Борги не вічні
Строки пред’явлення кредиторами вимог до спадкоємців є присічними, а тому не призупиняються, не перериваються й не поновлюються
Верховний Суд України
Іменем України
Ухвала
23 березня 2011 р. м.Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі: головуючого — Патрюка М.В.,
суддів: Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Особи 7, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої Особи 8, третя особа — Перша Ялтинська нотаріальна контора, про стягнення боргу за договором позики за касаційною скаргою Особи 7 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010,
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2007 року Особа 6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10.08.2006 він позичив Особі 9 $200 тис. зі строком повернення боргу до 10.08.2007, про що останній написав розписку. У січні 2007 року Особа 9 помер. Спадкоємицями після його смерті є Особа 7 та її неповнолітня дочка, Особа 8, які прийняли спадщину — квартиру та гараж, а тому повинні сплатити йому борг. Просив стягнути з Особи 7, Особи 8 борг у сумі 1 млн 10 тис. грн.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 8.04.2010 в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з Особи 7, Особи 8 на користь Особи 6 борг у сумі 1 млн 10 тис. грн. у межах вартості майна, одержанного ними в спадщину; вирішено питання про судові витрати. Клопотання Особи 6 про забезпечення позову задоволено: накладено арешт на квартиру за Адресою 1, гараж, що розташований навпроти будинку за Адресою 2, та автомобіль марки «Шкода Фабіа» 1.4і, реєстраційний №*.
У жовтні 2010 року Особа 7 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п.2 розд.XIII «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду до 15.10.2010 і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом у порядку, який діяв до набрання чинності цим законом.
У зв’язку із цим справа підлягає розгляду за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до змін, унесених згідно із законом від 7.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що Особа 6 не знав про відкриття спадщини після смерті Особи 9, оскільки на той час строк виконання грошового зобов’язання не настав, а тому строк на звернення з вимогою до спадкоємців, передбачений ст.1281 ЦК, ним не пропущений.
З висновком апеляційного суду погодитися не можна.
За положеннями ст.1281 ЦК спадкоємці зобов’язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги . Кредиторові спадкодавця належить протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені чч.2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.
Аналіз указаної норми дає підстави для висновку, що строки пред’явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (присічними), тобто їх пропущення припиняє права кредиторів. А тому ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 10.08.2006 Особа 9 позичив у Особи 6 $200 тис. зі строком повернення боргу до 10.08.2007, про що була складена розписка, яку Особа 9 підписав. Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 29.05.2009 текст боргової розписки написаний не Особою 9, підпис на ній виконаний Особою 9, Інформація 1 Особа 9 помер, про що 5.01.2007 видано свідоцтво. Після його смерті 7/8 частин спадкового майна за заповітом прийняла його дружина, Особа 7, та 1/8 частину спадкового майна за законом прийняла неповнолітня дочка, Особа 8. Особа 6 з вимогою сплатити борг до спадкоємців не звертався, з позовом до суду звернувся 2.10.2007. Про наявність боргу до виникнення даного спору спадкоємиці не знали.
На обгрунтування своїх вимог Осо-ба 6 до позовної заяви надав суду докази, зокрема: адресну довідку про прописку Особи 9 (боржника), видану 18.01.2007; адресну довідку про прописку дружини боржника, Особи 7, видану 8.02.2007; повторне свідоцтво про смерть Особи 9, видане 16.01.2007.
Указані докази свідчать про те, що Особа 6 ще в січні 2007 року знав про смерть боржника та у зв’язку із цим збирав необхідні документи.
Відхиляючи ці докази, апеляційний суд свій висновок достатньо не мотивував і не звернув уваги на те, що їх суду надав сам Особа 6.
Таким чином, апеляційний суд, на порушення положень стст.213, 214 і 303 ЦПК, не навів достатніх мотивів, за якими він уважає неправильними висновки місцевого суду; установлені місцевим судом факти не спростував і, грунтуючись на тих самих доказах, дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Разом з тим під час дослідження доказів та встановлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права.
За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст.339 ЦПК.
Керуючись стст.336, 339 ЦПК, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Особи 7 задовольнити.
Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14.09.2010 скасувати, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 8.04.2010 залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.