Закон і Бізнес


Міноритаріїв не забувайте…


№41 (1028) 08.10—14.10.2011
2206

Участь в управлінні товариством не обмежується лише голосуванням на загальних зборах, тому про їх проведення має повідомлятися кожен акціонер


Вищий господарський суд України

Іменем України
Постанова

6 квітня 2011 р.                                  №13/56

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого — Кузьменка М.В.,

суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,

 

розглянувши касаційну скаргу Особи 1 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 у справі Господарського суду Чернігівської області №13/56 за позовом Особи 1 до Відкритого акціо­нерного товариства «Бобровицький молокозавод» за участю заявника апеляційної скарги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів та спостережної ради, за участю представників:

від позивача: Особи 2 (довіреність у справі);

від відповідача: Особа 3 (довіреність у справі).

Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не з’явився.

У судовому засіданні 6.04.2011 колегія суддів відмовила в задоволенні клопотань сторін про продовження строку розгляду спору та відкладення розгляду справи за відсутності обставин, які б унеможливлювали розгляд скарги у судовому засіданні 6.04.2011.

 ВСТАНОВИВ:

 Особа 1 звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ВАТ «Бобровицький молокозавод» і просила суд визнати недійсними всі рішення загальних зборів акціонерів відповідача, прийняті 18.08.2005, а також визнати недійсними всі рішення спостережної ради відповідача, прийняті 19.08.2005.

Позовні вимоги обгрунтовані позбавленням позивача, який є акціонером відповідача, можливості взяти участь у загальних зборах, що є порушенням його права на участь в управлінні, передбаченого п.1 ч.1 ст.10 закону «Про господарські товариства», на інформування товариством його учасника про час, місце проведення загальних зборів та їх порядок денний, на внесення пропозицій щодо порядку денного та на участь і голосування у загальних зборах, гарантованих стст.43, 44 названого закону.

Не заперечуючи проти викладених у позові обставин, відповідач стверджує, що жодному акціонеру не направлялися повідомлення про скликання загальних зборів акціонерів 18.08.2005 та такі повідомлення не публікувалися в засобах масової інформації, оскільки 18.08.2005 збори акціонерів узагалі не проводилися.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2010 позовні вимоги задоволено повністю з мотивів порушення прав позивача через невчинення відповідачем передбачених чинним законодавством та статутом відповідача дій, спрямованих на персональне та загальне повідомлення акціонера про скликання загальних зборів, інформування про порядок денний загальних зборів. Що ж до визнання недійсними прийнятих 19.08.2005 рішень спостережної ради відповідача, то судом першої інстанції встановлено, що вони прийняті всупереч розд.7 статуту відповідача та ст.46 закону «Про господарські товариства» і за відсутності компетенції щодо прийняття рішень про укладання договорів на суму більш ніж 2400000,12 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі, — ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов’язки, оскільки на виконання визнаних недійсними рішень органів управління відповідача банк видав кредитні кошти.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявна кількість акцій позивача, обставини, на які останній посилається, не можуть вважатися підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними. Що ж до оспорюваних рішень спостережної ради, то суд апеляційної інстанції послався на недоведення позивачем належними засобами доказування, що вказані рішення порушують його права.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.12 ГПК до компетенції господарських судів належать справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Отже, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством, які мають бути пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства.

При цьому п.4 ч.1 ст.12 ГПК не відносить до складу сторін корпоративного спору осіб, що не є учасниками (акціонерами) відповідних товариств, зокрема, кредиторів, заставодержателів, орендарів майна.

Згідно з ч.3 ст.167 ГК корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі виник між господарським товариством та його учасником, що пов’язаний з діяльністю та управлінням діяльності цього товариства. Тобто з огляду на приписи п.4 ч.1 ст.12 ГПК та ч.3 ст.167 ГК даний спір виник з корпоративних відносин щодо корпоративних прав.

Між тим, заявник апеляційної скарги — ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», не є учасником господарського товариства — ВАТ «Бобровицький молокозавод» (відповідача), а є лише його кредитором.

