Кадри вирішують все… за кадром

Вакансії на з’їзді заповнювали в режимі «випадкової закономірності»

«Коли дме вітер змін, потрібно піднімати не щит, а вітрила», — ця фраза очільника Верховного Суду Василя Онопенка, озвучена на Х, позачерговому, з’їзді суддів, очевидно, стала лейтмотивом усього заходу.

На відміну від попереднього подібного форуму законники не намагалися захиститися від політичного тиску, майже всі вони заявляли про свою готовність працювати у нових законодавчих реаліях. «Склали зброю» і представники найвищого судового органу, оскільки будь-які їхні спроби внести корективи до списків претендентів на місця в Конституційному Суді й Раді суддів зазнали фіаско.
Після бою, як кажуть, руками не розмахують, а головна «битва» за вакансії у ключових суддів¬ських органах, схоже, вже відбулася за межами приміщення Апеля¬ційного суду м.Києва, де проходив з’їзд. Учасники останнього лише підтвердили те, що кадри вирішують все... за кадром.

Яскравий приклад дієвості

Побачити те, як працює «реформений» механізм на практиці, прийшов й ініціатор закону «Про судоустрій і статус суддів» Віктор Янукович. Побачене не розчарувало Президента. За його словами, суддівське зібрання — найкраща відповідь критикам нового акта і «яскравий приклад його дієвості». Як заявив глава держави, нові зміни покликані вдосконалити процесуальне законодавство, посилити роль органів суддівського самоврядування, поліпшити стан незалежності суддів, зокрема й від керівників судів.
«У державі, що прагне стати правовою, суд зобов’язаний бути авторитетним, владним, самостійним — справді незалежним. Судді своєю діяльністю повинні довести народу України, що суд — це дорога правди і справедливості», — зазначив В.Янукович. На переконання очільника країни, необхідність судової реформи назріла, тому він і вніс відповідний проект, який парламент ухвалив як закон у липні. «Отже, зроблено перший і вкрай необхідний крок на шляху здійснення судової реформи в Україні», — зауважив Президент.
За його словами, перетворення у третій гілці влади на цьому не завершені. «На часі — реалізація реформи кримінальної юстиції. Кримінальне переслідування повинно здійснюватися з неухильним дотриманням прав і свобод людини у повній відповідності до європейських стандартів», — зауважив гарант. Не виключив глава держави і можливості внесення змін до Конституції.
Не залишилася поза увагою В.Януковича і проблема «хронічного недофінансування», від якої, на його переконання, страждає не лише судова система, а й усі галузі економіки та соціальна сфера. «Ми працюємо над подоланням цієї проблеми», — сказав він. Президент наголосив, що навіть за непростих умов життєво необхідні фінансові потреби судів будуть задоволені.
Одним зі шляхів досягнення цієї мети він назвав запрова¬дження інституту судового збору, надходження від якого відповідно до європейських стандартів повинні йти на фінансування діяльності судів. За словами керманича держави, розмір судового збору повинен бути диференційованим в залежності від виду та складності справи, а порядок визначення розміру та справляння цього збору — бути простим і зрозумілим для всіх. «Переконаний, що новий статус Державної судової адміністрації як складової судової системи сприятиме поліпшенню матеріально-техніч¬ного забезпечення судів», — спрогнозував В.Янукович.

Відповідальність без крайнощів

У своєму виступі Президент зробив акцент і на роботі Вищої ради юстиції. На його переконання, цей орган нині відіграє надзвичайно важливу роль у функціонуванні судової системи. За словами В.Януковича, наді¬лення Ради повноваженнями стосовно вирішення питань про звільнення суддів покладає на її членів та керівництво надзвичайно велику відповідальність. «Вища рада юстиції не повинна бути каральним органом і використовуватися будь-ким для розправи з неслухняними суддями. Тим більше неприпустимим є використання статусу члена Ради у власних інтересах», — заявив гарант. Водночас він пообіцяв, що буде рішуче викорінювати практику «телефонного права», незважаючи на осіб.
Питанню діяльності ВРЮ приділив увагу і керманич ВС В.Онопенко. У своїй промові (повний текст див. на стор.5. — Прим. ред.) він заявив, що однією з найважливіших проб¬лем сьогодення є віднайдення балансу між незалежністю суддів та їх відповідальністю. «На сьогодні маємо констатувати наявність перекосу в бік відповідальності. Нині норми закону «Про Вищу раду юстиції» щодо відповідальності суддів — як дамоклів меч, занесений над головою кожного судді», — за¬значив В.Онопенко. Він розповів і про те, що неоднозначні критерії встановлення факту порушення суддею присяги дають можливість для їх довільного застосування. Особливо, за словами Голови ВС, це стосується такої підстави, як порушення суддею строків розгляду справи.
А от керманич ВРЮ Володимир Колесниченко виглядав цілком задоволеним роботою очолюваного ним органу. Ви¬ступаючи перед делегатами, він наголосив на важливості внесених законодавцем змін. Також він відзначив, що новообрані члени Вищої кваліфікаційної комісії, КС та ВРЮ мають бути «взірцем законослухняності і порядності». За словами голови ВРЮ, активна діяльність цього органу спричинила шквал звернень громадян. За його підрахунками, за останні 3 місяці до Ради надійшло більш як 7 тис. таких матеріалів.
Погодився В.Колесниченко із думкою Президента стосовно того, що ВРЮ не повинна бути каральним органом. На переконання доповідача, Рада не має втручатися в роботу судді, впливати на його правову позицію під час ухвалення рішення. За інформацією очільника конституційного органу, нерідко трапляються випадки, коли до них звертаються зі скаргами на роботу законників з метою вплинути на їх рішення. Така практика, на його переконання, є неприпустимою. Також В.Колесниченко закликав суддів до самоочищення.

