Закон і Бізнес


«На солідному фундаменті»

Президент розповів німцям про наші європрагнення і запросив до співпраці


Україна і світ, №36 (971) 04.09—10.09.2010
2716

Наприкінці літа український гарант повернувся до активної роботи не тільки всередині країни, а й на зовнішньополітичній ниві. Перший у цьому, умовно кажучи, сезоні офіційний візит — у Німеччину — пройшов спокійно: передбачувані розходження в думках не проявилися, хоча прориву теж не сталося. Київ знову задекларував євронаміри, а Берлін порадив дружити з Росією.


Немає приводу не співпрацювати

Запланований на кінець серпня черговий візит глави Української держави на Захід привернув увагу зацікавленої публіки задовго до свого початку. Однією з причин того було бажання поспостерігати за характером взаємин нового керівництва країни з європейськими партнерами — особливо на тлі тієї тиші і благодаті, яка вже не перший місяць панує на «фронті» російсько-українського спілкування.
Єдиний день офіційного візиту, судячи із задоволених заяв президент¬ської прес-служби, пройшов досить успішно.
Віктор Янукович устиг зустрітися з найвищим керівництвом ФРН, поспілкуватися з німецькою пресою і діловими колами, подякувати за допомогу в справі повернення в Україну ви¬краденої з Одеси картини Караваджо.
Велика частина тез, які Президент вирішив декларувати, вже була обкатана в Брюсселі та Страсбурзі. Офіційний Київ учергове розповів, як прагне до євроінтеграції, як чекає безвізового режиму з ЄС, як готується вразити майбутніх інвесторів підйомом економіки і пом’якшеним законодавством, і вкотре взяв на себе зобов’язання провести всеосяжні реформи, але тільки не на шкоду суспільному благу.
Ілюстративним матеріалом стали різноманітні благі наміри. За демократизацію влади мали «замовити слівце» поправки до закону про місцеві вибори, які голосувалися під час перебування глави держави в столиці ФРН. Переконати в чесності економічних намірів мали антикорупційна боротьба, ще не написаний податковий кодекс, а заразом приклад успішної співпраці України з Міжнародним валютним фондом.
При цьому, правда, фраза Президента: «Зобов’язання, які ми брали перед МВФ, на 100% виконуються і перевиконуються» — здалася не тільки знайомою, а й, враховуючи те, що законодавче підкріплення непопулярних реформ все ще в процесі обговорення, дещо несподіваною. Але в основному, як вже згадувалося вище, В.Янукович був передбачуваний і від підгрунтя, закладеного ще під час перших поїздок на Захід, не відступав: декларував прагнення України приєднатися до ЄС, дистанціювався від НАТО, кликав Німеччину допомагати з модернізацією ГТС і підготовкою до Євро-2012. Втім, Берлін сенсаційними за¬явами теж не здивував.

Спокій, тільки спокій

Позиції, на яких під час візиту В.Януковича стояло керівництво Німеччини, тяжко назвати інакше, ніж обережно-стриманими. Як і ¬українські колеги, німецькі політики не стали далеко відходити від декларування святості принципів стратегічного партнерства. Федеральний канцлер не забула охарактеризувати відносини двох країн як такі, що «перебувають на гарному, солідному фундаменті». Більшість озвучених ініціатив і намірів Києва зустріли повне розуміння Берліна.
До переліку питань, щодо яких немає розбіжностей, увійшли європлани України, економічне співробітництво («газові» пропозиції були вислухані з прихильністю — можливо, на спомин про так і не створений консорціум часів правління Леоніда Кучми, інфраструктурна співпраця в ім’я майбутньої футбольної першості Європи теж була схвалена, та й потенційні інвестори вислухали В.Януковича з цікавістю), «відредаговане» ставлення нашої країни до системи європейської безпеки.
Український гарант зарезервував за дорученою йому державою «позаблокове» місце в гіпотетичній новій стратегічній концепції НАТО. І Ангела Меркель назвала таку позицію «прагматичним шляхом», по волі чи по неволі нагадавши, що Німеччина була з-поміж країн, які без особливого ентузіазму сприймали можливий вступ України в НАТО.
Всупереч деяким очікуванням, глава німецького уряду досить стримано торкалася потенційно непростих для нинішньої ¬української верхівки тем: демократії, свободи слова, обмеження прав людини. Берлін трохи посварив Київ, той визнав «уразливість питання» і пообіцяв виправитися.
Доброзичливо-спокійне спілкування керівництва двох країн (при цьому через відсутність практичних результатів — підписання тих чи інших документів — деякі фахівці в Україні розцінили президентський візит як «прогулянковий»), судячи з усього, відповідає уявленням високих сторін про бажані результати. Українські власті скористалися черговим приводом для того, щоб продемонструвати власну готовність іти зовсім не тим шляхом, яким упродовж багатьох років безуспішно прямувало колишнє керівництво країни. А винагородою за успіхи, очевидно, повинні стати мир, згода, асоційоване членство і безвізовий режим.
Хоча в Україні є проблеми з дотриманням принципів демократії, Німеччину, судячи з усього, новий Президент, який в євроінтеграційних відносинах поводиться стриманіше від попереднього, цілком влаштовує. Тим більше що, ¬попри доброзичливість, Берлін не втомлюється нагадувати (наприклад, вустами посла в Києві): прагнути приєднатися до ЄС Україні ще рано. А чим же нашій країні займатися до того часу, поки вона «підросте»? Відповідь на це питання прозвучала, можливо, для декого дещо різкувато, але зовсім не парадоксально.
«Ми зацікавлені в тому, щоб була гарна позиція стосовно Росії. Росія відіграє важливу роль, і треба, щоб відносини з нею розвивалися», — так канцлер сформулювала, чого Німеччина чекає від України. Формально репліка А.Меркель стосується обставин можливої енергетичної співпраці — в Європі все ще побоюються повторення проблем з постачанням газу. В.Янукович учергове запевнив у неможливості подібної ситуації: «Принаймні поки я буду Президентом».
У свою чергу в дружбі з Росією глава української держави нічого поганого не бачить. Ідея зближуватися з Європою, все більше братаючись з Москвою, ніколи не викликала опору у Віктора Федоровича. І нині, схоже, Європа, яка позбулася пильної уваги до деяких пост¬радянських країн, чим славилася адміністрація Джорджа Буша, готова поставитися до українських проблем максимально прагматично. Тільки б не було війни (газової, звісно), а там Україна хай сама розбирається. І з Росією, у сферу впливу якої Київ (не без «допомоги» Заходу) втягується все більше. І з Євросоюзом, який «чим зможе — допоможе», але далі за «фундамент» поки піднімати відносини не поспішає.

Ксенія СОКУЛЬСЬКА,
 «Подробиці»

Думки політологів

Чи вдалося гарантові порозумітися з Берліном?

Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ:
— Це була поїздка за інвестиціями. Віктор Федорович відзначив, що Німеччина інвестувала в Україну близько i30 млрд, а він би хотів, щоб це було i200 млрд. Західна преса була недоброзичливо налаштована відносно українського Президента, тому чекати якихось вагомих результатів від цієї поїздки було б неправильно. Має минути якийсь час, аби вдалося зрозуміти, чи був вояж результативним. А стане це зрозуміло тоді, коли збільшиться приплив німецьких інвестицій.

Павло ЖОВНІРЕНКО:
— Чи буде ця поїздка результативною, покаже час. Як сказано в Біблії, побачимо, коли зберемо плоди.

Записала Марина ЗАКАБЛУК