Діло ясне, що діло темне

Політреформу-2004 залишили напризволяще і волю суддів КС

Коли на футбольному полі йде гра в одні ворота, і вболівальники, і команди з надією поглядають на табло в очікуванні фінального свистка. Також нецікаво спостерігати за судовим процесом, коли єдиним інтригуючим моментом стає строк оголошення рішення.

У справі про політреформу 2004 року, яку нині готує до слухань суддя-доповідач Сергій Вдовіченко, поки не видно захисників змін до Основного Закону. І спікер ВР Володимир Литвин, і міністр юстиції Олександр Лавринович погоджуються з авторами подання, що при прийнятті закону №2222-IV допущено процедурні порушення.

Покаятися, але не повинитися

Коли 8 грудня 2004 року 402 народні депутати підтримали пакет законів, який включає і зміни до Конституції, і правила проведення «третього туру» виборів Президента, спікер В.Литвин назвав це голосування «актом консолідації, примирення й актом, який підтверджує, що Україна — єдина, неподільна, соборна». 6 років по тому його запевнення, що «всі питання вирішуватимуться саме таким шляхом», набуло дещо іншого відтінку й стало схожим на пророцтво.
Минулого тижня Голова ВР повідомив журналістам, що у відповіді на запит КС він висловив думку, що зміни до Основного Закону було внесено з порушенням її ж вимог. «Якщо дивитися на формальні підстави, власне дивитися на процедуру внесення змін до Конституції, і керуватися рішенням КС від 1998 року, то, звичайно, Верховна Рада порушила процедуру», — погодився спікер.
Водночас він нагадав, що «потрібно було шукати вихід з політичного глухого кута», тому «проект доводився до прийнятного рівня нашвидкуруч» і нардепам було не до формальностей. Адже, зважаючи на роз’яснення Суду з рішення від 9.06.98 №8-рп/98, внесення будь-яких змін вимагало чергового звернення до КС за висновком щодо їх відповідності Конституції. «Цього зроблено не було», — констатував В.Литвин.
З ним погоджується і міністр юстиції О.Лавринович, котрий обіймав цю посаду в 2004 році. Його відомство у відповіді на запит КС також відзначило, за словами міністра, що «при внесенні змін 2004 року не було дотримано процедури обов’язкового конституційного контролю відносно зміни кожної норми, яка пропонується до Основного Закону».

Без опонентів спору не буває

З обнародуваних позицій можна зробити ви¬сновок, що слухання в КС, принаймні їх відкрита частина, пройдуть без палких дискусій. Представник ВР у КС Анатолій Селіванов навряд чи відстоюватиме конституційність закону №2222-IV всупереч думці парламентської більшості з 252 народних депутатів, які підписалися під поданням. Думка Банкової, яку має озвучити представник Президента в КС Олена Лукаш, також цілком передбачувана.
Як опоненти могли б виступити хіба що другий і третій президенти. Віктор Ющенко, будучи нардепом, не голосував за цей закон. Правда, заступивши на пост №1, не намагався оспорити його в КС. Леонід Кучма, який своїм підписом фактично освятив політреформу 2004 року, того дня вважав (можливо, й досі притримується тієї ж думки), що «це рішення потрібне не якійсь частині парламенту, а нашій країні».
Втім, запросять їх на засідання Суду чи ні — навряд чи це вплине на сам вердикт. Та й інтрига відносно майбутнього рішення КС фактично зводиться не до факту підтвердження відхилень від процедури, а до їх наслідків.
У цьому питанні під¬тримкою суддям стануть не погляди політиків та їхнє каяття в скоєному, а позиції вчених. Вони ж розходяться, наприклад, у питаннях механізму відновлення первинного тексту Конституції. Одні вважають, що це має зробити парламент як єдиний виразник волі Українського народу, інші наполягають на неможливості для держави жити за нормами Конституції, прийнятими з порушеннями, а отже, закон №2222-IV втратить силу автоматично — з дня оголошення рішення КС. Чиї аргументи вагоміші, й належить визначити конституційним арбітрам.

Що посієш, на тому й послизнешся

Як відзначав наш тижневик, окрім процедурних порушень, при ухваленні в парламенті проекту №4180 були підкориговані й деякі положення. Це чітко відображено в стенограмі засідання: «Ставлю на голосування для ухвалення в пакеті законопроекти №4180 з уточненнями тимчасової спеціальної комісії», — оповістив В.Литвин. Це, зокрема, привело до неоднозначного тлумачення порядку формування коаліції фракцій в парламенті.
Так, у притиснутих до стіни народним збуренням нардепів не було часу на дотримання юридичних формальностей. Однак саме з того дня, як відзначили конституціоналісти, в правове поле був привнесений принцип «політичної доцільності», яким надалі не раз виправдовувався відступ від конституційних норм.
Слід чекати, що допущені помилки не повторяться при продовженні вдосконалення Основного Закону. А цей процес не за горами: глава АП Сергій Льовочкин заявив, що вважає за доцільне створити конституційну раду, яка розглянула б різні варіанти реформування акта найвищої юридичної сили.
У свою чергу міністр юстиції на цьому тижні повідомив, що Кабмін затвердив план заходів святкування 15-ї річниці Конституції. Відзначати збираються широко і масово. Як виглядатиме іменинниця через 9 місяців, з урахуванням намірів учергове її перекроїти, — для гостей навряд чи матиме значення. Тільки б святкування не перетворилося на відспівування…

Роман ЧИМНИЙ