Закон і Бізнес


Голова Державної судової адміністрації України Р. КИРИЛЮК

«Завдяки прийняттю закону «Про судовий збір» бюджетний запит на 2012 рік передбачає збільшення видатків на утримання судів на 50%»


Інтерв`ю, №38 (1025) 17.09—23.09.2011
МАРИНА ЗАКАБЛУК
94653

ДСАУ, котру реформа 2010 року перетворила з органу виконавчої влади на орган у системі влади судової, за рік довелося випробувати свої сили під час вирішення багатьох проблем, з якими стикались обителі Феміди. Зокрема, установа обстоювала перед Урядом інтереси всіх судів при формуванні бюджетного запиту, забезпечувала належне функціонування автоматизованої системи документообігу, на роботу якої у володарів мантій було чимало нарікань.Першопрохідцем у процесі загартовування ДСАУ новими законодавчими реаліями став Руслан КИРИЛЮК, котрому випало ламати старі стереотипи сприйняття цього органу і керувати ним за новими правилами. В ексклюзивному інтерв’ю «ЗіБ» Руслан Іванович розповів, які труднощі йому довелося долати, аби ДСАУ на належному рівні забезпечувала діяльність вітчизняної Феміди, а також чи покращиться фінансове становище судів. Крім того, він розкрив таємницю, як удавалося порозумітися з володарями мантій при вирішенні гострих проблем.


«Зрозумівши, що без чиєїсь протекції не можу навіть подати документи, передумав ставати суддею»

 

— Руслане Івановичу, спершу хотілося б привітати вас із першою річницею перебування на посаді голови ДСАУ. Бажаємо завжди знаходити спільну мову з органами судової влади, хай вам повсякчас удається забезпечувати їх на належному рівні.

— Дякую за побажання. Безперечно, таке порозуміння необхідне. Однак хочу зазначити, що вважаю важливою і співпрацю із засобами масової інформації, передусім з тими, які працюють на такому ж високому професійному рівні, як ваше видання.

— На початку кар’єри ви працювали в органах прокуратури, мали адвокатську практику. Потім опікувалися судовими питаннями в Адміністрації Президента, входили до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Нині — очолюєте ДСАУ. Яка із займаних посад вам подобалася найбільше і чому? Чи знадобився досвід роботи в різних органах для роботи в ДСАУ?

— Нехай це звучить банально, але я впевнений у тому, що будь-який досвід є корисним. На всіх перелічених посадах я мав змогу вивчити різні аспекти діяльності судової системи, і це допомагає мені в сьогоднішній роботі. Проте роботу в органах прокуратури хочу відзначити окремо. Саме в прокуратурі я отримав перші практичні навики юриста, починаючи від написання документів і закінчуючи спілкуванням з людьми. Напевне, саме під час роботи в прокуратурі сформувався мій професійний світогляд.

— А чи не виникало у вас бажання одягти суддівську мантію?

— Бажання стати суддею, мабуть, у кожного юриста хоч раз у житті виникало, і я — не виняток. Таке бажання в мене виникло, коли починав працювати адвокатом. Вивчивши визначену законодавством процедуру, я зрозумів, що потрібно звернутися до кваліфікаційної комісії суддів відповідного апеляційного округу. Я спробував знайти адресу комісії в Інтернеті, в довідниках і з великим здивуванням побачив, що її там просто немає. Зрозумівши, що самостійно, без чиєїсь протекції не можу навіть подати документи, передумав ставати суддею.

Утім, той досвід уважаю корисним, адже він дав мені можливість наочно побачити різницю між процедурами призначення суддів до і після судової реформи. Надання можливості кожному охочому взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади судді є важливим елементом судової реформи. Дуже багато залежить від того, хто саме обіймає суддівські посади.

— Чи не заважає вам відсутність економічної освіти вирішувати питання фінансового забезпечення діяльності судів?

