Закон і Бізнес


Пояснювальна все витерпить


№39 (1026) 24.09—30.09.2011
3655

Обгрунтування законодавчої ініціативи є обов’язком народного депутата, навіть якщо викладені ним відомості не знайшли підтвердження


Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

30 березня 2011 р.                             м.Київ

Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду в складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
 суддів: Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,

 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 3 до Особи 4, Верховної Ради про захист гідності, честі та ділової репутації й відшкодування моральної шкоди і за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІС» /Правнича фірма/ до Особи 4, Верховної Ради про спростування недостовірної інформації й відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІС» /Правнича фірма/ і Особи 3 на рішення Апеляційного суду м.Києва від 8.04.2010,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У червні 2009 року Особа 3 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що Інформація 1 народний депутат, Особа 4, оприлюднив відносно нього негативну і неправдиву інформацію. Зокрема, відповідач у пояснювальній записці, яка була розміщена на головній сторінці офіційного сайту Верховної Ради www.rada.gov.ua на обгрунтування необхідності прийняття постанови Верховної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України», зазначав, що:

«Результати проведеної роботи з вивчення матеріалів щодо діяльності Особи 3 на посаді міністра юстиції свідчать про численні випадки порушень чинного законодавства, зокрема протиправного використання ним свого посадового становища.

Виходячи з аналізу отриманої інформації, очевидними є факти причетності міністра юстиції, Особи 3, до надання неправомірних переваг конкретним суб’єктам підприємницької діяльності всупереч економічним інтересам.

Унаслідок створення непрозорих схем і протиправного сприяння з боку міністра юстиції окремим підприємствам держава не отримала належних надходжень до бюджету в особливо великих розмірах — понад 1 млрд грн.

Як авторську винагороду за користування програмними продуктами, створеними за кошти і на замовлення Мін’юсту, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції перерахува-ло комерційним структурам понад 80 млн грн. усупереч економічним інтересам держави.

Крім того, міністр юстиції сприяв здійсненню підприємницької діяльності низки комерційних структур, засновниками яких виступають його близькі родичі та дружина.

Зокрема, ТОВ «Фінансово-консультативна компанія» придбало підприємство «Малинський спецкар’єр», яке було перед цим доведене до банкрутства, за суттєво заниженими цінами. Зокрема, база відпочинку, що належала підприємству «Малинський спецкар’єр», була оцінена лише в 34 тис. грн. Хоча зрозуміло кожному, що її ринкова вартість у багато разів більша.

Відомі факти сприяння Міністерством юстиції протиправній діяльності комерційних структур, зокрема, через створену ним компанію «ЮРІС» шляхом впливу на суди, державну виконавчу службу, нотаріат.

Міністр юстиції, порушуючи вимоги ч.1 ст.20 закону «Про судоустрій України», вніс подання Президенту про утворення Центрального і Лівобережного окружних адміністративних судів м.Києва і ліквідацію Окружного адміністративного суду м.Києва, чим перевищив свої повноваження.

Нотаріусами Київського нотаріального округу було засвідчено цілу низку явно незаконних договорів міни і купівлі-продажу земельних ділянок на території Київської області. Зазначені дії призвели до протиправного відчуження земель сільськогосподарського призначення. Така практика, на жаль, стала звичною і для інших областей України.

Проте дані факти залишилися без вжиття відповідних заходів з боку міністра юстиції.

Наявні матеріали свідчать про неспроможність міністра юстиції належним чином організувати роботу очолюваного ним міністерства. Зважаючи на це, забезпечення належного захисту прав і законних інтересів громадян України і держави в цілому знаходиться під загрозою.

Отже, дії міністра юстиції, Особи 3, порушують присягу, прийняту ним у день свого призначення, унеможливлюють його подальше перебування на займаній посаді, вимагають невідкладного вжиття заходів щодо його звільнення».

Позивач указав, що такі публічні висловлювання народного депутата, Особи 4, не відповідають дійсності, є образливими і принизливими, мають наклепницький характер, а також принижують його честь, гідність і ділову репутацію, зображають перед суспільством як людину з низькими духовними й соціальними цінностями.

