер:

— Житель Криму — це особа, яка постійно проживає на території півострова. Факт такого мешкання підтверджується штампом про прописку або ж установлюється в судовому порядку. До речі, в судах республіки скупчується велика кількість заяв про встановлення факту проживання на території Криму. Оскільки саме таке рішення суду дасть можливість отримати російське громадянство навіть без відмітки в паспорті про реєстрацію в автономії.

Для осіб, які проживають у Криму, відсутня обов’язкова умови для прийняття громадянства РФ — вихід з громадянства України. Це дало можливість громадянам зробити вибір: отримувати паспорт громадянина РФ або відкласти дане питання, виходити чи не виходити з громадянства України.

Припустимо, житель Криму (громадянин України) вирішив подати заяву про відмову від громадянства РФ. Наслідки вельми логічні — зобов’язання оформити посвідку на проживання на території РФ. Особи, які проігнорують таку вимогу, підлягатимуть видворенню.

Однією з підстав для отримання посвідки можуть слугувати: офіційне працевлаштування, реєстрація місця проживання в Криму, навчання у вузах на території півострова, наявність офіційного бізнесу, нерухомості, а також родичів — громадян РФ.

Що буде, якщо зовсім не подавати такої заяви, але і паспорт громадянина РФ не отримувати? Якщо ви не держслужбовець, то ніхто не висуне умови про обов’язкове отримання паспорта громадянина РФ для збереження посади. Підставою для сприйняття вас як громадянина РФ працівниками прикордонної служби РФ, правоохоронної системи, нотаріату, податкової є саме наявність в українському паспорті штампу про реєстрацію в Криму.

На питання, як довго зберігатиметься така ситуація — на перехідний період, тобто до січня 2015 року чи довше, відповісти важко. Позиції як республіканської, так і федеральної влади відносно подальших дій щодо таких осіб не озвучені.

Разом з тим, якщо житель Криму має тільки паспорт громадянина України, то при зверненні в органи нотаріату, правоохоронні, судові, соціальні органи з будь-яких питань він отримає відмову. Фактично стане неможливо влаштуватися на роботу, отримати пенсію або навіть укласти договір на комунальне обслуговування. Таким чином, жителі Криму поставлені в жорсткі рамки: або громадянство РФ, або посвідка на проживання. Третього не дано.