Посада авансом

До речі, своєрідне «самоочищення» відбулося і в самій ВРЮ. Нагадаємо: 6 вересня на засіданні Ради були припинені пов¬новаження двох її членів — Валентина Барбари і Віктора Кривенка (обиралися за квотою з’їзду суддів і Президента відповідно. — Прим. ред.), які вирішили звільнити свої крісла за власним бажанням. Наразі на вакантне місце представника господарської юрисдикції було вирішено рекомендувати керманича Ради суддів господарських судів Олександра Удовиченка, який головував на з’їзді. Водночас делегати вирі¬шили зарезервувати місце в Раді й для очільниці Печерського районного суду м.Києва Інни Отрош, але з однією умовою: до виконання своїх обов’язків вона має приступити після за¬кінчення повноважень Валентини Палій. Отже, дилеми вибору перед учасниками суддівського форуму не було і вони підтримали обидві кандидатури. За кілька днів, 21 вересня, у будівлі під куполом вони успішно склали присягу членів Ради. До них приєднався ще один новоспечений представник ВРЮ — голова Ради суддів адміністративних судів Микола Кобилянський, якого призначив глава держави. Якщо з повноваженнями очільників органів суддівського самоврядування все зрозуміло, то складання І.Отрош присяги члена Ради виглядає досить поспішним. Особливо з огляду на те, що в минулому році були внесені зміни до ст.17 закону «Про Вищу раду юстиції», яка вже не містить часових обмежень для складання присяги.
Втім, подібний прецедент уже був. Зокрема, нинішній представник ВРЮ Андрій Порт¬нов був призначений ІІІ Все¬українським з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ 30 травня минулого року, присягу члена ВРЮ склав 11 червня того ж року. А ось приступити до виконання своїх обов’язків він зміг лише після закінчення строку повноважень свого попередника, у березні нинішнього року.
У кулуарах автору цих рядків удалося поспілкуватися із керманичем ВРЮ В.Колесниченком. Щоправда, і він не зміг пролити світло на ситуацію, що склалася. «Її (І.Отрош. — Прим. ред.) призначили зараз, а присягу складе і почнуться її пов¬новаження з часом, коли закінчаться повноваження В.Палій», — повідомив голова Ради.

Законодавчі колізії

Під час спілкування з В.Колесниченком наш тижневик вирішив з’ясувати й інше питання: чи можуть члени профільного комітету Верховної Ради аналізувати матеріали претендентів на безстрокове обрання і звільнення. Як повідомляло наше видання, на дебютному засіданні парламентського підрозділу депутати розглядали зазначені питання, незважаючи на те, що новий закон не передбачає їхньої участі у ви¬рішенні цих питань.
На думку керманича ВРЮ, подібні інциденти пов’язані з колізіями в законодавстві, ос¬кільки ні Регламент ВР, ані закон «Про комітети Верховної Ради України» не узгоджені із законом «Про судоустрій і статус суддів». У останньому, на переконання нашого співрозмовника, не прописана процедура передання матеріалів із ВККС і ВРЮ до сесійної зали. Не ви¬ключив В.Колесниченко і можливості того, що рішення, які депутати ухвалювали в нових законодавчих реаліях, можуть бути оскаржені до суду.