В апараті ДСАУ працює достатньо кваліфікованих економістів, які мають чималий досвід і допомагають мені у вирішенні питань фінансового забезпечення діяльності судів, здійснюють розрахунки, аналізи, виконують інші, суто економічні, завдання. Саме вони надають мені інформацію, необхідну для прийняття рішень. З ними я постійно раджусь. Якщо специфічних речей не розумію — пояснюють доступною мовою.

 

«Неправильно говорити про мої досягнення — хочеться сказати про те, до чого і я докладав зусиль»

 

— Розкажіть, будь ласка, що вам удалося зробити для судової системи за рік перебування біля керма ДСАУ?

— Повертаючись до початку нашої розмови, хочеться відзначити, що без співпраці із суддями, головами судів, органами суддівського самоврядування, органами виконавчої влади, Адміністрацією Президента, парламентськими комітетами, без команди, яка працює в судовій адміністрації, в тому числі її територіальних управліннях, не вдалося б зробити нічого. Неправильно говорити про мої досягнення — хочеться сказати про те, до чого і я докладав зусиль.

Відразу після призначення на посаду переді мною постало завдання впровадити автоматизовану систему документообігу суду. На першій же нараді з цього питання, яку я провів, мене запевнили в тому, що до 1 січня 2011 року впровадження системи неможливе у зв’язку з відсутністю бюджетного фінансування, стислими термінами, великим обсягом робіт (програму потрібно було встановити, налагодити і навчити користувачів з нею працювати в близько 700 судах).

Мені запропонували ініціювати питання про внесення змін до відповідних законів з метою відстрочити впровадження системи. Я не погодився і наполіг на тому, щоб ми вклались у відведені строки, і система почала працювати з 1 січня. Сьогодні можу констатувати, що практично в усіх судах України впроваджена автоматизована система документообігу.

Слід зазначити, що внаслідок використання різних програмних продуктів у судах кожної юрисдикції стан справ з упровадженням системи істотно відрізняється. Найкраща ситуація в господарських судах, найскладніша — в загальних. Я усвідомлюю, що система не ідеальна, викликає багато нарікань, у судах не вистачає відповідної комп’ютерної техніки. Над удосконаленням системи і поліпшенням забезпечення судів ми постійно працюємо й продовжуватимемо цю роботу. Але діловодство українських судів автоматизовано. Це факт.

Важливим для судової системи вважаю також прийняття закону «Про судовий збір». ДСАУ його активно підтримувала. Цей акт передбачає, що всі кошти, які надходитимуть від сплати судового збору, спрямовуватимуться на фінансування судової системи.

Такий підхід значно посилює незалежність судів і при цьому дозволяє суттєво підвищити рівень фінансового та матеріально-технічного забезпечення органів судової влади. Здебільшого завдяки прийняттю цього закону бюджетний запит на 2012 рік, сформований ДСАУ, передбачає збільшення видатків на утримання судів з 2,6 млрд до 3,9 млрд грн., тобто на 50%.

Навряд чи можна назвати ці речі моїми досягненнями, але приємно, що я був причетним і доклав зусиль до цих справді системних і стратегічних кроків судової реформи.

— Згідно із законом «Про судоустрій України» від 7.02.2002 ДСАУ була органом виконавчої влади. Після проведення реформи і набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів» ДСАУ набула статусу «органу в системі судової влади». Чи пішли ці зміни на користь судовій адміністрації, чи покращилося після них життя храмів Феміди?

— Ці зміни є логічними і відповідають змісту та духу судової реформи. Не можна заперечувати того факту, що попередній статус ДСАУ зумовлював певний конфлікт інтересів. З одного боку, адміністрація повинна була відстоювати інтереси судової системи у відносинах з органами виконавчої влади, а з другого — сама була частиною цієї ж влади.

Сьогодні конфлікт усунуто. І це — безперечний плюс. Органи суддівського самоврядування отримали більше можливостей для впливу на формування позиції ДСАУ. Наша з ними співпраця, так само як і з головами судів, суддями, є постійною і тісною, а покращення життя судів є нашим спільним завданням.