З урахуванням викладеного позивач, Особа 3, уточнивши позовні вимоги, просив позов задовольнити, визнати недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, інформацію, поширену Інформація 1 народним депутатом, Особою 4, у пояснювальній записці до проекту постанови Верховної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України»; зобов’язати відповідачів вилучити вказану недостовірну інформацію з офіційного веб-сайту Верховної Ради і спростувати її шляхом розміщення під заголовком «Спростування недостовірної інформації» на головній сторінці офіційного сайту Верховної Ради www.rada.gov.ua такий текст спростування: «Народний депутат, Особа 4, спростовує недостовірну інформацію, поширену Інформація 1 відносно міністра юстиції, Особи 3, у пояснювальній записці Особи 4 до проекту постанови Верховної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України»; стягнути з Особи 4 на його користь 150 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

У червні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРІС» /Правнича фірма/ (далі — ТОВ «ЮРІС») звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що Інформація 1 народним депутатом, Особою 4, було подано на розгляд Верховної Ради проект постанови Верхов­ної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України», до якого в якості супровідного документа було додано пояснювальну записку, що була розміщена на головній сторінці офіційного сайту Верховної Ради www.rada.gov.ua, у якій з метою обгрунтування необхідності прийняття проекту постанови вказувалось, що «відомі факти сприяння міністром юстиції протиправній діяльності комерційних структур, зокрема, через створену ним компанію «ЮРІС» шляхом впливу на суди, державну виконавчу службу, нотаріат».

Вважаючи зазначену інформацію недостовірною й такою, що підриває ділову репутацію ТОВ «ЮРІС», уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати її недостовірною і зобов’язати відповідачів розмістити на головній сторінці офіційного сайту Верховної Ради під заголовком «Спростування недостовірної інформації» текст спростування такого змісту: «Народний депутат України, Особа 4, спростовує недостовірну інформацію, поширену відносно Правничої фірми «ЮРІС» у пояснювальній записці до проекту постанови Верхов­ної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України», а також стягнути з Особи 4 на користь товариства 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, які перерахувати на поточний рахунок Благодійного фонду «Дитяча лікарня майбутнього».

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 10.07.2009 цивільні справи за вище вказаними позовами об’єднано в одне провадження.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24.09.2009 позов Особи 3 задоволено частково. Визнано недостовірною, такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію Особи 3, інформацію, поширену Інформація 1 народним депутатом, Особою 4, у пояснювальній записці до проекту постанови Верховної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України» (реєстраційний Номер 1 від Інформація 1) (інформація наведена вище). Зобов’язано Особу 4 і Верховну Раду вилучити вказану недостовірну інформацію з офіційного веб-сайту Верховної Ради і спростувати її шляхом розміщення під заголовком «Спростування недостовірної інформації» на тій самій сторінці, на якій були розміщені проект постанови Верховної Ради «Про звільнення Осо-би 3 з посади Міністра юстиції України» разом з пояснювальною запис-кою, офіційного сайту Верховної Ради
www.rada.gov.ua такий текст спростування: «Народний депутат України, Особа 4, спростовує недостовірну інформацію, поширену Інформація 1 відносно міністра юстиції, Особи 3, у пояснювальній записці Особи 4 до проекту постанови Верховної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України». Стягнуто з Особи 4 на користь Особи 3 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог Особі 3 (у частині розміру шкоди) відмовлено.

Позов ТОВ «ЮРІС» задоволено частково. Визнано недостовірною таку інформацію, викладену народним депутатом, Особою 4, у пояснювальній записці до проекту постанови Верхов­ної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України»: «відомі факти сприяння міністром юстиції України протиправній діяльності комерційних структур, зокрема, через створену ним компанію «ЮРІС» шляхом впливу на суди, державну виконавчу службу, нотаріат». Зобов’язано відповідачів розмістити на тій самій сторінці, на якій і були розміщені проект постанови Верховної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади міністра юстиції України» разом з пояснювальною запискою, офіційного веб-сайту Верховної Ради www.rada.gov.ua під заголовком «Спростування недостовірної інформації» текст спростування такого змісту: «Народний депутат України, Особа 4, спростовує недостовірну інформацію, поширену відносно Правничої фірми «ЮРІС» у пояснювальній записці до проекту постанови Верховної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України». У решті позовних вимог ТОВ «ЮРІС» (у частині стягнення моральної шкоди) відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 8.04.2010 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів Особі 3 і ТОВ «ЮРІС» відмовлено.

У касаційних скаргах Особа 3 і ТОВ «ЮРІС» просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарг і перевіривши матеріали справи в межах її доводів, дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

З огляду на положення п.2 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» справа розглядається за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до введення в дію закону від 7.07.2010.

