Хвилина на шляху

У найближчому майбутньому — мала реформа адміністративного судочинства

Одним з документів, який депутати запланували розглянути на поточній сесії Верховної Ради, є проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення окремих положень адміністративного судочинства)» (№8736).

Ураховуючи те, що автором є голова профільного комітету Сергій Ківалов, а також те, як оперативно підготувало позитивний у цілому висновок головне науково-експертне управління апарату ВР, можна прогнозувати, що затримок з ухваленням закону не буде.

Оскільки адмінсуди, які розглядають позови проти держорганів, займають особливе становище в судовій системі, цікаво дізнатись, які процесуальні норми будуть відкориговані найближчим часом.

Ставлячи за мету вдосконалити процедуру розгляду справ у порядку адміністративного судочинства, прискорити їх слухання і підвищити ефективність процесу в цілому, С.Ківалов запропонував доволі розлогі зміни до Кодексу адміністративного судочинства. Досить лише сказати, що порівняльна таблиця до проекту займає 36 сторінок.

Документом, зокрема, пропонується:

•           уточнити визначення деяких використовуваних у КАС термінів (ст.3);

•           розширити предметну підсудність місцевих загальних судів як адміністративних (ст.18);

•           уточнити територіальну юрисдикцію Окружного адміністративного суду м.Києва і Вищого адміністративного суду у справах з кількома пов’язаними між собою вимогами (ст.21);

•           уточнити порядок передачі адміністративної справи до іншого суду в разі ліквідації адмінсуду (ст.22) і порядок здійснення адміністративного судочинства колегією суддів (ст.24);

•           скоротити строки вручення судової повістки із 7 до 3 днів (ст.35);

•           установити строк звернення до адміністративного суду суб’єкта владних повноважень (ст.99);

•           уточнити наслідки пропущення строків звернення до суду (ст.100) і правила поновлення, продовження й обчислення процесуальних строків (стст.102—103);

•           удосконалити процедури звернення до суду і відкриття провадження в адміністративній справі (стст.105—109);

•           уточнити підстави залишення позовної заяви без розгляду (стст.121, 155), повноваження суду при вирішенні справи (ст.162), особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби (ст.181) й у справах за зверненнями органів державної податкової служби (ст.1833).

Крім того, пропонується допов­нити КАС розд.VII «Відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі», а також унес­ти зміни до закону «Про звернення громадян», згідно з якими дія цього закону не поширюватиметься на порядок розгляду заяв і скарг громадян, визначений законами «Про судо­устрій і статус суддів», «Про доступ до судових рішень» і КАС, оскільки вказані правові акти встановлюють специфічний порядок розгляду таких звернень.

Безумовно, всі ці новели вимагають ретельного аналізу щодо їх обгрунтованості й можливості доопрацювання після прийняття законопроекту за основу. Бо благі, але недостатньо продумані наміри можуть дати ефект, протилежний очікуваному.

Наприклад, реалізація на практиці запропонованого порядку обчислення процесуальних строків у годинах (згідно зі змінами в стст.101, 103 КАС строк може починатися в певну годину й закінчуватися у відповідну хвилину останньої години зазначеного строку) замість того, щоб захищати права та інтереси особи, призведе до їх обмеження. Синхронізувати до хвилини всі годинникові механізми в країні, як і забезпечити точний облік судом перебігу часу, технічно навряд чи можливо, а тому така норма — благодатний грунт для конфліктів і суперечок на тему «встиг — не встиг». Що стосується поштових відправлень документів у суд, то тут запропонована норма взагалі неприйнятна.