День «відкритих» голів

ВРЮ голосувала за суддівське керівництво на очах у журналістів

З часу здійснення Вищою радою юстиції нових повноважень щодо призначення і звільнення суддівського керівництва не було забраковано жодного претендента на адмінпосаду, рекомендованого відповідною радою суддів. Мало не кожну кандидатуру на крісло очільника суду чи його заступника члени ВРЮ підтримували одноголосно.

Так само узгоджено останні під час чергового засідання увільнили новопризначених суддів Конституційного Суду від виконання попередніх обов’язків. Утім, оскіль¬ки за два зібрання цього органу так і не були внесені зміни до Регламенту ВРЮ, мабуть, консенсусу на всі питання не вистачило. До речі, складнощі виникли з питанням щодо голосування за кандидатів на адмінпосади, бо, як виявилося, трактували закон члени Ради по-різному.

Травмована активність

З’їзд суддів уніс значні корективи в роботу третьої гілки влади. Кадрова ротація відбулася не лише в КС, а й у рядах ВРЮ.
Щоб розпрощатися з попередніми посадами, новообрані «конституційники» прийшли до ВРЮ за поданням про звільнення. Рада задовольнила бажання Михайла Гультая залишити Апеляційний суд Харківської області, Михайла Запорожця — Апеляційний суд Луганської області, Олега Сергейчука — Вищий ад¬мінсуд та Наталі Шаптали — Донецький апеляційний адмінсуд.
На минулому засіданні ВРЮ реалізовувала повноваження призначати суддів на адмінпосади. Під час чергового зібрання, яке відбулося 20 вересня, члени  Ради вже у звичному режимі розібралися з керівниками судів.
Щоправда, цього разу не всі члени конституційного органу прагнули скористатися наданим правом. Зо¬крема, Сергій Ківалов щосили переконував колег у доцільності відкласти заповнення вакантних адмінпосад, мовляв, недостатньо озна¬йомився з матеріалами кандидатів. Однак більшість членів ВРЮ не захотіла зволікати з кадровою ротацією, тим паче, як зауважив Голова Верховного Суду Василь Онопенко, голова Апеляційного суду Дніпропетровської області Володимир Віхров, який знову претендує на цю посаду, «прийшов з переламаною ногою». Утім, як запевнив сам кандидат, «гіпс уже знімають», тож копітка робота керівника не буде тягарем.
Як пожартував С.Ківалов, В.Віхров так активно виступав на комітетських слуханнях стосовно законопроекту «Про судоустрій і статус суддів», що отримав травму. У підсумку голова суду, щодо якого Рада суддів загальних судів унесла подання про призначення на ад¬мінпосаду, отримав підтримку і в стінах ВРЮ. Прихильністю цього органу також заручилися претендент на продовження головування в Апеляційному суді Запорізької області Віктор Городовенко та кандидат на роль заступника голови Апеляційного суду Київської області Олександр Шевченко.
Між іншим, саме процедура голосування, а точніше питання, в який спосіб її проводити, стала яблуком розбрату в колегіальному органі. Члени ВРЮ розділилися на прихильників та противників присутності під час волевиявлення представників мас-медіа. Як наголосила заступниця голови ВРЮ Лідія Ізові¬това, в законі «Про Вищу раду юстиції» чітко зазначено, що рішення приймається в приміщенні, бути присутніми в якому іншим особам, крім членів цього органу, забороняється. Натомість голова ВРЮ Володимир Колесниченко, посилаючись на новий закон «Про судоустрій і статус суддів», зауважив, що призначення на адмінпосади відбувається відкритим голосуванням. «Однак ми живемо за спеціальним законом про ВРЮ», — вказала Л.Ізовітова. Вона також пояснила: якщо в законі прописано, що Рада приймає рішення відкритим голосуванням, то це означає, що члени органу приймають рішення підняттям рук, але ця процедура повинна відбуватися в закритому режимі.
У свою чергу С.Ківалов наполягав на присутності журналістів. Покласти край суперечці вирішили шляхом голосування. У результаті прихильників закритого режиму виявилося менше, і представники ЗМІ все ж залишились у залі. Тож цього разу Раді довелося «кувати» кадри на очах у сторонніх. Такий спосіб ухвалення вердиктів видається прецедент¬ним, оскільки важко пригадати, коли ВРЮ безпосередньо приймала рішення щодо долі кандидатів у присутності журналістів.