 

«Умови фінансування судової системи залежать від можливостей державного бюджету»

 

— Найболючішим питанням для судів завжди було фінансування. Яких заходів необхідно вживати, аби вітчизняній Феміді вистачало коштів на здійснення правосуддя?

— Важливим кроком у цьому напрямку стало прийняття закону «Про судовий збір». Як наслідок, бюджет судової системи в наступному році повинен істотно зрости, що дасть змогу зробити наступний крок — увести в дію положення закону «Про судоустрій і статус суддів», які регулюють питання суддівської винагороди.

Ці два кроки забезпечують перед­умови для поліпшення фінансового становища судів, а самі цифри, на які це фінансування збільшиться, залежатимуть здебільшого від загального економічного становища держави. Слід зазначити, що розмір судового збору в багатьох випадках залежить від розміру мінімальної заробітної плати. Зростатиме величина цього соціального стандарту — зростатимуть і видатки на судочинство.

— На вашу думку, чи були реальні підстави для поетапного запровадження в дію положень стст.129 та 130 закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення? Як такі дії законодавця вплинули на судову систему?

— Умови фінансування судової системи, в тому числі й розміри видатків на оплату праці суддів, залежать від загальної економічної системи країни, від можливостей державного бюджету. Судовій системі, звичайно, такі зміни нічого хорошого не принес­ли. Заробітна плата суддів, особливо в судах, де небагато вакансій, у цьому році є невиправдано низькою. Заробітну плату працівників апарату взагалі можна назвати мізерною, і багато з них просто звільнилися.

На жаль, наші неодноразові звернення з цього приводу поки що не досягли позитивного результату. Однак над цим питанням ми продовжуємо працювати і маємо підстави сподіватися на певне покращення ситуації в листопаді — грудні, після набрання чинності законом «Про судовий збір». Відповідні пропозиції щодо змін до закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» нами підготовлено і направлено до Міністерства фінансів.

— У першій редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» ДСАУ мала виконувати функції головного розпорядника коштів держбюджету щодо фінансового забезпечення діяльності ВККС, органів суддівського самоврядування та Національної школи суддів. Унесені 23 грудня 2010 року до цього закону зміни передали «в руки» ДСАУ і суди загальної юрисдикції (крім ВС та вищих спеціалізованих). Чим зумовлений такий крок?

— Вказані зміни були ініційовані Міністерством фінансів і, напевне, зумовлені прагненням зберегти впорядковану централізовану систему фінансування судів. Необхідність безпосереднього самостійного спілкування з кожним судом, включаючи трискладові районні, з Міністерством фінансів, за відсутності у штаті відповідних фахівців, значно ускладнило б і їх роботу, і роботу міністерства.

Хоча ДСАУ була готова і до такого розвитку подій. Наприкінці 2010 року в усіх судах було введено посади бухгалтерів. Однак, м’яко кажучи, навряд чи всі суди змогли б підібрати фахівців відповідного рівня на ці посади.

— У законі «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків державного бюджету. У Бюджетному кодексі такої норми немає. Чому лише тепер плануються зміни до БК з цього приводу і що ця «захищеність» дасть судам?

Захищеними визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватись у разі скорочення затверджених бюджетних призначень. Це означає для судів стабільність видатків протягом року, тобто матимемо фінансову гарантію здійснення правосуддя. Відповідна норма наявна в законі «Про судоустрій і статус суддів», тому відсутність аналогічного положення в Бюджетному кодексі є швидше питанням технічним, на практиці проблем через це не виникає.

 

«Дехто критикує ДСАУ, не розуміючи сутності бюджетного процесу, а дехто, вважаючи, що ми погано спрацювали при формуванні бюджету»

 

— Чи розроблені нормативи визначення кількості матеріальних ресурсів, необхідних для розгляду однієї справи? Якщо так, то коли вони почнуть діяти?

