Закон і Бізнес


На зволікання часу немає

Причини тяганини рідко бувають поважними. Проте інколи затримка зумовлена об’єктивними чинниками


Кваліфікаційна комісія вимагає, щоб судді були рішучими й водночас людяними.

№51 (1038) 17.12—25.12.2011
2565

Цього тижня засідання членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів відбулося в дружній атмосфері. На порядку денному було 40 справ, дисциплінарні стягнення у вигляді догани оголосили лише п’ятьом суддям, але страху натерпілися всі присутні. Очікуючи на рішення кваліфікаційної комісії, кожен із суддів мав час подумати про причини того, чому саме він став кандидатом на дисциплінарне стягнення. Незважаючи на кінцевий результат перебування в кімнаті засідання, навряд чи комусь із законників захочеться ще раз постати перед очима «кваліфікаційників».


Здав і забув

 Перша скарга, яка потрапила на очі членам комісії, призвела до догани. Дисциплінарне стягнення отримав суддя Єнакіївського міського суду Донецької області Володимир Подкозлін. За словами скаржника, Л.Константінова, служитель Феміди затягував розгляд справ.

З тієї ж причини обурення в членів комісії викликав Андрій Загреба. Суддя Ленінського районного суду м.Кіровограда свого часу виніс вирок, здав документи в канцелярію, після чого пішов у відпустку, жодного разу не поцікавившись подальшою долею справи. Тим часом документи пролежали в канцелярії, і підсудний не мав змоги ні подати апеляцію, ні відправитись у «місця не надто віддалені». Згодом рішення все-таки вдалось оскаржити.

Суддя визнав свою провину, але це не вплинуло на членів комісії. Йому порадили не забувати про те, що служитель Феміди повинен опікуватися справою не лише до винесення вироку, а до самого завершення. А.Загреба повіз додому догану, аби наступного разу «не вилетіло з голови».

Декого з недбайливих законників дисциплінарне стягнення наздогнало й удома. Суддя Харківського районного суду Харківської області Наталія Сібаталова не з’явилася на засідання, але це не завадило членам комісії винести їй догану.

 З’явитися перед очима

 Проте уникати засідання вдаватиметься не завжди. Зокрема, судді Тернівського районного суду м.Кривий Ріг Максимові Коноваленку одного прекрасного дня все ж доведеться подивитись у вічі представникам комісії. Цей служитель Феміди обвинувачується прокурором у порушенні професійної етики. На засідання комісії прибула Наталія Ліпіна, начальник відділу прокуратури Дніпропетровської області. Доповідачка повідомила, що вищезгаданий суддя нехтує розумними строками виконання своїх обов’язків. У результаті люди перебувають під вартою набагато довше, ніж могли б. Крім того, показники М.Коноваленка найгірші в усій області. У свою чергу суддя, на якого подано скаргу, письмово висунув зустрічні звинувачення, мовляв, у всьому винна прокуратура, яка не сприяє розгляду справи і не дос­тавляє свідків вчасно.

Невідомо, чиї доводи видалися комісії переконливішими, адже розгляд справи вирішили відкласти. Після того як пролунали відповіді на всі питання, представниця прокуратури спохватилась і додала: «У цього судді було кілька скасованих рішень у кримінальних справах». «Ясно», — підсумував хтось із членів комісії. Думка щодо М.Коноваленка в представників ВККС сформувалася не найкраща, тому питань до нього, певно, буде багато.

 Людський фактор

 Розчулити членів комісії під час розгляду дисциплінарних справ навряд чи комусь удалось. Але деякі обставини й особливості поведінки відповідача все-таки помітно впливають на їхню думку. Перш за все це чесність, упевненість у собі, ввічливість. Цей набір якостей притаманний людині, котрій немає чого приховувати. Саме так поводила себе суддя Нахімовського районного суду м.Севастополя. Алла Лемешко відповідала за тривалий (понад 2 роки) розгляд кримінальної справи. Причин назвала кілька: по-перше, труднощі з доставленням свідків, по-друге, тривалі терміни судово-психологічної та інших експертиз. Ураховуючи значне навантаження і щире каяття судді, члени комісії закрили дисциплінарну справу щодо неї.

