Представник ВРЮ в судах Н.Сухова
«Практично всі судді, стосовно яких ВРЮ вносить подання про звільнення з посади за порушення присяги, оскаржують його»
За останні кілька років представники суддівського корпусу довели, що без бою з мантією не прощаються. Про те, скільки суддів, щодо яких ВРЮ внесла подання про звільнення за порушення присяги, оскаржили її рішення в суді та скільком удалося повернутися на посади, розповіла в інтерв’ю «ЗіБ» начальник відділу правової експертизи та представництва Вищої ради юстиції в судах Наталія СУХОВА.
«Жодне цьогорічне рішення Ради не визнане незаконним»
— Наталіє Іванівно, розкажіть про загальну тенденцію оскарження рішень ВРЮ до Вищого адмінсуду. Чи поменшало скарг на вердикти Ради порівняно з минулим роком? У скількох рішеннях ВРЮ суд знайшов порушення?
— Порівняно з попереднім роком скарг на вердикти Вищої ради юстиції поменшало. Так, у минулому році 19 суддів оскаржили рішення Ради, а в нинішньому — 10, з них двоє оскаржили рішення про звільнення з адміністративної посади. Проте кількість оскаржень прямо пропорційна кількості рішень ВРЮ щодо звільнення суддів за особливих обставин, зокрема за порушення присяги. Практично всі судді, стосовно яких Рада ухвалює рішення про внесення подання про звільнення з посади за особливих обставин, оскаржують його.
У 2010 році суд визнав незаконними 4 рішення Ради з названих питань. Аналізуючи акти ВРЮ, суд зробив висновки про відсутність у діях суддів ознак порушення присяги. Хоча, на мою думку, суд не повинен був цього робити, оскільки з набранням чинності законом «Про судоустрій і статус суддів» правом установлювати факти порушення присяги наділені лише дві інституції: Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів. Разом з тим такий ретельний розгляд судом справ та врахування його правових позицій дозволили Раді в цьому році ухвалити такі рішення, законність яких не викликала в суду жодного сумніву. На сьогодні жодне цьогорічне рішення Ради не визнане незаконним.
— Чимало звільнених за порушення присяги законників, оскаржуючи подання ВРЮ у Вищому адмінсуді, звертали увагу на те, що відповідні рішення Рада ухвалювала за їх відсутності. Скільки вердиктів ВРЮ суд визнав незаконними саме із цих підстав?
— Жодного рішення суду, яким би визнавалося незаконним подання Вищої ради юстиції лише з підстав відсутності судді на засіданні Ради, не існує. Як раніше, так і тепер Рада не приймає рішень заради самих рішень. Ухваленню рішення передує копітка робота окремого члена Вищої ради юстиції, працівників секретаріату і членів відповідної секції. Крім того, хоча закон і не передбачає запрошення судді на засідання секції Ради, для забезпечення всебічного та повного розгляду всіх обставин таке запрошення відбувається, й у разі першої неявки судді розгляд питання стосовно нього обов’язково переноситься на інше засідання секції, не кажучи вже про засідання ВРЮ. Разом з тим траплялися випадки, коли суддю запрошували не 1 і не 2 рази, а по 10—15 разів, а він не приїздив. Але й за таких обставин у кожному конкретному випадку, аналізуючи причини відсутності судді, Рада спочатку визначається щодо можливості розгляду питання за відсутності людини, й тільки за умови підтримання цього рішення присутніми на засіданні членами Ради починає розгляд відповідного питання по суті.
— У багатьох скаргах, що надходять до Вищого адмінсуду, йдеться про бездіяльність ВРЮ, тобто про нерозгляд на засіданні Ради питання про притягнення судді до відповідальності за скаргами, які надходять від громадян та юридичних осіб. Як правило, голова ВРЮ направляє такі звернення до ВККС, а не порушує питання про перевірку. Чи є сенс узагалі скаржитися до ВРЮ? І в яких випадках вона все ж може ініціювати перевірку?
Відповідаючи на це питання, варто згадати ч.2 ст.55 Основного Закону нашої держави, відповідно до положень якої кожному громадянину гарантується право оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб. Саме це право реалізують громадяни України, звертаючись до Вищої ради юстиції. Разом з тим жодне положення будь-якого акта не може читатися та застосовуватися відірвано від інших норм законодавства. Кажу це у зв’язку з тим, що Конституція містить ще й таку норму: органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч.2 ст.19). Тобто, аналізуючи викладені у зверненні відомості, Рада насамперед з’ясовує, чи є вони підставою для реалізації визначених ст.3 закону «Про Вищу раду юстиції» повноважень. До прикладу, якщо у зверненні йдеться про незгоду з рішенням суду, то це не означає, що суддя, який виніс таке рішення, порушив присягу, скоїв дисциплінарний проступок чи порушив вимоги щодо несумісності. Тому на таке звернення надається відповідь з роз’ясненнями. Якщо ж у зверненні містяться відомості, що свідчать про вчинення суддею недбалості, дій, які можуть викликати сумнів у його неупередженості, об’єктивності або спричинили негативні наслідки, а також якщо є відомості про порушення суддею вимог щодо несумісності, то призначається перевірка таких відомостей, результати якої вивчає колегіальний орган з ухваленням відповідного рішення. Відразу наголошу, що суб’єктами звернення до ВРЮ стосовно внесення подання про звільнення судді з посади є ВККС і член Ради, щодо відкриття дисциплінарного провадження стосовно суддів вищих судів — член Ради. Звернення всіх інших заявників є джерелом інформації про дії суддів. До слова, з початку року з 285 перевірок 148 призначені за зверненнями громадян та юридичних осіб.
