Символ безгрошів’я
Під позначками «$» розуміють долари США, що є загальновідомим фактом і не потребує доказування
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
23 березня 2011 р. м.Київ
Колегія суддів Верховного Суду України у складі:
головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 6.09.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2010 року Особа 6 звернувся до суду з позовом до Особи 7 про стягнення суми боргу та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що відповідач мав бізнес із придбання та продажу автомобілів імпортного виробництва, які він купував за кордоном і продавав у м.Донецьку. За період з 26.07.2007 до 24.03.2008 ним були передані Особі 7 кошти в сумі $330 тис. для придбання за межами України нових автомобілів та їх подальшого продажу в м.Донецьку. Оскільки відповідач увійшов до нього в довіру, більшість коштів йому було передано без письмового оформлення договору позики. Проте 26.07.2007 та 2.08.2007 Особа 7 написав розписки про одержання ним коштів у сумі $75150 тис. для придбання автомобіля Lexus LS 460, які зобов’язався повернути після продажу вказаного автомобіля. Однак Особа 7 грошей не повернув. У зв’язку із цим Особа 6 просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики в розмірі $75150 тис. в подвійному розмірі, що становить $150300, 3% річних за прострочення виконання зобов’язання у подвійному розмірі, відповідно до ст.230 ЦК у сумі $5854,88, а всього $156154,88, що за курсом Національного банку становить 1237667 грн. 96 коп., 100 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та відшкодувати судові витрати.
Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька від 15.07.2010 позов Особи 6 задоволено частково: стягнуто з Особи 7 на користь Особи 6 595631 грн. боргу, 23202 грн. 60 коп. на відшкодування 3% річних; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 6.09.2010 вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Особи 6 відмовлено.
У касаційній скарзі Особа 6 просить скасувати ухвалене рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом у порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до змін, унесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що з розписок не вбачається особи позикодавця, а зміст розписок не свідчить про те, що ним передавалися гроші, оскільки позначки «$» та «у. о.» (умовна одиниця) такими не є, а тому позивач не довів наявність угоди, передбаченої ст.1049 ЦК.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного й усебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав та обов’язків сторін у даних правовідносинах, із порушенням норм матеріального й процесуального закону.
Згідно з ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст.1049 ЦК визначено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичальником) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до тексту розписок, наданих позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, Особа 7 отримав 26.07.2007 передоплату для придбання автомобіля Lexus LS 460 у розмірі $28650 та 2.08.2007 другу частину передоплати — 46500 у.о.
Отже, зі змісту зазначених розписок не вбачається, що Особа 7 одержав ці кошти в борг і зобов’язався їх повернути.
Проте, вирішуючи спір, суд, на порушення вимог стст.213, 214, 315 ЦПК, на зазначене уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, і безпідставно зазначив, що вони регулюються ст.1046 ЦК.
Не грунтуються на вимогах закону та будь-яких доказах і висновки апеляційного суду щодо безгрошовості розписок.
Щодо іноземної валюти, яка перебуває на ринку України в грошовому обігу під позначками «$», то це є долари США, що є загальновідомим фактом і в силу ч.2 ст.61 ЦПК не потребує доказування.
А щодо позначки в розписці «у. о.» (умовна одиниця), то суд мав з’ясувати, яка грошова одиниця передавалась Особі 6 за договором.
З огляду на викладене ухвалене апеляційним судом рішення не можна визнати законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню, а справа — переданню до апеляційного суду.
За таких обставин колегія суддів уважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому рішення підлягає скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись стст.336, 338 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити частково.
Рішення Апеляційного суду Донецької області від 6.09.2010 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.