Закон і Бізнес


Справи в шафі

або Що потрібно знати судді, готуючись до обрання безстроково


В.Мікулін: «Потрібно перевірити, чому в судді А.Науменка півсотні справ — у залишку».

№14 (1156) 04.04—10.04.2014
МАЙЯ БАЙРАК
4155

Чи не найперше, чим завжди цікавляться члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів під час рекомендування законника для обрання безстроково, — скільки в нього справ у залишку. Іноді відповіді законників на це запитання спонукають членів комісії до проведення ретельних перевірок.


На минулому засіданні ВККС із 11 претендентів на «безстрокові» рекомендації без неї залишився один суддя — Андрій Науменко з Приморського районного суду м.Одеси. Розгляд його справи відклали для проведення додаткової перевірки, зумовленої занепокоєнням членів комісії великою кількістю справ у залишку. Таких Віктор Мікулін, який доповідав із цього питання, нарахував 54. При цьому характеристика в судді позитивна, і «перешкод щодо розгляду питання про надання рекомендації для обрання безстроково не встановлено», повідомив В.Мікулін.

Проте на цьому позитивна інформація закінчилася. Йшлося про те, що на А.Науменка за час його роботи на посаді судді надійшло 18 скарг. Деякі з них ще з 2010 року, є і свіжі. Та, як пояснив В.Мікулін, у відкритті дисциплінарних справ комісія відмовила за відсутності обставин вчинення проступку.

«Показники роботи — загалом непогані, лише в провадженні судді перебуває справа ще з 2009 р. Та й з 2010-го... Усього 54 справи! Навіть є з 2008 р., хоча суддею ви працюєте з 2009-го. Що ж, доведеться вам пояснити це комісії», — звернувся до А.Науменка В.Мікулін.

«Перш за все кожна справа — індивідуальна», — відповів законник. — Щодо відкритої у 2008 р. справи, то вона кілька разів зупинялася, бо проводилася будівельна експертиза. На жаль, в Одеській області проведення таких експертиз займає багато часу...»

«І за весь час роботи суддею ви не спромоглися розглянути цю справу?» — обурилася член комісії Галина Колеснік.

«Добре, по цій справі зрозуміло — тривалі експертизи... Але ж у вас їх 54! У комплексі — десятки справ щорічно в залишку!» — наголосив В.Мікулін.

Суддя продовжував наполягати на тому, що більшість із них було зупинено. «Цивільну справу з 2009 р. за позовом прокуратури до фізичної особи було зупинено у зв’язку з тим, що інший суддя Приморського райсуду м.Одеси — Сергій Терьохін — розглядав справу з первинними правовідносинами, внаслідок чого я не міг розглядати свою справу і чекав. Тільки зараз я її «поновив», — пояснив А.Науменко.

Однак члена комісії його доводи не задовольнили. «Що це за судочинство?! Потрібно окремо щодо вас проводити перевірку», — підсумував В.Мікулін і додав, що весь залишок справ судді стосується вирішення майнових спорів.

Пояснення судді обурили й секретаря ВККС Анатолія Марцинкевича. «У нас немає подібних кандидатів. Усі, хто звертається до комісії за рекомендацією, знають, що одним із перших запитань, які ми поставимо, стосується кількості справ у залишку. До того ж віднині показниками вашої роботи цікавитиметься і профільний комітет Верховної Ради», — зауважив А.Марцинкевич.

«А на вас ще скаржилися. Певно, звернення пов’язані зі справами в залишку. Потрібна перевірка», — підсумував В.Мікулін.

Комісія його пропозицію підтримала й відклала розгляд справи. Щоправда, А.Науменку все ж таки доведеться надати письмове пояснення щодо залишку справ.

В одних законників комісія цікавилася, чому так багато скарг на них надходить, в інших — як їм вдається працювати в такий непростий для судді час таким чином, що у ВККС немає жодної заяви від громадян щодо неправомірних дій судді. Таке запитання адресував член ВККС Микола Мельник судді Харківського окружного адміністративного суду Олені Ізовітовій-Вакім. «Намагаюся бути корект­ною», — скромно зазначила суддя.

Відповідали судді й на запитання щодо тиску на них. Чи не траплялося раптом такого в їхній роботі? Або ж, можливо, є певні обставини, які заважають їм відправляти правосуддя? Законники наголошували: тиску немає, працювати ніхто не заважає. Комісію навіть цікавило те, чи не розчарувалися судді у своїй професії? Законники натомість переконували: хочуть і будуть працювати.