«Господарський» акцент

Інформаційні листи ВГС: найважливіше за 2013 рік

Минулого року Вищий господарський суд активно працював над становленням єдиної практики. Так, було підготовлено низку інформаційних та оглядових листів, прийнято кілька постанов пленуму ВГС. Пригадаємо, про що ж ішлося в тих документах та про те, на які ключові проблеми звертала увагу касаційна інстанція. Спочатку розглянемо інформаційні листи.

Узагальнення заради єдності

Після набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів» виявлення складних питань у справах господарської юрисдикції, а також випадків неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах, стало головним завданням ВГС. Так, відповідно до цього закону до повноважень вищого спеціалізованого суду належить вивчення та узагальнення судової практики (п.3 ч.1 ст.32). Обов’язок щодо організації вивчення та узагальнення судової практики покладено на голову вищого спецсуду (п.10 ч.1 ст.34), а контроль за здійсненням аналізу та узагальнення останньої — на секретарів судових палат (ч.4 ст.31). Одним із зав­дань пленуму ВГС передбачено здій­снення узагальнення «з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практики застосування матеріального і процесуального закону» (п.2 ч.2 ст.36) та надання відповідних «роз’яснень рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішення спорів відповідної юрисдикції» (п.6 ч.2 ст.36).

За результатами проведеної у 2012 році роботи щодо вивчення та узагальнення судової практики та з метою забезпечення правильної й однакової практики застосування норм матеріального та процесуального права господарський суд касаційної інстанції надсилав інформаційні й оглядові листи, приймалися постанови пленуму ВГС. Зокрема, були розіслані такі інформаційні листи.

Із суду — в суд

«Про Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 зі справи №1-26/2012 (справи про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу») від 21.01.2013 №01-06/77/2013

У листі, зокрема, особлива увага господарських судів звертається на окремі положення мотивувальної частини цього рішення:

• виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз.3 п.2);

• зупинення провадження виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з підприємств паливно-енергетичного комплексу в разі внесення їх до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до закону «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств» від 23.06.2005 №2711-IV, заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів (абз.5 п.3);

• наведений у ч.3 ст.37 закону «Про виконавче провадження» та в абз.6 п.3.7 ст.3 закону №2711-IV перелік підстав, за яких не зупиняється виконавче провадження, не є вичерпним, оскільки підприємства ПЕК, унесені до реєстру, залишаються суб’єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов’язаних з розрахунками за енергоносії (останній абзац п.3).

Оскільки з приводу правової природи рішень КС у науковій літературі точиться багато дискусій, така особлива увага «господарників» до висновків єдиного органу конституційної юрисдикції є проявом високого рівня правової культури та правової свідомості, свідченням розуміння того, що рішення Суду є важливою засадою зміцнення конституційних основ України як демократичної, соціальної, правової держави, перетворення Основного Закону в чинне право.

«Про Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 29.08.2013 №01-06/1237/2013

Причиною розгляду КС цієї справи стало звернення громадянина, в якого банк у цивільній справі вимагав сплати заборгованості за кредитним договором, яка становила 65039 грн. При цьому в зазначеній сумі тіло кредиту становило незначну суму — 5632 грн., щомісячна комісія — 6008 грн. і відсотки за користування кредитом — 2780 грн. Найбільшою ж часткою боргу була пеня за несвоєчасне повернення кредиту — 50619 грн.

Ця справа могла б залишитися поза увагою «господарників», якби громадянин, бажаючи зменшити розмір відповідальності, не наполягав на застосуванні судом у його справі приписів закону, який регулює виключно господарські відносини й у цивільному судочинстві не застосовується. А також якби в ході конституційного провадження не було виявлено рішень у цивільних справах, в яких суди, керуючись положеннями названого закону, обмежували розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

«Про Рішення КСУ у справі щодо офіційного тлумачення положень ч.1 статті 59 Конституції України, ч.1 ст.44 ГПКУ (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві)» від 29.08.2013 №01-06/1238/2013

Підставою для порушення єдиним органом конституційної юрисдикції провадження в цій справі стала не наявність неоднозначного застосування одних і тих же норм права, а наявність неоднозначного підходу законодавця до формулювання різних норм права, які регулюють однорідні суспільні відносини й забезпечують реалізацію однієї й тієї самої матеріальної норми — ч.1 ст.59 Конституції.