— На сьогодні розроблені раніше нормативи є застарілими. Для розробки справді обгрунтованих нормативів потрібно провести роботу щодо емпіричного вивчення великої кількості різних категорій справ. Це потребує певного часу, але я думаю, що вже в першій половині наступного року ми це питання вирішимо.

— Чи розглядала ДСАУ можливість перерозподілу видатків між бюджетними програмами (аби кошти, передбачені для однієї юрисдикції, могли «дрейфувати» в іншу)? Чи врятує це деякі суди від зупинення діяльності?

— Така можливість передбачена ст.23 Бюджетного кодексу, в якій зазначено, що в межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів перерозподіл видатків за бюджетними програмами здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів, погодженим з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету, в порядку, встановленому Урядом. Ми розглядаємо цей механізм як крайній захід, але не виключаємо і такого варіанта врегулювання критичних ситуацій.

— Найтяжчий період для судів — осінньо-зимовий. Адже іноді доводиться видатки на оплату праці з IV кварталу переносити на І—ІІ. І виходить, що восени суддям нічим платити зарплату. У таких ситуаціях відбувається перерозподіл фонду оплати праці між судами в межах тих асигнувань, які передбачені бюджетом. Тобто одному суду у зв’язку з «фінансовою кризою» віддають кошти іншого, де ситуація не менш критична. Хіба це вихід із ситуації? Чи є в ДСАУ «рятівний круг» для вирішення цієї проб­леми?

— Наприкінці цього року ми сподіваємося дещо покращити ситуацію з оплатою праці суддів та працівників апарату за рахунок коштів судового збору, які почнуть надходити після набрання чинності відповідним законом. А з наступного року, коли буде запроваджена нова система виплати суддівської винагороди, розмір якої визначено законом, ці проблеми мають залишитися в минулому.

— В інтерв’ю нашому виданню голова Ради суддів адміністративних судів Микола Кобилянський зазначив, що ДСАУ по-діловому і турботливо підходить до вирішення питань підготовки пропозицій до проекту держбюджету щодо фінансування судової влади на 2012 рік. Це, звичайно, комплімент судовій адміністрації та особисто вам як керівникові. Чи готові сьогодні бюджетні пропозиції, чи суди брали участь в їх формуванні? Чи внесені пропозиції на розгляд Кабінету Міністрів?

— Дуже добре, коли органи суддівського самоврядування очолюють такі люди, як Микола Генріхович, який і загальнодержавні проблеми розуміє, й інтереси своєї юрисдикції послідовно відстоює.

Як я вже говорив, у моїй роботі велике значення мають порозуміння і тісна співпраця з органами суддівського самоврядування, головами судів, суддями. Голова Ради суддів Ярослав Романюк, його заступник Раїса Ханова, члени ради, голови рад суддів судів кожної юрисдикції Микола Кобилянський, Олександр Удовиченко, Павло Гвоздик, голови вищих спеціалізованих судів Леонід Фесенко, Віктор Татьков, Олександр Пасенюк — усі ці люди переймаються проблемами судової системи і завжди готові прийти на допомогу ДСАУ, зокрема й при підготовці та захисті бюджетного запиту.

Фахівці центрального апарату та територіальних управлінь ДСАУ при роботі над бюджетним запитом постійно спілкуються з фінансовими службами та керівництвом судів. Бюджетний запит на 2012 рік уже направлено до Міністерства фінансів.

— Журналістам уже не вперше доводиться бути свідками дискусій між представниками судової влади на тему «Чи потрібна судам ДСАУ?» Як ви думаєте, чим зумовлене таке ставлення до органу, який ви очолюєте? Можливо, ДСАУ просто не вистачає певних повноважень, аби працювати зі 100-відсотковою ефективністю?

