Закон і Бізнес


Збитки без причини


№49 (1036) 03.12—09.12.2011
3114

Витрати на оренду житлового приміщення, понесені внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань за договором про дольову участь у будівництві, відшкодуванню не підлягають.


Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

13 липня 2011 р.                                м.Київ

Колегія суддів Верховного Суду України в складі:

головуючого — Патрюка М.В., 

суддів: Балюка М.І., Лященко Н.П., Жайворонок Т.Є., Романюка Я.М., 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватес» про стягнення неустойки за договором та відшкодування збитків за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватес» (далі — ТОВ «Ватес») на рішення Новозаводського районного суду Чернігівської області від 9.09.2009 та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 4.11.2009,

 ВСТАНОВИЛА:

 У квітні 2009 року Особа 6 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Ватес» про сплату неустойки за договором про дольову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку №*, укладеним між сторонами 12.01.2006. Згідно з умовами договору Особа 6 профінансувала будівництво однієї двокімнатної квартири за Адресою 1, вартістю 346010 грн. 85 коп., що на день укладення договору за курсом НБУ становило $68517. Оплата повної вартості будівництва вказаної квартири була здійснена позивачкою в строк та розмірах, визначених умовами договору, додатками до нього, які є невід’ємною частиною договору, і підтверджуються банківськими квитанціями від 5.09 №* та від 18.12.2007 №*.

Згідно з пп.1.2.1, 3.2.1 договору відповідач зобов’язався забезпечити будівництво зазначеного будинку та квартири в повній відповідності до проектної документації, будівельних, протипожежних та санітарних норм та дотримуватись строків будівниц­тва та їх планової здачі в IV кварталі 2007 року.

Відповідач у строк, визначений умовами договору, свої зобов’язання не виконав, станом на 1.03.2009 будинок в експлуатацію на здав та документів на квартиру, будівництво якої фінансувалось позивачкою, не видав.

Пунктом 5.3 договору №37 від 12.01.2006 визначено, що відповідач за незабезпечення встановлених договором строків уведення в експлуатацію будинку та квартири, які є предметом договору, а також систем, споруд та інших елементів, необхідних для їх використання за призначенням, несе відповідальність перед позивачкою у вигляді штрафу в розмірі 0,03% від вартості фінансування будівництва за кожний день такого прострочення, але не більше 12%.

За таких обставин позивачка просила суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 41521 грн. 30 коп., відшкодувати завдані їй збитки в розмірі 35 тис. грн., яких вона зазнала внаслідок оренди квартири через неотримання в обумовлений договором строк квартири за Адресою 1.

Згодом позивачка уточнила позов­ні вимоги в частині відшкодування збитків, збільшивши їх розмір до 42500 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 9.07.2009 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь Особи 6 штраф (неустойку) за період з 28.04.2008 до 1.03.2009 в розмірі 35084 грн. 40 коп., вирішено питання про розподіл судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 4.11.2009 вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків та позов в цій частині задоволено: стягнуто з відповідача на користь Особи 6 42500 грн. понесених витрат за договором оренди житла. У решті — рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «Ватес» просить вказані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до ВС до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються ВС в порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.

У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Установлено, що між сторонами 12.01.2006 укладено договір дольової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку за Адресою 1 у м.Чернігові, за умовами якого позивачка профінансувала будівниц­тво однієї двокімнатної квартири, а відповідач зобов’язався закінчити будівництво та здати будинок в експлуатацію в IV кварталі 2007 року, видати Особі 6 свідоцтво про право власності на об’єкт інвестування. Проте відповідач взятих на себе зобов’язань не виконав, будинок в експлуатацію не здав.

Факт невиконання договірних зобов’язань відповідач визнав.

Пунктом 5.3 договору передбачена відповідальність відповідача у разі незабезпечення установлених договором строків уведення в експлуатацію будинку — щомісячна сплата штрафу в розмірі 0,03% від вартості фінансування будівництва за кожний день прострочення, але не більше 12%.

Ураховуючи зазначені обставини, суди дійшли обгрунтованого висновку про необхідність стягнення штрафу (неустойки) за невиконання відповідачем узятих на себе зобов’язань у строки, визначені договором, при цьому застосовувавши до цих правовідносин спеціальну позовну давність встановлену ст.258 ЦК.

Рішення судів у цій частині відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Посилання відповідача на пропущення позивачкою строку спеціальної позовної давності з мотивів необхідності обрахування його з 31.12.2007 (строку закінчення дії договору) є безпідставними, оскільки згідно із загальними положеннями ЦК про зобов’язання воно припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК). Ураховуючи те, що ТОВ «Ватес» своїх зобов’язань за договором не виконало, суди дійшли правомірного висновку про стягнення штрафу в розмірі, визначеному умовами договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні збитків та ухвалюючи нове рішення про задоволення вимог у цій частині, апеляційний суд виходив з їх доведеності, мотивуючи своє рішення тим, що розмір витрат, які понесла Особа 6 від оренди житла, відсутність іншого житла, допустимість умов договору оренди знайшли своє підтвердження й свідчать про завдані позивачці збитки внаслідок невиконання відповідачем договірних зобов’язань.

Проте погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна з таких підстав.

Відповідно до ст.611 ЦК у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.614 ЦК).

Згідно зі ст.623 ЦК боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

З огляду на положення ст.22 ЦК для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Той факт, що позивачка уклала договір купівлі-продажу належної їй на праві власності квартири за Адресою 2 у 2008 році, через два роки після укладення спірного договору та здійснення за його умовами грошових внесень, внаслідок чого в неї виникла необхідність орендувати інше житлове приміщення, не є підтвердженням нанесення їй невиконанням цього договору відповідачем реальних збитків.

Висновок суду апеляційної інстанції про застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків до відповідача за відсутності причинного зв’язку між невиконанням відповідачем зобов’язань за спірним договором та витрат відповідачки, понесених внаслідок оренди житлового приміщення, є необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону, який регулює спірні правовідносини.

Безпідставно скасувавши в цій частині рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні норм матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду в цій частині підлягає скасуванню, а рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 9.07.2009 — залишенню в силі.

Керуючись стст.336, 339, 344, 345 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду

 УХВАЛИЛА:

 Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ватес» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 4.11.2009 в частині стягнення збитків скасувати, залишити в силі рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 9.11.2009 в цій частині.

У решті — судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.