«Деякі скаржники мають за мету використати ВРЮ проти конкретного судді»
— Чи відомі вам випадки, коли скаржники, які звертаються до ВРЮ, намагаються використати цей орган проти конкретного судді?
— Мені такі випадки не відомі. Разом з тим, враховуючи, що в левовій частці звернень, які надходять на адресу Ради, говориться про незгоду з рішенням того чи іншого суду, можна погодитися, що опосередковано деякі скаржники мають за мету використати ВРЮ проти конкретного судді. Особливо тоді, коли оскаржуються дії судді, а розгляд справи ще не закінчено.
— Чи можете пригадати, яким був механізм оскарження рішення ВРЮ до внесення законодавчих змін?
На момент створення Вищої ради юстиції діяв Цивільний процесуальний кодекс, гл.31-А якого передбачала можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Такі скарги подавалися до місцевих судів за місцезнаходженням суб’єкта оскарження, рішення за результатами розгляду скарги підлягало апеляційному і касаційному перегляду, а тому справи слухалися роками. Після створення адміністративних судів справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності ВРЮ розглядалися по всій країні, оскільки територіальна підсудність таких справ визначалася за місцем проживання позивачів, а позивалися до Ради в переважній більшості судді. Рішення судів у цих справах також підлягали апеляційному й касаційному переглядам, тож до ухвалення кінцевого вердикту проходили роки, тоді як тепер процедура оскарження, як правило, триває до 3 місяців. Навіть на сьогодні в касаційній інстанції — 17 справ, провадження в яких розпочиналося за старим порядком оскарження. Як відомо, в травні 2010 року Кодекс адміністративного судочинства доповнили ст.1711, де визначено особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності парламенту, глави держави та Вищої ради юстиції. Серед таких особливостей — надання Вищому адміністративному суду повноважень щодо розгляду зазначеної категорії справ по першій інстанції; створення окремої палати; неможливість оскарження рішення. Двома місяцями пізніше до кодексу були внесені зміни: скорочено з року до місяця строк звернення до суду в справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Право розглядати такі позови надано колегії вищого спеціалізованого суду, яка складається з 5 досвідчених суддів. Подібним чином розглядаються справи, де сторонами є судді та ради юстиції, в багатьох європейських країнах. Наприклад, у Португалії рішення Вищої ради юстиції оскаржуються лише до Верховного суду країни, голова якого, до речі, очолює ВРЮ.
«Чинний на сьогодні механізм оскарження є виправданим і логічним»
— Як ви ставитеся до того, що п’ята палата ВАС є першою й останньою інстанцією, до якої можна оскаржити рішення ВРЮ? На вашу думку, чи повинен бути передбачений механізм апеляції?
— Певною мірою для нас незвичним є те, що рішення одного суду є першим і остаточним. Разом з тим, ураховуючи специфіку таких спорів, публічність посади судді та спеціальний порядок її зайняття та звільнення з неї, чинний на сьогодні механізм оскарження є виправданим і логічним.
— Припустимо, що суддя, якого ВРЮ звільнила за порушення присяги, оскаржив це рішення до ВАС і виграв справу. Чи означає це, що він гарантовано може повернутися на колишнє місце роботи? Чи взагалі прописана процедура поновлення судді на посаді за таких обставин?
— Процедура поновлення судді на посаді в чинному законодавстві не прописана. Саме з огляду на це, враховуючи процедуру призначення на посаду судді, виправданим є встановлення припинювальних строків: місячного з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, — для звернення до суду у справах щодо оскарження рішення Вищої ради юстиції та 20-денного з дня відкриття провадження у справі — для розгляду і вирішення справи судом. Адже були випадки, коли суди першої та апеляційної інстанцій відмовляли суддям у задоволенні позову до Вищої ради юстиції, Президента чи Верховної Ради. А через 2—3 роки суд касаційної інстанції скасовував рішення нижчих судів і визнавав неправомірними рішення ВРЮ, глави держави чи парламенту. За цей час на вивільнену посаду судді призначалась інша особа. Припинити ж повноваження судді можна тільки з підстав, визначених ч.5 ст.126 Конституції, і серед них така підстава, як звільнення у зв’язку з поновленням на посаді попереднього судді, відсутня. Крім того, як можна поновити на посаді особу, повноваження якої закінчилися? Маю на увазі суддів, яких призначали на посади місцеві ради на 10 років. Думаю, що цю проблему мають вирішити законодавці.