У підвішеному стані

Заповнивши вакантні місця, представники Ради традиційно перейшли до питання очищення суддівського корпусу. На розгляд було винесено сім пропозицій членів Ради щодо звільнення шести суддів з посад за порушення присяги та дві відповідні рекомендації кваліфікаційних комісій суддів, одну з яких задовольнили.
Так, єдиний суддя, щодо якого члени ВРЮ внесли подання про звільнення за порушення присяги, — представник Юр’ївського райсуду Дніпропетровської області. Його звинувачують у скоєнні низки злочинів, зокрема й в отриманні хабара. З 2008 року він перебуває в розшуку.
Таким чином, Рада задовольнила рекомендацію Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Дніпропетровського апеляційного округу від 11 березня цього року.
Пропозицію, яка стосувалася звільнення судді Печерського райсуду м.Києва відкликав сам ініціатор, решту — перенесли на інше засі¬дання. Причини зволікання з визначенням майбутнього суддів були різними. Деякі претенденти на звільнення повідомили, що перебувають на лікарняному, інших від моменту істини врятували  (чи, може, навпаки, прирекли на безсонні ночі) члени ВРЮ. На затягування з ви¬рішенням його долі нарікав суддя Київського апеляційного адмінсуду Анатолій Денісов, якого пропонувалося звільнити за порушення присяги. Однак пропозиція С.Ківалова відкласти роз¬гляд питання для додаткового вивчення матеріалів знайшла підтримку в колег. Таке рішення Ради наразилося на критику з боку судді. «Це, звичайно, ваше право, але тримати мене в підвішеному стані вже четвертий рік принаймні незаконно», — бідкався А.Денісов. Проте це ніяк не вплинуло на рішення Ради, а лише спричинило контратаку з боку С.Ківалова. «Будете в суді з’ясовувати: законно чи ні. А членам ВРЮ не вказуйте. Поводьтеся достойно — як голова Київського апеляційного адмінсуду», — присоромив того С.Ківалов.
Більше пощастило судді Господарського суду м.Києва Максиму Нарольському. У списку кандидатів на прощання з Фемідою за порушення присяги він перебував понад два місяці, але йому вдалося звільнитися за власним бажанням.
Як повідомляв наш тижневик, пропозицію позбавити М.Нарольського мантії вніс член ВРЮ Андрій Портнов у червні цього року. Відтоді й триває епопея з вирішенням його долі. На кожному засіданні Ради знаходилися причини для відкладення розгляду цього питання. Минулого разу суддя повідомив, що перебуває на лікарняному.
Сам ініціатор пропозиції не зміг переконати більшість членів Ради в недоцільності відкладення. На останнє засідання А.Портнов не з’явився, тож переконувати колег у несумлінності М.Нарольського було нікому. Таким чином, йому дозволили залишити суддівський корпус, як кажуть, по-людськи — з незаплямованою репутацією і збереженими соцгарантіями.
Загалом ВРЮ прийняла рішення про внесення подання про звільнення
31 судді з посади на загальних підставах. Крім М.Нарольського, можливість піти з власної волі отримав суддя Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Прикметно, що на з’їзді суддів В.Колесниченко наголошував на великій кількості охочих позбутися суддівської мантії за власним бажанням. Він закликав керівників судів відмовляти підлеглих, які «пропрацювали 20 років», від подіб¬них кроків.
Утім, не виключено, що суддя, не чекаючи, поки його звільнять за порушення присяги, висловить бажання піти у відставку. Принаймні на черговому зібранні ВРЮ склалося враження, що кандидат на звільнення поспішив самоусунутися.
Уже тепер подейкують, що це може ввійти в добру звичку: уникати відповідальності і спочивати на лаврах. Що¬правда, інша причина масових відставок може бути за¬кладена в новому законі. Ймовірно, подаровані парламентарями соцгарантії судді вважають недостатньою подякою за довгі роки служіння Феміді й поспішають скористатися правом на відставку на старих умовах.

Тетяна КУЛАГІНА