— Я думаю, що справа не в повноваженнях, їх нам вистачає. Напевно, є кілька факторів. Перший — це сформована за минулі роки репутація ДСАУ. Такий стан справ здебільшого зумовлений колишнім статусом нашої установи, внаслідок чого виникав конфлікт інтересів, про який ішлося вище. Часто судову адміністрацію критикують, так би мовити, за інерцією.

Другий — недостатнє фінансове забезпечення судів, що спричиняє критику ДСАУ як головного розпорядника коштів. У цьому випадку дехто критикує, не розуміючи сутності бюджетного процесу, а дехто, вважаючи, що ми погано спрацювали при формуванні бюджету.

І третій фактор — недоліки в нашій роботі, без яких, на жаль, як і в інших державних органах, у тому числі й судах, не обходиться.

 

«Найближчим часом ми плануємо створити умови, за яких суди зможуть використовувати будь-які програмні продукти, що є на ринку»

 

— Чимало нарікань у суддів і на автоматизовану систему документообігу. Представники вітчизняної Феміди скаржаться на нерівномірний та необ’єктивний розподіл справ між суддями (один може отримати 2—3 спра­ви, а інший — 50). Також одним з недоліків системи є неможливість повторного автоматичного розподілу справ у разі, якщо під час першого розподілу в системі стався збій. Чому розробники комп’ютерних програм до цього часу не забезпечили суди якісним продуктом?

— Проблему нерівномірного розподілу справ уже усунуто. Вона може виникати тільки в судах, які використовують стару версію програмного забезпечення, або за відсутності відповідного налагодження. Можливість повторного розподілу передбачена Положенням про автоматизовану систему документообігу суду й реалізована в програмі.

Недосконалість програмного забезпечення насамперед викликана низкою умов. Це і відсутність відповідних фінансових ресурсів, і стислі терміни розробки та впровадження, і брак комунікації між розробниками та користувачами продукту.

Нещодавно змінено керівника Державного підприємства «Інформаційні судові системи», що здійснює адміністрування системи документообігу. Новому керівникові поставлено зав­дання налагодити ефективний зворотний зв’язок з користувачами, тобто з працівниками судів. Цьому сприяє і те, що договори на обслуговування системи укладаються безпосередньо між підприємством і відповідним судом або територіальним управлінням ДСАУ.

Найближчим часом ми плануємо створити умови, за яких суди зможуть у своїй роботі використовувати будь-які програмні продукти, що є на ринку, аби конкуренція спонукала розробників до постійного вдосконалення своїх витворів. Крім того, я створив робочу групу з питань інновацій, перед якою поставлено завдання на підставі аналізу звернень користувачів уносити пропозиції щодо вдосконалення програмного забезпечення, а також загальних вимог до програми, так би мовити, її майбутньої моделі.

Вже в наступному році ми плануємо вийти на якісно новий рівень програмного забезпечення і впритул наблизитися до реального створення єдиної судової інформаційної системи.

— Розкажіть, будь ласка, детальніше про діяльність ДП «Інформаційні судові системи». Хто замовляє їм комп’ютерні програми, які показники, критерії використовуються під час розробки електронного продукту? Чи проходять програми випробувальний строк? Хто виносить вердикт: «Готово до застосування в судах»? Хто має відповідати за помилки, які допускає автоматизована система?

— ДП «Інформаційні судові системи» не є розробником програмних продуктів, які використовуються в діяльності судів. Підприємство здійснює лише їх обслуговування на підставі договорів із судами та територіальними управліннями ДСАУ, які виступають від імені місцевих загальних судів як розпорядники коштів. Тільки зі зміною керівника в штаті підприємства з’явилися програмісти, які мають працювати над тими завданнями, про які йшлося.

Крім того, підприємство є адміністратором Єдиного державного реєст­ру судових рішень, але з наступного року ми плануємо покласти цю функцію на спеціально створену установу.