Таким чином, усвідомлюючи своє високе призначення, КС показав нові горизонти в підході до питання щодо неоднозначного застосування положень Конституції або законів. Тобто відкрито нові можливості для перетворення приписів Основного Закону в реально діюче право.

«Про рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст.17, п.8 ч.1 ст.26, ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 29.08.2013 №01-06/1239/2013

Вищий спецсуд звернув увагу господарських судів на п.1 резолютивної частини названого рішення КС, згідно з яким, в аспекті конституційного звернення положення п.2 ч.2 ст.17 закону в системному зв’язку з положеннями ст.36 цього акта, стст.116, 121 Господарського процесуального кодексу слід розуміти так, що ухвала про розстрочку виконання рішення господарського суду не є підставою для відкриття нового виконавчого провадження, а підлягає виконанню в раніше відкритому на підставі судового наказу виконавчому провадженні як процесуальний акт (документ), яким надається розстрочка виконання судового рішення.

«Про Рішення Конституційного Суду України від 28.11.2013 №12-рп/2013… щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв’язку з положенням пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 9.12.2013 №01-06/1772/2013

Особлива увага приділяється, зокрема, тому, що:

• сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого ст.55 Конституції (останній абзац п.2.3);

• згідно з п.7 ч.1 ст.5 закону «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються лише державні органи й державні підприємства, установи та організації, які звернулися до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством; на створених згідно з ч.2 ст.47 закону «Про авторське право і суміжні права» юридичних осіб приватного права зазначене положення закону «Про судовий збір» не поширюється (останній абзац п.2.5);

• організації колективного управління створюються, підлягають реєстрації, проводять та припиняють свою діяльність відповідно до закону «Про авторське право і суміжні права», вони не належать до громадських організацій, які звільняються від сплати судового збору в разі звернення до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством (абз.4 п.2.6);

• організації колективного управління не належать до державних чи громадських організацій, а тому не підлягають звільненню від сплати судового збору на підставі п.7 ч.2 ст.5 закону «Про судовий збір» (абз.5 п.2.6).

Посилений акцент на цих правових висновках КС «господарники» зробили недарма. Тривалий час судова практика застосування саме цих положень закону була неоднозначною.

Дивимося на захід

З метою забезпечення єдності судової практики ключове значення мають рішення Європейського суду з прав людини, який стежить за дотриманням державами-учасницями положень договорів у сфері прав людини та протоколів до них. Україна визнала юрисдикцію ЄСПЛ 17.07.97 з прийняттям закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

ВГС також надсилав інформаційні листи, в яких доводилися до відома господарських судів подання урядового уповноваженого про виконання рішень ЄСПЛ, які набули статусу остаточних: «Про рішення Європейського суду з прав людини, які набули статусу остаточних» від 22.01.2013 №01-06/87/2013, від 16.04.2013 №01-06/693/2013, від 16.07.2013 №01-06/1084/13, від 30.10.2013 №01-06/1556/13 та від 14.11.2013 №01-06/1645/13.

Робота найвищого

Відповідно до ст.111²⁸ ГПК рішення ВС, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою практику у відповідність із рішеннями ВС; невиконання рішень ВС тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У зв’язку із цим ВГС повідомляв про правові позиції ВС, викладені в прий­нятих ним постановах за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розд.ХІІ² ГПК, в листах «Про доповнення Інформаційного листа ВГСУ від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прий­няті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» від 24.04.2013 №01-06/757/2013, від 12.08.2013 №01-06/1164/2013 та від 19.11.2013 №01-06/1657/2013.