Відповідно до ст.91 ГПК правом апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду наділені сторони у справі, прокурор, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

Названа норма свідчить, що судовим рішенням, оскаржуваним такою особою, повинно безпосередньо вирішуватися питання про її права та обов’язки. Суд має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник або міститься судження про нього у відповідних правовідносинах. При цьому в мотивувальній частині рішення повинні міститися висновки суду про права та обов’язки такої особи, або в резолютивній частині суд прямо вказав про права та обов’язки цих осіб. У такому випадку рішення порушує не тільки матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхні процесуальні права. Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Враховуючи, що суд першої інстанції не вирішував питання і не ухвалювалося рішення щодо прав та обов’язків ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», який не є учасником спірних корпоративних правовідносин, які виникли між акціонером (позивачем) та господарським товариством (відповідачем), а є лише кредитором останнього, то викладені в апеляційній скарзі вимоги не могли бути предметом апеляційного розгляду у даному корпоративному спорі. Тому суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ч.1 ст.91 ГПК і безпідставно порушив апеляційне провадження за скаргою особи, яка не мала права її подавати.

Наведені процесуальні порушення є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Що ж до вимог касаційної скарги позивача про залишення в силі рішення суду першої інстанції, то колегія суддів вважає їх обгрунтованими з огляду на таке.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; учасник (акціо­нер) товариства був позбавлений можливості взяти участь у загальних зборах; рішення загальних зборів порушує права чи законні інтереси учасника (акціонера) товариства. При цьому права учасника (акціонера) господарського товариства внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів необхідно вважати порушеними, якщо він не міг узяти участі у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, внести пропозиції до порядку денного, зареєструватись для участі у загальних зборах тощо.

Частиною 1 ст.43 закону «Про господарські товариства» встановлено, що про проведення загальних зборів акціонерів держателі іменних акцій повідомляються персонально передбаченим статутом способом. Крім того, загальне повідомлення друкується в місцевій пресі за місцезнаходженням акціонерного товариства і в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради, Кабінету Міністрів чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.

Пунктами 7.6—7.8 статуту відповідача визначено, що не пізніше ніж за 45 днів до дати проведення загальних зборів повідомлення публікується правлінням товариства в офіційному виданні державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та в місцевій пресі за місце­знаходженням товариства. Крім того, власникам іменних акцій у той же строк повідомлення надсилається рекомендованим листом або вручається за особистим підписом.

Судом першої інстанції встановлено факт неповідомлення позивача про скликання та проведення загальних зборів акціонерів 18.08.2005 та відсутність публікацій про скликання зборів у місцевій пресі й в офіційних виданнях, що підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок неповідомлення в установленому законом порядку про проведення загальних зборів було порушено право позивача на інформацію про діяльність товариства, зокрема, про проведення загальних зборів, на участь у загальних зборах товариства, на участь у формуванні органів управління товариства, на участь у прийнятті рішень з інших питань, що належить до компетенції загальних зборів.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач володіє лише незначною кількістю акцій, а тому його присутність на зборах не могла вплинути на прийняті загальними зборами рішення, є помилковим, оскільки участь в управлінні товариством не обмежу­ється лише голосуванням на загальних зборах. Тим більше, що з огляду на положення ст.41 закону «Про господарські товариства» у загальних зборах товариства мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості акцій, власниками яких вони є. Між тим, як стверджує відповідач, він узагалі не повідомляв акціонерів про скликання загальних зборів 18.08.2005 та не друкувалося відповідне повідомлення як у місцевій пресі, так і в офіційних виданнях.

Погоджується колегія суддів і з рішенням суду першої інстанції в частині визнання недійсними рішень спостережної ради відповідача від 19.08.2005, оскільки вони були прийняті на виконання протоколу загальних зборів від 18.08.2005, тобто у даному випадку на виконання недійсних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає мотивованим та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись стст.1115, 1117, 1119—11111 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів

 ПОСТАНОВИВ:

 1. Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2011 у справі №13/56 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2010 залишити в силі.