Ротації без сенсації

Чи не єдиною інтригою суддівського форуму стало обрання нових членів єдиного органу конституційної юрисдикції. Розширити коло претендентів — суддів Апеляційного суду Луганської області Михайла Запорожця, Вищого адміністративного суду Олега Сергейчука, Донецького апеляційного адміністративного суду Наталі Ша¬п¬тали, Апеляційного суду Харків¬ської області Михайла Гультая — на 4 вакансії в КС спробував Перший заступник Голови ВС Петро Пилипчук. Втім, прізвища двох представників найвищого судового органу — Дмитра Луспеника і Валерія Данчука — до бюлетеня для голосування внесені так і не були, оскільки не набрали необхідної кількості голосів делегатів з’їзду. Це чи не єдиний випадок, коли лічильній комісії довелося підраховувати результати суддівського волевиявлення безпосередньо у залі засідань.
Схожа ситуація склалася і під час обрання нових членів Ради суддів. У останній момент П.Пилипчук вніс кандидатуру Василя Гуменюка від зборів суддів ВС до списку кандидатів в орган суддівського самоврядування. У підсумку делегати вирішили, що з 12 претендентів на 11 вакансій у РСУ саме В.Гуменюк був зайвим.
Вже за традицією під час з’їзду представники новоствореної РСУ провели своє перше засідання, на якому обрали ке¬рівний склад ради. Також новоспечені члени органу суддівського самоврядування задовольнили заяву голови Державної судової адміністрації Івана Балаклицького (про намір залишити це крісло він заявив під час своєї доповіді на з’їзді. — Прим. ред.) і звільнили його з посади, призначивши на його місце Руслана Кирилюка. Останній же вирішив не залишати свого попередника без портфеля і запропонував кандидатуру І.Балаклицького на посаду заступника.
Щоправда, подібна рокіровка також не була несподіваною: про можливість обрання Р.Кирилюка очільником ДСАУ говорили вже давно.
Провели організаційне за¬сідання і члени ВККС, яких учасники форуму обрали про запас за схемою «6+4». У результаті представники кваліфкомісії обрали собі старого-нового очі¬льника, суддю ВС Ігоря Самсіна. До речі, він був останньої миті делегований до ВККС за квотою ДСАУ.

Добровільно-примусово

Чи не єдиними, хто не поді¬ляв захоплення від проведених ротацій, були, крім, звісно, керівництва ВС, на той момент уже екс-судді КС. Після того як делегати шляхом таємного голосування задовольнили заяви про звільнення за власним бажанням Івана Домбровського, Ярослави Мачужак, Анатолія Дідківського та В’ячеслава Джуня, останні поспішно залишили залу засідань. Журналістам довелося буквально наздоганяти В.Джуня, аби почути коментар. Втім, настрій у того був не найкращий, і складалося враження, що заяву про залишення крісла судді КС він написав «добровільно-примусово». Щоправда, цього він не підтвердив, втім, і не спростував.
Зазначимо: раніше його колега Я.Мачужак розповідала про те, що на неї чинився тиск. Однак її заяву В.Джунь коментувати відмовився. На запитання, чи було примусовим його звільнення, він відповів, що хоче залишити це «покритим завісою таємничості». При цьому вираз обличчя колишнього «охоронця» Конституції був красномовнішим за його слова. Водночас він розповів і про свої плани на найближче майбутнє. За словами В.Джуня, працювати в судовій системі він більше не хоче. «Двічі в одну річку не ввійдеш», — резюмував він.
Побіжно наш тижневик ви¬рішив поцікавитися в колишнього мантієносця: щоб він хотів побажати своїм наступникам, тобто тим, хто займе 4 вакансії в КС. Відповідаючи на це питання, наш співрозмовник заявив, що «найкраща нагорода для судді — це ненависть сильних світу цього». Що ж, не виключено, що саме ця «відзнака» і коштувала В.Джуню мантії.
Щоправда, ця ложка дьогтю аж ніяк не зіпсувала «мед» суддівського форуму. Схоже, що більшості делегатів припала до смаку така робоча «приторність» — без несподіванок і випадковостей.

Ольга КИРИЄНКО

Опитування «З&Б»

Чи відчули ви «реформені» позитиви?

Виступаючи на з’їзді, Президент заявив: реформа покликана посилити роль органів суддівського самоврядування і поліпшити стан незалежності суддів. Наш тижневик вирішив поцікавитися в учасників цього форуму, чи відчули вони «реформені» позитиви.

Петро ПИЛИПЧУК, Перший за¬ступник Голови Верховного Суду:
— Часу не було відчути, оскільки закон «Про судоустрій і статус суддів» набрав чинності 30 липня, а це відпускний період. Що можна було відчути за цей час?.. Але хотілося б сподіватися, що незабаром це станеться. Взагалі-то існує кілька проблем: фінансування, кадрове забезпечення, забезпечення обителей Феміди належними приміщеннями. Якщо ці проблеми будуть вирішені, то, без сумніву, все буде гаразд. Але якщо ні, то який би ми красивий закон не написали, ситуація у третій гілці влади не покращиться.