— Кожна нова версія, як розповідають деякі судді, створює для них усе нові й нові проблеми. Чому це відбувається, адже, здавалося б, автоматизована система документообігу мала полегшити роботу суддям. Чому немає альтернативи продукту, який розробляє ДП «ІСС»? Хто контролює діяльність цього підприємства?

— Причини недосконалості нових версій програмного продукту майже ті самі, що й самого продукту. З урахуванням великої кількості зауважень, на які необхідно було реагувати оперативно, аби забезпечити безперебійну роботу судів, особливо на початку впровадження програмного продукту, назвати роботу з випуску нових версій системною навряд чи можливо. Ситуація ускладнюється ще й тим, що для роботи з новою версією потрібне додаткове навчання працівників суду.

Як я вже казав, ДП «ІСС» не є розробником програмних продуктів, що забезпечують функціонування автоматизованої системи документообігу суду. Підприємство має лише право на їх використання.

Насправді альтернатива цим продуктам є, і деякі суди використовують програмні продукти інших розробників. Проте існує проблема взаємодії такого програмного забезпечення з Єдиним державним реєстром судових рішень та центральною базою даних. Над пошуком шляхів вирішення цієї проблеми ми якраз і працюємо. Має з’явитися згадуване мною конкурентне середовище.

ДСАУ ж контролює діяльність підприємства в межах повноважень його засновника.

— До речі, на одному із засідань Ради суддів адмінсудів було прийнято рішення з’ясувати, чому склалася така ситуація: програми інформатизації в судах працюють, а ДП «ІСС» пропонує включити до бюджетного запиту на наступний рік завищені нормативи інформаційно-технічного забезпечення (по 300—500 тис. на кожен суд). Ви взяли на контроль це питання? Яке-небудь рішення вже прийнято?

— Бюджетний запит ДСАУ формує на підставі пропозицій судів. Роль підприємства в цьому процесі зводиться тільки до надання інформації про орієнтовну вартість його послуг, яка з появою нового керівника істотно зменшилася. Свідченням чого, зокрема, є зрушення з місця процесу укладення договорів підприємства із судами.

Моя позиція в цьому питанні така: підприємство має надавати послуги судам на підставі укладених безпосередньо з ними договорів на конкурентному ринку за адекватну, узгоджену із судами, ціну.

— Якою ви бачите вітчизняну Феміду через 5—10 років? На якій відстані від євростандартів вона перебуває? Коли ми з упевненістю зможемо сказати, що наша судова система нічим не гірша від європейської?

— Я переконаний: через 5—10 років істотно зміниться система матеріального та фінансового забезпечення судів. Ці питання будуть вирішуватися в автоматичному режимі за допомогою новітніх технологій. Потреба в коштах чи матеріальних ресурсах кожного суду буде розраховуватися відповідною комп’ютерною програмою. Ця ж програма контролюватиме їх витрачання і відправлятиме заявки на забезпечення суду, попередньо перевіривши обгрунтованість запитів. Документообіг суду стане справді електронним.

Проте для того, аби наша судова система досягла європейського рівня, має вирости нове покоління суддів з європейською правосвідомістю. А от вистачить для цього десяти років чи це станеться швидше — мені важко сказати.

— Наостанок хотілося б дізнатись, якими будуть ваші побажання читачам нашої газети?

— Ніколи не здавайтеся і не втрачайте оптимізму!

 

Довідка ЗіБ

Руслан КИРИЛЮК народився 28 січня 1977 р. у селищі Манченки Харківського району Харківської області. У 1999 р. закінчив Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство». Протягом 1999—2002 рр. — працював у органах прокуратури Київської області. З 2002 до 2007 р. провадив адвокатську діяльність та юридичну практику. Протягом 2007—2009 рр. — керівник служби з представництва в судах України інтересів Президента і створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб Секретаріату Президента. Був членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів.У 2010 р. — заступник керівника головного управління з питань судової реформи і судоустрою Адміністрації Президента. 16 вересня 2010 р. рішенням Ради суддів України Руслана Івановича призначено головою Державної судової адміністрації.