— Чи були випадки, коли ВРЮ була позивачем у справі? З якими вимогами зверталась і скільки справ виграла?
— На моїй пам’яті був один такий випадок. Вища рада юстиції позивалася до переможця конкурсних торгів щодо закупівлі палива. Запропонувавши найменшу ціну, що відповідно до закону є головним для визначення переможця, підприємство виграло конкурс, але зобов’язання за договором не виконало. Суд погодився з нашими аргументами й задовольнив позов у повному обсязі.
— Як часто на адресу ВРЮ лунають звинувачення і як у таких випадках діє Рада? Наприклад, ВККС, яку нещодавно звинуватили в корупції, збирається захищати свою честь у суді.
Певно, що робота Вищої ради юстиції завжди цікавить спільноту, особливо в наш час, коли довіра до судової влади в суспільстві надзвичайно низька, адже саме на Раду законом покладено відповідальність за формування висококваліфікованого суддівського корпусу. Також не є таємницею, що дії ВРЮ, спрямовані на захист судді від необгрунтованого звинувачення, викликають негативні відгуки того, хто поскаржився на служителя Феміди. У той же час суддя, покараний Радою, теж не в захваті від такого рішення. Коментарі тих чи інших осіб, які здебільшого знають ситуацію лише з одного боку, щодо дій органу, його рішень час від часу збурюють суспільний інтерес. Проте в народі говорять: «До чужого рота не приставиш ворота». Тому свій авторитет Рада має захищати своїми виваженими рішеннями, законність та обгрунтованість яких уже не раз перевірялася судом, а також відкритістю.
«Певним недоліком є робота переважної більшості членів ВРЮ на громадських засадах»
— ВРЮ задовольнила чимало скарг на рішення ВККС, скасувавши відповідні вердикти комісії та зобов’язавши її прийняти нові. Проте, якщо комісія не змінить свого рішення і скаржник знову оскаржуватиме його до вашого колегіального органу, утвориться замкнене коло. Чи є з нього вихід?
— Теоретично проблема є. Разом з тим на практиці таких випадків не було. Крім того, в деяких випадках закон передбачає альтернативний спосіб оскарження рішення ВККС — до ВРЮ та до ВАС. Наприклад, оскарження рішення комісії про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Також до ВАС можна оскаржити рішення комісії про внесення до Вищої ради юстиції рекомендації про звільнення судді з посади і паралельно — результати розгляду цієї рекомендації Радою.
Утім, зазначені інституції можуть паралельно ухвалі два протилежні рішення з одного й того самого питання. Можна, звичайно, зупинити розгляд, але знову виникає запитання: хто це має зробити — суд чи орган, на який Основним Законом покладені відповідні повноваження. Думаю, ця проблема потребує законодавчого вирішення.
— Не так давно Конституційний Суд ухвалив рішення, яким фактично підтвердив частину повноважень ВРЮ. Тільки одне положення ч.3 ст.25 закону «Про Вищу раду юстиції» — щодо права витребовувати копії судових справ, розгляд яких не закінчений, — не пройшло перевірки актом найвищої юридичної сили. Чи ускладнив цей акт КС роботу ВРЮ і як вона справляється зі своїми повноваженнями в нових умовах?
— Особливих ускладнень це не викликало. Навпаки, створило перешкоди для тих, хто, оскаржуючи дії судді до Ради, мав намір вплинути на кінцеве рішення суду.
— Які законодавчі недоліки, на вашу думку, негативно впливають на діяльність ВРЮ? Які зміни могли б полегшити і покращити діяльність конституційного органу?
— Певним недоліком є робота переважної більшості членів Вищої ради юстиції на громадських засадах. Це позначається як на забезпеченні кворуму на засіданні, так і на оперативному здійсненні конституційних повноважень. Виходом з такої ситуації могли б стати: робота членів Ради на певний строк на постійній основі (за прикладом Конституційного Суду чи Центральної виборчої комісії) або утворення в складі секретаріату ВРЮ служби судових інспекторів, які б разом з її членами здійснювали перевірки.
Зазначу, що ці ідеї реалізовано при створенні ВККС: усі 11 її членів упродовж 3 років працюватимуть у комісії на постійній основі, а за кожним з них закріплено 3 дисциплінарні інспектори. Загалом, ураховуючи повноваження ВРЮ та ВККС, мабуть, доцільно було б подумати над тим, щоб створити в країні єдиний орган, який би опікувався відбором кандидатів на посади суддів, їх призначенням, проходженням по службі, підвищенням кваліфікації, дисциплінарною відповідальністю суддів, їх звільненням. До речі, саме таким шляхом ідуть наші європейські сусіди.