Правосуддя з довгими паузами

Хто винен, що розумні строки розгляду справи мають різну тривалість, і як із цим бути?

«У минулому році ви отримали кілька доган! Може, не хочете працювати суддею?» — такі слова від членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів іноді чують володарі мантій, які затягують розгляд справ. Хто ж винен у тому, що розумні строки переростають у роки?

На що скаржаться

Руслана Галасюка з Корольовського районного суду м.Житомира першим запросили до зали, де ВККС розглядала питання про притягнення служителів Феміди до дисциплінарної відповідальності. Цього року тут він уперше. А бував він на засіданнях і в 2011-му, і в 2012-му, і в минулому році. Теж із «дисциплінарних» питань.

«У провадженні Галасюка перебувала адміністративна справа, яка розглядалася ним з 15 листопада 2011 до 25 березня 2013 р. Суддя виніс ухвалу про зупинення провадження у справі, направлення її до суду іншої юрисдикції, оскільки через 16 міс. він дійшов висновку, що вона не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства», — розповіла член комісії Ніна Фадєєва.

Крім того, в його провадженні перебуває цивільна справа про усунення перешкод у користуванні майном та земельною ділянкою спільного користування. Цю справу Р.Галасюк отримав для розгляду в серпні 2009 р.

«У період з січня 2012 до березня 2013 р. справа призначалася до розгляду 11 разів. Неодноразово її розгляд відкладався в зв’язку з перебуванням Галасюка на лікарняному та у відпустках, через неявку сторін», — повідомила Н.Фадєєва.

За її словами, сторони не були належним чином повідомлені щодо проведення щонайменше 5 засідань. «Окремі перерви між засіданнями становили більш ніж місяць. Так, 18 січня 2012 р. розгляд справи було відкладено на 4 місяці. А потім через відпустку судді — до 14 вересня. Тобто в цілому перерва в розгляді справи становила 8 місяців», — звернула увагу «кваліфікаційниця».

У березні 2013-го ухвалою суду провадження у справі було зупинено. «Однак ухвалу скасував суд апеляційної інстанції. У ній вказувалось на безпідставність зупинення провадження у справі. Після повернення справи до суду в червні 2013 р. Галасюк прийняв її до провадження і призначив розгляд на 31 жовтня. Але 31 жовтня засідання не відбулося. Її розгляд був відкладений на 13 січня 2014 р. Тобто у другому півріччі минулого року справа жодного разу не розглядалася», — зауважила Н.Фадєєва.

Пояснення не врятували

«У мене фактично 4 справи. Вони взаємопов’язані. Три вже розглянуті. Остання призначена на 17 січня (засідання відбувалося 1 січня. — Прим. авт.). Адже 13 січня за клопотанням позивачки для подання додаткових доказів перед судовими дебатами була оголошена перерва», — пояснив Р.Галасюк.

Тоді Н.Фадєєва поцікавилася, що завадило судді завершити розгляд справи ще 31 жовтня, коли позивачка (яка і скаржилася до ВККС) написала заяву, щоб слухали справу без неї.

«З’ясувалося, що інші сторони подали клопотання про зупинення провадження. Це було вже третє клопотання. Адже є ще справа про встановлення порядку користування цією земельною ділянкою», — повідомив Р.Галасюк.

«Давайте в це не вникати, — перебила його Н.Фадєєва. — Ви не вперше допускаєте тяганину. У 2013 році до вас тричі застосовувались дисциплінарні стягнення».

Член комісії наголосила: суддя систематично затягує розгляд деяких справ. «Що записано у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод? Протягом якого часу справа повинна бути розглянута?» — запитала Н.Фадєєва.

«Протягом розумного строку. Я цілком з цим погоджуюсь», — відповів законник.

«Зрозуміло, що ви не можете з цим не погодитись, — зауважила Н.Фадєєва і повернулася до адмінсправи, яку розглядав суддя: — Може, ви й не мали компетенції її розглядати. Але для визначення цього дається не 16 місяців».

«Було виявлено, що вона не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Державний виконавець протягом тривалого часу взагалі не надавав нам виконавчого провадження», — пояснив Р.Галасюк.

Н.Фадєєва нагадала володарю мантії, що є постанови пленумів Вищого адміністративного та Верховного судів, де визначено, суд якої юрисдикції розглядає ту чи іншу категорію справ, пов’язаних з держвиконавцями.