Валентина ПАЛІЙ, суддя Вищого господарського суду:
— Враховуючи те, що з моменту реалізації нових норм минуло небагато часу, про відчутні позитиви говорити зарано. Особисто я вірю: незабаром судді відчують цю незалежність. Водночас я пого¬джуюсь із думкою, яка сьогодні прозвучала: питання незалежності — це питання внутрішнього стану кожного законника. Ця якість повинна бути в судді, а якщо її немає, то можна говорити про його професійну непридатність. Моральні якості і відповідність займаній посаді — це вимога №1 для судді. А ось професіоналізм — це питання часу.
Нині ми повинні працювати, в цьому я погоджуюся із Президентом, над поверненням довіри суспільства до судової гілки влади. Але починати потрібно із повернення довіри до себе особисто.

Дмитро ЛІПСЬКИЙ, заступник голови Вищого адміністративного суду:
— Нарешті процес реформування судової гілки влади зрушив з мертвої точки, і нинішній з’їзд може стати однією із головних віх для вирішення наших проблем. Чи не половина з них це хронічне недофінансування третьої гілки влади. Не є таємницею, що нині окремі голови судів змушені відправляти пошту в борг. Вони шукають не зовсім правильні шляхи фінансування, звертаються до органів місцевого самоврядування, приватних структур, аби не припинилася робота суду. Це неправильно, враховуючи те, що з нового року почнуть діяти антикорупційні закони.
Водночас потребує вирішення і проблема навантаження на суддю, яку необхідно врегулювати законодавчо. Адже відтепер суддю можна притягувати до відповідальності за порушення строків розгляду справ, але при цьому втрачається елемент незалежності. З одного боку, суддя боятиметься ухвалювати рішення, а з другого — той вал справ, які він не може розглянути, призведе до колапсу. Цього допускати не можна. Недарма з’їзду було запропоновано ініціювати питання щодо визначення науково обгрунтованих нормативів навантаження на суддю.

Валентина ЛІСОВА, голова Апеляційного суду Донецької області:
— Безумовно, новий закон має важливе значення для всієї судової системи, і в ньому чітко прописані функції органів суддівського самоврядування. Думаю, що вони зможуть не лише захищати права суддів, а й реалізовувати інші свої повноваження. Тепер залишається створити належні умови для того, аби всі вони за¬працювали. Потрібно відкоригувати певні неузгодженості і все буде добре.
Судова реформа тривала роками, і ось нарешті здійснилася. Звісно, щодо неї будуть різні судження, але в цілому ці зміни були необхідні, і вони прогресивні. Головне нині — це рухатися вперед, і механізм реформи працюватиме.

Павло ГВОЗДИК, голова Ради суддів загальних судів:
— Якщо говорити про посилення ролі органів суддівського самоврядування, то потрібно віддати належне Президенту, який був ініціатором нового закону. По-перше, він реалізував політичну волю і виконав ті обіцянки, котрі давалися до виборів, по-друге, нині органам суддів¬ського самоврядування були надані ті повноваження, які раніше фактично належали Голові ВС, зокрема висунення кандидатур на зайняття тих чи інших посад. Цей крок є досить важливим і водночас сміливим. Цілий ряд інших питань, напри¬клад, контроль за діяльністю судів, організація їх роботи, які віднесені до компетенції органів суддівського самоврядування, — це важливі зміни. Однак не можна говорити про те, що відразу будуть якісь позитивні зрушення, оскільки робота суду — це діяльність комплексного державного органу, яка залежить від багатьох чинників, котрі перебувають за межами судової системи. Це і Верховна Рада, і Кабінет Міністрів, і Міністерство фінансів. Від суддівського корпусу залежить практичне наповнення судочинства, а от умови для його здійснення мають бути створені іншими.

Василь КУХАР, голова Харківського апеляційного господарського суду:
— Якщо відповідати чесно, то ні, оскільки новий склад органів суддівського самоврядування був сформований нещодавно. Безумовно, позитиви будуть у тому, що саме рядові судді зможуть захищати права й інтереси всього суддівського корпусу.
Головне, що новий закон ставить дуже високі вимоги до судової системи, які передусім продиктовані сподіваннями суспільства: люди хочуть, щоб справи розглядалися швидко і відповідно до закону. Строки розгляду справ у законі чітко сформульовані, але щоб їх дотримуватися, потрібні передумови. Зокрема, необхідно здійснювати контроль за фінансуванням тих процесів, які відбуватимуться в судах. І дуже приємно, що Президент це розуміє.

Записала
Олександра ПІОНТКІВСЬКА