Позасудовий спосіб
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса спеціальним законом не передбачено
Вищий спеціалізований суд України
з розгляду цивільних
і кримінальних справ
Іменем України
Рішення
27 квітня 2011 року м.Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого — Пшонки М.П.,
суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П., Леванчука А.О., Писаної Т.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 3 до ПАТ «ОТП Банк», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Особа 4, Перший Приморський ВДВС Одеського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису недійсним, за касаційною скаргою Особи 3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.06.2010 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19.10.2010,
ВСТАНОВИЛА:
Особа 3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що банком порушено процедуру, що передує вчиненню нотаріусом виконавчого напису, а законом «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 не передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет застави як вчинення нотаріусом виконавчого напису. Вимоги кредитора з виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання повинно бути пред’явлено після настання строку виконання грошового зобов’язання, який, згідно з умовами кредитного договору, спливає 3.09.2013.
Просив ухвалити рішення, яким скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Особою 4 від 25.11.2009, зареєстрований в реєстрі за №*.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18.06.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19.10.2010, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Особа 3 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між Особою 3 та ПАТ «ОТП Банк» в особі Одеського відділення «Приморське» ПАТ «ОТП Банк» в м.Одесі 3.09.2007 був укладений кредитний договір №CL-501/031/2007 та в забезпечення виконання зобов’язання договір застави.
25 листопада 2009 року, за заявою відповідача у зв’язку з порушенням позивачем умов виконання кредитного договору, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Особою 4 в порядку вимог ст.87 закону «Про нотаріат», було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно: транспортний засіб SKODA SUPERB, 2007 року, реєстраційний Номер 1, що належить Особі 3 на праві власності, за рахунок коштів, отриманих від реалізації якого, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «ОТП Банк» щодо погашення кредитної заборгованості.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором не виконав у встановлений термін, отже, у відповідача як заставника виникло право звернення стягнення на предмет застави. Відхиляючи доводи позивача про необхідність застосування у спірних правовідносинах норм закону «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрації обтяжень», суд зазначив, що вказаний закон має більш широкий предмет правового регулювання і є загальним відносно закону «Про заставу».
Такі висновки є помилковими, оскільки відповідно до ч.1 ст.590 ЦК звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 ст.20 закону «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.
Інше передбачене законом «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинного з 1.01.2004, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов’язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Прикінцевими і перехідними положеннями закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону.
Отже, закон «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення закону «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечить закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Відповідно до ч.1 ст.24 закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим законом.
Статтею 26 закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов’язання в порядку, встановленому цим законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.
Отже, при вирішенні спору суди зобов’язані були керуватися не законом «Про заставу», а нормами спеціального закону.
Оскільки судами застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, та не застосовано закон, що підлягає застосуванню, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.341 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ
ВИРІШИЛА:
Касаційну скаргу Особи 3 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18.06.2010 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 19.10.2010 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Особою 4 від 25.11.2009, зареєстрований в реєстрі за №11025.
Стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на користь Особи 3 4 грн. 50 коп. витрат зі сплати державного мита та 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення оскарженню не підлягає.