Як з’ясувалося, Р.Галасюк працює суддею вже 12 років. «Чим далі в ліс, тим більше дров… Може, ви не хочете працювати? Пишіть заяву до Вищої ради юстиції. Якщо не маєте бажання працювати, навіщо мучити людей? Вони йдуть до суду, щоб вирішити конфлікт, а ви його лише посилюєте», — зазначив голова ВККС Ігор Самсін.

Після обговорення в нарадчій кімнаті комісія оголосила Р.Галасюку догану.

Це вже не вперше

Окрім згаданих Н.Фадєєвою трьох доган, які суддя отримав у минулому році, було в нього ще три дисциплінарні стягнення у 2011—2012 рр.

Так, комісія оголосила догану 17 березня 2011 р. Р.Галасюк розглядав скаргу на постанову про порушення щодо гр.З. кримінальної справи майже 3 місяці. А мав розглянути максимум за 5 днів. «Будь-які заходи для розгляду справи у визначений законом строк судом не вживались», — зазначається в рішенні ВККС.

Скарга надійшла у серпні 2010 р., а по суті суддя її розглянув аж у листопаді. До того ж «суд залишив скаргу гр.З. без задоволення, мотивуючи своє рішення тим, що суд приймає до розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи до моменту закінчення досудового слідства (слідчим оголошено обвинуваченій про закінчення слідства і пред’явлення матеріалів справи згідно з протоколами від 20.09.2010 та 22.09.2010)».

Тоді Р.Галасюк пояснив, що в цей період у його провадженні перебувало «689 цивільних справ, 102 справи в порядку КАС, 56 адміністративних справ і санкцій». «Однак аналіз причин відкладення розгляду справи свідчить, що суддею не вживались заходи щодо її розгляду у встановлені законом строки, а деякі причини відкладення пов’язані з неналежною підготовкою до судового розгляду», — йдеться в рішенні комісії.

ВРЮ не допомогла

5 квітня 2012 р. Р.Галасюк знову отримав догану за істотне порушення норм процесуального права при розгляді однієї з цивільних справ і невжиття заходів щодо її розгляду протягом строку, встановленого законом. «А це формує у громадян негативне ставлення до судової гілки влади та підриває авторитет правосуддя», — вважає ВККС.

Це рішення комісії володар мантії оскаржив до ВРЮ. «Р.Галасюк вважає, що судом вжито всіх можливих заходів для розгляду справи по суті, він вказав на об’єктивні причини відкладення розгляду справи (подання зустрічного позову, перебування судді у нарадчій кімнаті в іншій справі, відпустка судді, клопотання сторін, призначення судової техніко-криміналістичної експертизи документів, неявка сторін тощо)», — зазначається в рішенні ВРЮ.

Крім того, законник пояснив Раді, що неукомплектованість суддівського корпусу та надмірне навантаження негативно впливають на оперативність та якість розгляду справ. Їх розгляд відкладається з інтервалом у 2—3 місяці, що, в свою чергу, призводить до невдоволення та скарг громадян, порушення їх конституційних прав на розгляд справи у строки, встановлені процесуальним законодавством.

Проте вердикт ВРЮ був не на користь Р.Галасюка: вона залишила скаргу судді без задоволення, а рішення ВККС — без змін.

18 грудня 2012-го законник отримав ще одну догану.

Проблема не одного

Однак Р.Галасюк — не єдиний, хто затягує розгляд справ. Багато хто із суддів мають такий «недолік». Очевидно, що ситуацію потрібно виправляти. Причин порушення розумних строків розгляду справ може бути багато — як об’єктивних, так і суб’єктивних.

Трапляється, сторони навмисно затягують розгляд справи: не з’являються на засідання, постійно заявляють клопотання тощо. Буває, і суддя не може правильно організувати свій робочий час: то на семінари їздить, то в нарадчій кімнаті перебуває.

Але все ж таки потрібно намагатися не нехтувати строками розгляду справ, передбаченими законом. Яких би це зусиль не потребувало від судді. І громадян. Останні повинні розуміти, що йдуть до суду захистити свої права, а не псувати нерви учасникам процесу.

Винних у тому, що розумні строки розгляду справи мають різну тривалість, завжди можна знайти. А от тих, хто допоможе запобігти тяганині, порадить, як вчинити, щоб справа не залежувалась, — треба ще пошукати.

Тому і громадяни, і судді повинні усвідомлювати: лише взаємоповага та розуміння проблем один одного допоможуть уникнути розбіжностей, конфліктів та розглянути справу вчасно. Без втрат та негативних наслідків для кожної зі сторін — громадян та суду.