Відповідно до вимог ст.324 ЦПК підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом установлено, що Інформація 1 народний депутат, Особа 4, подав на розгляд Верховної Ради проект постанови Верховної Ради «Про звільнення Особи 3 з посади Міністра юстиції України». Указаний проект постанови Верховної Ради разом з пояснювальною запискою Особи 4 до проекту постанови були розміщені на офіційному сайті Верховної Ради (www.rada.gov.ua). У своїй пояснювальній записці до проекту постанови, що була поширена серед невизначеного кола осіб через офіційний веб-сайт органу законодавчої влади, була поширена наведена в описовій частині ухвали інформація, яка є предметом позову.

Задовольняючи позови Особи 3 і ТОВ «ЮРІС», суд першої інстанції виходив з того, що поширена інформація, викладена в пояснювальній записці Особи 4 до проекту постанови, відносно позивачів, яка з огляду на характер використання мовних засобів сприймається як негативна і недостовірна, а відповідно до положень ч.3 ст.277 ЦК Особа 4 не довів протилежного. Суд указав, що в інформації поширені фактичні дані, а не оціночні судження.

Скасовуючи рішення місцевого суду і відмовляючи в задоволенні позовів, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Особа 4 як народний депутат не тільки мав право, а відповідно до положень закону «Про статус народного депутата України» зобов’язаний був у разі порушення прав та інтересів громадян, що охороняються законом, інших порушень законності вимагати припинення порушення чи звертатися з вимогою до відповідних органів і посадових осіб припинити такі порушення (ст.40 Конституції), а тому його пояснювальна записка до проекту постанови не може розглядатися як поширення недостовірної інформації. Крім того, він звернувся до вищого законодавчого органу держави з вимогою припинення порушень чинного законодавства, прав та інтересів громадян, а Верховна Рада уповноважена на їх перевірку, оцінку і прийняття відповідних рішень. Також відсутні докази того, що метою зазначених дій Особи 4 було приниження честі, гідності й ділової репутації Особи 3. Разом із тим у пояснювальній записці містяться оціночні судження щодо роботи Особи 3 і критична оцінка його діяльності як міністра юстиції.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами і правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до вимог ст.335 ЦПК суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Конституцією кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34), а згідно з ст.68 Конституції кожен зобов’язаний не­ухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Крім того, ураховуючи те, що позов про спростування недостовірної інформації пред’явлено до народного депутата, апеляційний суд правильно застосував і закон «Про статус народного депутата України», у стст.10, 12, 19 якого зазначено, що народний депутат має право законодавчої ініціативи, яке реалізується у формі внесення до Верховної Ради: 1) законопроекту; 2) проекту постанови; 3) іншої законодавчої пропозиції; народні депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування чи висловлювання у Верхов­ній Раді та її органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп; народний депутат не зобов’язаний повідомляти про джерело інформації, яку він використовує.

Судом установлено, що народний депутат, Особа 4, у спірній пояснювальній записці обгрунтував поданий ним на розгляд Верховної Ради проект постанови про звільнення Особи 3 з посади міністра юстиції (реєстраційний Номер 1 від Інформація 1).

Відповідно до ч.4 ст.10 закону «Про статус народного депутата України» при опрацюванні й прийнятті законопроектів, постанов та інших актів Верховної Ради поправки, пропозиції та зауваження, внесені народним депутатом, розглядаються і за ними приймаються рішення щодо їх урахування чи відхилення.

Отже, колегія суддів Верховного Суду вважає, що апеляційний суд через призму закону «Про статус народного депутата України» правильно застосував положення ст.40 Конституції про те, що всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію й надавати відповідь, проте під час перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, указана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки в такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Установлено, що народний депутат, Особа 4, виконуючи свій обов’язок, звернувся до компетентного органу, тобто Верховної Ради, яка за законом розглядає поданий ним проект постанови, до якого в обов’язковому порядку додається пояснювальна записка. Апеляційний суд зазначив, що в пояснювальній записці автором використана інформація, яка йому надана СБУ і Рахунковою палатою. Факт, що інформація не знайшла свого підтвердження, як такий не є підставою для задоволення позову.

Отже, з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду від 10.04.2003 №8-рп/2003 («справа про поширення відомостей»), апеляційний суд правильно відмовив у задоволенні позовів, оскільки позивачі не довели, що в такому зверненні народного депутата були завідомо неправдиві відомості чи таке звернення було викликано не наміром виконати свій обов’язок.

Відповідно до ст.337 ЦПК суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись стст.336, 337 ЦПК, колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду

 

УХВАЛИЛА:

 

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРІС» /Правнича фірма/ і Особи 3 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м.Києва від 8.04.2010 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.