Легким переляком відбулася також Ольга Бородійчук, суддя Бродівського районного суду Львівської області. Звинувачення на її адресу оригінальністю не вирізнялися: перевищення строків розгляду справ. На своє виправдання суддя повідомила, що довгий час не мала повноважень, до того ж апеляція в цій справі тільки підтвердила її рішення, тому ніхто не постраждав. Члени комісії уважно вислухали жінку та залишилися для наради. Після «театральної» паузи вони оголосили: «Ви вільні, пані Ольго, бо скаржник відкликав свою скаргу».

Слід зазначити, що таких мирних фіналів цього тижня було лише два.

 «Не бійтеся приймати рішення»

 Таку пораду від членів комісії отримав Руслан Галасюк, суддя Корольовського районного суду м.Житомира. Перед комісією він постав через те, що не зміг довести до кінця справу, розпочату ще у 2008 році. «Зволікання відбувається тільки тому, що одна зі сторін не поспішає подавати оригінали основних документів», — пояснив суддя. Члени комісії вирішили почекати до того часу, поки справу буде завершено, і наступного разу запросити відповідача разом з головою суду.

Гірші наслідки матиме зволікання Тимофія Пасічного, судді Коростишівського районного суду Житомирської області. Розгляд нескладної, на перший погляд, цивільної справи триває вже не один рік. Протягом цього часу служитель Феміди понад 10 разів відкладав слухання. І вже вдруге постає перед дисциплінарною комісією. Все було б нормально, якби позивачці тим часом не виповнилося 85 років. Вона добивається права користуватися земельною ділянкою, на якій розташовано її гараж. Тим часом як відповідачі — троє чоловіків — не дають їй цього робити. Жінка скаржиться на бездіяльність судді. Т.Пасічний не зміг навести переконливих виправдань свого зволікання, тому члени комісії пообіцяли провести додаткову перевірку, а до того часу розгляд дисциплінарної справи стосовно судді вирішили відкласти.

 За лаштунками

 Рівень емоційного напруження під час розгляду дисциплінарних справ не залишає байдужим жодного з присутніх. Порівняти його можна хіба що з держіспитом або захистом дипломної роботи у виші. Найбільші пристрасті вирують перед дверима, де судді чекають своєї черги. Хвилювання одних поступово передається й тим, хто прийшов у спокійному стані. Незважаючи на те що всі чекають мовчки, згодом усі пристрасті сплітаються в один великий клубок, і кожен з присутніх відчуває на собі середнє арифметичне цього загального хвилювання.

Ситуація загострюється, коли зустрічаються скаржник і винуватець. Конфлікт між ними чутно в повітрі, тому опонентів важко не помітити. У такому випадку рідко коли обходиться без суперечок. Юрій Назарук прийшов скаржитися на суддю Дніпровського районного суду м.Києва Людмилу Антипову. Зустрівшись із нею в коридорі, чоловік не зміг утриматись від різких зауважень у бік законниці. Проте жінка поводила себе спокійно й на провокації не піддавалась. Коментувати звинувачення суддя відмовилася, додавши, що прийшла з чистою совістю.

 Допекло

 Дискусія згодом продовжилась у залі засідань. Спочатку члени комісії вислухали емоційний виступ Ю.Назарука, котрий скаржився переважно на несправедливість судді. Але факти, надані чоловіком, не підтвердилися під час перевірки. Зокрема, було опрацьовано технічний запис. У ході слухання справи комісія не виявила аморальних висловів, які «інкримінував» судді скаржник.

Не на користь Ю.Назаруку була і його нестриманість. Він ображав суддю навіть під час розгляду питання, виправдовуючись: «Допекло». Тоді Л.Антипова повідомила, що цей чоловік неодноразово їй погрожував. Невідомо, чим би завершився обмін люб’язностями, якби члени комісії не усамітнилися для наради.

Через кілька хвилин чесне ім’я Л.Антипової було відновлене — справу закрили за відсутністю підстав для притягнення судді до відповідальності.

Найпоширеніша причина доган — затягування розгляду справ. Порушення термінів особливо помітне, коли рішення не було прийняте протягом року і довше. Іноді таке трапляється з поважних і об’єктивних причин, наприклад, через велике навантаження. Однак дуже часто строки перевищуються через неорганізованість судді та нечесні наміри. Останнє не залишиться непоміченим досвідченими членами ВККС.