У досудовому напруженому чеканні

Газові баталії між Києвом і Москвою можуть призвести до розірвання харківських угод

3 вересня Президент України з офіційним візитом відвідав Душанбе, де відбулася розширена рада глав держав СНД. Одним з основних питань порядку денного були українсько-російські відносини. Газову суперечку між Москвою і Києвом так і не вдалося вирішити. Сторони почали говорити про судовий розгляд.

Завершення «перезавантаження»

 

Газ — визначальна субстанція в українсько-російських відносинах. Ні російська мова, ні «дружба народів», ні економічне співробітництво в рамках різних митних союзів не є актуальними без вагомого «блакитного» доважка. Зараз, коли до похолодання лишилися лічені тижні, питання про те, скільки ж коштуватиме газ, є життєво важливим.

Росія тим часом не готова просто так зменшити ціну на блакитне паливо. В обмін на таку поступку РФ хоче, щоб Україна приєдналася до Митного союзу. Це докорінно суперечить європейським устремлінням Президента Віктора Януковича, в основі яких — прагматичні інтереси. Основний споживач українського металу — не стільки Росія, скільки Європа і США. Крім того, більшість жителів України вбачає майбутнє своєї держави саме в Євросоюзі. Приєднання ж до Митного союзу загрожує нашій країні втратою членства у Світовій організації торгівлі. Натомість Київ пропонує формулу участі в Митному союзі «3+1», але вона не влаштовує Росію, яка у свою чергу не поспішає зменшувати ціну на газ. Адже контракти, підписані Юлією Тимошенко, є дуже вигідними для «Газпрому», якого не може залякати навіть судовий процес над колишнім Прем’єр-міністром України. До того ж контракти підстраховані харківськими угодами, які підписала вже нинішня влада. За таких умов напруженості між державами не уникнути: «перезавантаження» завершилось, а далі (коли не домовляться) — черговий «льодовиковий період». Перед від’їздом у Душанбе В.Янукович наголосив саме на цьому: «Будь-який тиск у цих питаннях (газових контрактів. — Прим. ред.) нас принизливий. І ми не дозволимо, щоб таким чином з нами говорили. Коли тривають переговори — всяке буває, а коли ми із засобами масової інформації, нам потрібно зважати на щось. Спочатку загнали нас у кут, потім почали диктувати умови. Це принижує сьогодні не мене особисто, це принижує державу, і я не можу цього допустити».

І хоча Президент вірить, що зможе домовитись, українська влада вже стала серйозно розглядати варіанти вирішення проблеми в суді. Адже, за словами В.Януковича, існує два складники в питанні перегляду газових контрактів. По-перше, відповідну угоду було підписано суб’єктами господарювання України і Росії без урахування угод, раніше підписаних двома країнами. «А точніше — з порушенням цих угод», — підкреслив Президент. По-друге, «Нафтогаз» уклав угоду без затвержених Урядом директив. «Але якщо Росія із цим не погодиться, безумовно, ми змушені будемо тоді йти до міжнародного суду. Проте, я сподіваюсь, у нас стане мудрості знайти спільне рішення — без суду. Я вважаю, що суд — це вже остання інстанція, до якої треба звертатися тоді, коли будуть вичерпані під час переговорів усі наші можливості», — заявив В.Янукович. Відповідь не забарилася: президент РФ Дмитро Медведєв через свого прес-секретаря Наталію Тимакову заявив, що до судового процесу Росія готова. «Українські партнери повинні повністю виконувати контрактні зобов’язання, включаючи й умови про ціну постачання, навіть за реорганізації «Нафтогазу», — передала Н.Тимакова слова Д.Медведєва.

Поміж тим Росія припускає можливість розірвання харківських угод у разі, коли Київ звернеться до суду для перегляду газових контрактів. Про це журналістів повідомив радник Посольства Росії в Україні, керівник групи економічної політики Олексій Урін.

За його словами, звернення України до суду із цього питання може мати дуже вагомі наслідки.

Таким чином, Київ опинився у вельми нелегкому становищі. Проте наша країна може спробувати скористатись європейським досвідом.

 

Європейський досвід

 

Думка про те, що в судовому порядку можна вирішити проблему українсько-російських газових контрактів, на перший погляд, видається дивною. Адже свого часу «Росукренерго» (при потуранні української влади) виграла справу в НАК «Нафтогаз» у Стокгольмському арбітражі. Показовим є те, що «Газпром» у тому конфлікті став на бік «РУЕ». Таким чином, українська влада вже має в доробку як мінімум один програний суд. Притому що в цій справі в «Нафтогазу» були вигідніші позиції, ніж позиції України в імовірному суді щодо перегляду газових контрактів.

Утім, Україна не єдина країна, яку не влаштовують газпромівські ціни. У листопаді 2010 року на «Газпром» подала в суд італійська компанія Edison, яка вимагала переглянути умови контракту. Причина позову така: ціни, зазначені в контракті, значно перевищували ринкові. Як наслідок, тільки в третьому кварталі 2010 року італійці втратили €37 млн прибутку. «Газпром» був змушений зробити для Edison знижку на €200 млн. Щойно стало відомо, що Edison отримала знижку від «Газпрому», до суду подали позови німецькі компанії E.ON і RWE. У серпні 2011 року німці подали на «Газпром» в арбітражний суд, вимагаючи перегляду ціни на газ. 31 серпня до них «приєдналися» й поляки. Пояснення просте — надто високі, завищені навіть порівняно з ринковими, на думку поляків, ціни на блакитне паливо. Варшава зажадала зниження цін на 10%.

 

Операція «Ліквідація»

 

Здавалося б, на тлі цих подій у Києва з’явився шанс узяти гору в судових розглядах. Але це тільки так здається. Адже українська влада наполягає: газові контракти не несправедливі (на протилежному наголошували італійці, а також німці й поляки), а незаконні. Незаконні ці газові контракти, на думку Києва, через те, що «Нафтогаз» на підписання контрактів повноважень не отримав, а тодішній Прем’єр-міністр Ю.Тимошенко підписала договір без погодження з Урядом. Власне, вирок для останньої і має стати своєрідним каталізатором судового процесу проти «Газпрому». Утім, президент РФ уже натякнув: відносини між російською й українською властями зійшли нанівець. У Душанбе В.Янукович і Д.Медведєв хоч і зустрілись, але переговори щодо перегляду газових контрактів так і не відбулись.

Правда, в українського Президента є ще один «козир у рукаві» — реорганізація НАК «Нафтогаз України». Як заявив Прем’єр-міністр Микола Азаров, компанію незабаром ліквідують. І лише після її ліквідації розпочнеться перегляд газових кон­трактів. Проте Москва вже заявила: навіть після ліквідації «Нафтогазу» Україна сплачуватиме за старими рахунками, адже компанія мусить мати правонаступника. Якщо ж такого не буде, то її зобов’язання впадуть на державу.