Виконання — складова частина розгляду
Закон не наділяє прокуратуру повноваженнями щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів у ході судового провадження
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
19 вересня 2011 року м.Київ
Верховний Суд України у складі:
головуючого — Кривенка В.В.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,
Заголдного В.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є.,
Косарєва В.І., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,
Охрімчук Л.І., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., Яреми А.Г.,
при секретарі судового засідання Бурнишевій О.Е.,
за участю прокурора Генеральної прокуратури — Капшученка Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Богунського району м.Житомира до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського управління юстиції про зобов’язання вчинити дії, за заявою заступника Генерального прокурора, —
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2007 року заступник прокурора звернувся в суд з позовом до відділу ДВС, у якому просив зобов’язати начальника відділу ДВС надати для ознайомлення виконавчі провадження, відкриті відповідачем за виконавчими листами у кримінальних справах про стягнення штрафів, конфіскацію майна як видів кримінального покарання та судових витрат на користь держави, які надійшли на виконання й перебували у провадженні державних виконавців у 2007 році.
На обгрунтування вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.121 Конституції України, ст.5 закону від 5.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру» та ст.22 Кримінально-виконавчого кодексу органи прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
На виконання зазначеного обов’язку та у зв’язку з проведенням перевірки дотримання законодавства при виконанні кримінальних покарань прокуратурою м.Житомира 14.09.2007 начальнику відділу ДВС було направлено вимогу про надання для ознайомлення вищезгаданих виконавчих проваджень. Однак останній вимог прокурора не виконав та листом від 21.09.2007 відмовив у наданні виконавчих проваджень, посилаючись при цьому на положення ст.8, 81, 82 закону від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження».
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.11.2007 позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2009 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове — про відмову в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою ВАС від 17.02.2011 року рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС, заступник прокурора просить скасувати ухвалу ВАС від 17.02.2011 та направити справу на новий касаційний розгляд. На обгрунтування заяви додано ухвали ВАС від 28.11.2006 та 7.11.2009.
Заява заступника прокурора про перегляд оскаржуваного рішення ВАС не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 4 ст.121 Основного Закону на прокуратуру покладається нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Предметом такого нагляду згідно з ч.1 ст.44 закону №1789-XII є додержання законності під час перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом, додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах, їх прав і виконання ними своїх обов’язків.
Крім того, за правилами ст.22 Кодексу прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до закону «Про прокуратуру» в органах і установах виконання покарань, тоді як ДВС не належить до органів і установ виконання покарань, перелік яких визначений у чч.1, 2 ст.11 названого Кодексу.
Порядок здійснення контролю за законністю виконавчого провадження та виключний перелік осіб і державних органів, які мають право проводити перевірку виконавчого провадження та витребовувати їх із відповідного органу ДВС, закріплено у стст.8, 81, 82, 83 закону №606-XIV. Частина четверта статті 8 зазначеного Закону також забороняє втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом, та встановлює, що виїмка чи вилучення документа виконавчого провадження здійснюється лише за рішенням суду.
Наведене дає підстави вважати, що чинним законодавством до повноважень прокуратури України не віднесено нагляд за законністю виконавчого провадження у кримінальних справах, відкритого за виконавчими листами про стягнення штрафів, конфіскацію майна як видів кримінального покарання та судових витрат на користь держави. Такий нагляд поширюється лише на виконання судових рішень у кримінальних справах, які пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян.
Слід також зазначити, що у законі №606-XIV поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) названий суд у своєму рішенні від 19.03.1997 зазначив, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
При цьому закон №1789-XII, як і інші джерела національного законодавства, не наділяє прокуратуру повноваженнями щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів у ході судового провадження.
Таким чином, висновок касаційного суду про безпідставність вимог заступника прокурора щодо надання для перевірки відділом ДВС зазначених вище виконавчих проваджень грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Керуючись ст.244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви заступника Генерального прокуратура України відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.2 ч.1 ст.237 КАС.
До повноважень прокуратури не віднесено нагляд за законністю виконавчого провадження у кримінальних справах, відкритого за виконавчими листами про стягнення штрафів, конфіскацію майна як видів кримінального покарання та судових витрат на користь держави.