Слід зазначити, що правова система України — це «соціальна лабораторія», яка тяжіє до романо-германської правової сім’ї, зберігає риси постсоціалістичної системи перехідного типу та сміливо запозичує елементи англо-американського права. Одним з таких елементів можна вважати часткову прецедентність рішень найвищого судового органу.

Конкурсний процес

19.01.2013 набрала чинності нова редакція закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Попередня не сприяла фінансовому оздоровленню суб’єктів господарювання. Як наслідок, не відбувалося відновлення платоспроможності підприємств у процедурі банк­рутства. Переважна більшість таких справ закінчувалася ліквідацією підприємств, а не їх оздоровленням.

Новий акт був покликаний допомогти Україні зробити значний крок у наближенні до міжнародних регуляторних стандартів у питаннях подолання неплатоспроможності. Проте ще до його практичного застосування науковці та судді виявили багато складних питань стосовно нових правил провадження у справах про банк­рутство.

У зв’язку із цим вищий спецсуд вирішив роз’яснити судам нижчих інстанцій нові положення закону. Так і з’явився інформаційний лист «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212-VІ)» від 28.03.2013 №01-06/606/2013 (зі змінами та доповненнями, внесеними листами від 7.08.2013 №01-06/1149/2013 та від 26.12.2013 №01-06/1862/2013).

Законотворчість

У зв’язку з прийняттям Верховною Радою низки актів, якими внесено зміни й доповнення до законодавства України про приватизацію державного майна, ВГС у листі «Про зміни у законодавстві України з питань приватизації державного майна» від 21.01.2013 №01-06/78/2013 довів до відома господарських судів зміст прийнятих законів «Про державну програму приватизації» від 13.01.2012 №4335-VI, «Про особ­ливості приватизації вугледобувних підприємств» від 12.04.2012 №4650-VI та «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012—2014 роки» від 13.01.2012 №4336-VI, а також унесених змін до законів «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі», «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва», «Про формування конкурентних засад у процесі приватизації акцій (часток, паїв), що належать державі у майні юридичних осіб». Повідомлено про затвердження Кабінетом Міністрів Порядку здійснення контролю за виконанням зобов’язань, визначених умовами договорів купівлі-продажу об’єктів, приватизація яких проводиться на підставі рішень Кабінету Міністрів (постанова від 31.05.2012 №487).

У листі «Про зміни у законодавстві України з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» від 2.08.2013 №01-06/1133/2013 повідомлялося, що у зв’язку з набранням чинності законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства юстиції України, Міні­стерства культури України, інших цент­ральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства України» від 16.10.2012 №5461-VI з 1.07.2013 в Україні створюються нові органи для реалізації державної політики у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців — відділи державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців реєстраційної служби відповідних управлінь юстиції або реєстратори юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців реєстраційної служби відповідних управлінь юстиції.

Містобудування

У листі «Про деякі питання застосування законодавства у сфері містобудівної діяльності» від 22.01.2013 №01-06/84/2013 ВГС звернув увагу господарських судів на те, якими нормами регулюються відповідні правовідносини (подано перелік законів, указів Президента, постанов Кабміну, наказів Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства й Мін’юсту). Також роз’яснено, зокрема:

• кому підвідомчі справи в спорах, пов’язаних із застосуванням санкцій, у тім числі щодо оскарження постанов інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю у сфері містобудування;

• що господарським судам обов’язково слід ураховувати при вирішенні спорів, пов’язаних із застосуванням санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, який порядок накладення штрафів, які органи розглядають такі справи та як оформлюються акти та інші документи, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю;

• питання сплати судового збору в спорах, що виникають у сфері містобудівної діяльності, тощо.

Морські переміщення

З метою забезпечення правильної та однакової судової практики у вирішенні спорів, пов’язаних зі стягненням сум податку на додану вартість, включених до сум збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах України, у листі «Щодо вирішення спорів, пов’язаних зі стягненням податку на додану вартість, включеного до суми збору та плати за послуги, які надаються у морських торговельних портах України» від 22.01.2013 №01-06/86 ВГС звернув увагу господарських судів, зокрема, на:

• правове регулювання портових зборів;

• питання підвідомчості та підсудності відповідних спорів;

• те, що є належними доказами перевезення (переміщення) суднами пасажирів транзитом через митну територію України;

• те, що може підтверджувати факт надання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов’язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Слід виокремити й деякі інші листи.

Держреєстр прав

«Про деякі питання, пов’язані із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 8.02.2013 №01-06/319/2013

У порядку інформації та для врахування у вирішенні спорів ВГС повідомив господарські суди, зокрема, про:

• осіб, які проводять державну реєстрацію прав на нерухоме майно та про їхні повноваження;

• деякі питання порядку проведення державної реєстрації прав;

• особливості перехідного періоду — поступове підключення підприємств бюро технічної інвентаризації до попереднього Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Слід зазначити, що у 2013 році в судів виникали проблеми з отриманням довідок з держреєстру прав. Пов’язано це було з необхідністю подати запит спеціально затвердженої форми. Разом з тим суди не можуть писати такі заяви, вони надсилають ухвали. Як наслідок, органи реєстраційної служби відмовляли господарським судам у наданні довідок у зв’язку з тим, що вимога про надання інформації оформлена ухвалою суду, а не запитом затвердженої форми.

«Про деякі питання реорганізації банків та розгляду справ у спорах, що виникають у виконанні господарських договорів» від 13.05.2013 №01-06/796/2013)

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань щодо переходу прав та обов’язків банків, які реорганізовуються, до банків-правонаступників ВГС звернув увагу господарських судів, зокрема, на:

• особливості правового регулювання припинення банку як юридичної особи;

• форми, підстави та порядок реорганізації;

• деякі питання складання передавального акта/розподільчого балансу;

• те, що є належними та допустимими доказами правонаступництва стосовно окремого зобов’язання;

• умови визначення моменту переходу прав та обов’язків банку, що реорганізовується, до банку-правонаступника тощо.

Усуваючи непорозуміння

«Про деякі питання співвідношення правових позицій, викладених в Інформаційних листах Вищого арбітражного суду України та Вищого господарського суду України і в постановах пленуму Вищого господарського суду України» від 10.10.2013 №01-06/1473/2013

Касаційна інстанція наголосила, що правові позиції, наведені в інформаційних листах, ураховуються господарськими судами, якщо узгоджуються з нормами законодавства, чинного на час розгляду конкретних справ, та з правовими позиціями, що викладені в постановах пленуму ВГС, наданих протягом 2010—2013 років.

«Про врахування господарськими судами правових позицій, викладених у роз’ясненнях президії Вищого арбітражного суду України і президії Вищого господарського суду України» від 28.11.2013 №01-06/1702/2013

Суд повідомив, що правові позиції, викладені в роз’ясненнях президії ВГС протягом 1992—2009 років, ураховуються господарськими судами під час вирішення спорів, якщо узгоджуються з нормами законодавства, чинного на час розгляду конкретних справ, та з чинними постановами пленуму ВГС.

Інформаційні листи, які не піддавалися аналізу в цьому огляді, були технічними документами. Наприклад, у зв’язку з прийняттям ВГС або іншим органом документів окремі положення листів виключались або додавалися для додаткового вивчення та можливого доопрацювання.

Наостанок

Інформаційні листи ВГС не є обов’язковим елементом визначених Конституцією повноважень судових органів, не належать до неодмінних рис правової системи нашої держави й не віднесені Основним Законом до джерел права. Утім, вони є важливим позапроцесуальним механізмом забезпечення єдності судової практики, ефективність якого залежить від рівня правової культури та правосвідомості суддів, сторін та інших учасників справ.