Побут без мантії

Вийшовши у відставку, судді беруться відстоювати свої права

Російські судді, вийшовши у відставку, іноді незабаром повертаються до суду як позивачі. Судяться вони з підрозділами судового департаменту при ВС РФ, а предметом розгляду стають нове житло, яке не можна отримати через те, що уряд не розробив відповідний порядок, суми довічного утримання, розрахунок суддівського стажу і навіть право на медаль.

«Порядку тільки немає»

У 2011 році суддя у відставці М.Ніколаєв звернувся до Кіровського районного суду м.Ростова-на-Дону з позовом до місцевого управління судового департаменту при Верховному суді РФ, що не дав йому та його сім'ї новий будинок, місцезнаходження якого дозволяло б користуватися кваліфікованою медичною допомогою.

Позивач, котрий пропрацював 37 років на посаді судді й голови суду, вийшов у відставку в листопаді 2003 року, ставши інвалідом II групи після перенесеного інфаркту міокарда. За станом здоров'я йому потрібна постійна кваліфікована медична допомога, вказував він у своїй позовній заяві, котру за своїм місцем проживання він одержати не може «через відсутність необхідного устаткування і фахівців», а тому в грудні 2003-го він «прийняв рішення про переїзд на нове місце проживання, ближче до м.Ростова-на-Дону, де розташований медичний центр, який обслуговує суддів». Апелюючи до закону про статус суддів РФ, позивач звернувся із заявою до судового департаменту при ВС| РФ з проханням надати житло за новим місцем проживання, врахувавши кількість членів сім'ї, тобто окремий будинок із земляною ділянкою 10 соток поблизу Ростова-на-Дону чи Аксая.

Судовий департамент просив відхилити позов М.Ніколаєва з тієї підстави, що порядок забезпечення суддів, котрі перебувають у відставці, житлом для постійного проживання в іншій місцевості дотепер урядом РФ не визначений, кошти на придбання житла не виділяються. Суд позов відхилив.

Президент завадив

Справа про розмір вихідної допомоги щомісячного довічного утримання судді у відставці Н.Калінкіної в 2010 році дійшла до Верховного суду РФ. Жінка вимагала визнати за нею право виплати, оскільки з 1988 року була головою одного з районних судів Воронезької області і до припинення повноважень судді в 2008-му виконувала обов'язки керівника цієї установи.

Ленінський райсуд м.Воронежа та судова колегія у цивільних справах Воронезького обласного суду її вимоги задовольнили частково, зобов'язавши управління судового департаменту виплачувати Н.Калінкіній щомісячне довічне утримання виходячи з окладу голови райсуду, а також стягнули з відповідача на користь позивальниці недоодержану суму. Крім того, на користь Н.Калінкіної стягнуто недоодержану суму одноразової вихідної допомоги.

Проте Верховний суд визнав, що нижчі суди припустилися помилки, скасував усі рішення й відмовив у задоволенні позовних вимог. Судова колегія у цивільних справах ВС заявила, що строк повноважень Н.Калінкіної як голови районного суду закінчився 31 травня 2008 року, вона стала виконувачем обов'язків, 23 вересня 2008-го її кандидатуру для перепризначення відхилив президент РФ, а в листопаді того ж року вона звільнилася. При цьому, додали судді ВС РФ, «тимчасове наділення судді повноваженнями голови суду не є призначенням на цю посаду і не тягне за собою зміни правового статусу особи». І зробили висновок, що на момент відставки Н.Калінкіна була простою суддею, тому її вихідна допомога і грошове утримання не повинні розраховуватися виходячи із заробітної плати очільника суду.

«Вказаних видів транспорту немає»

У 2010-му Верховний суд Республіки Калмикія розглядав спір між місцевим підрозділом судового департаменту при ВС РФ і суддею у відставці, який у тексті рішення суду названий Ц. Останній Ц. хотів добитися виплати йому компенсації на придбання проїзних документів на всі види суспільного транспорту міського, приміського й місцевого сполучення, а також стягнення коштів у розмірі вартості путівки за невикористане право на санаторно-курортне лікування в 2009 році.

Відповідач відмовлявся виконати ці вимоги, підкреслюючи, що «вказані видів транспорту немає», а компенсація вартості путівки за невикористане право на санаторно-курортне лікування не передбачена.

Суди підтримали претензій Ц. частково. І Єлистинський міський суд рішенням від 24 березня 2010 року, і ВС Республіки Калмикія рішенням від 22 квітня 2010 року зобов'язали місцеве управління судового департаменту призначити й виплатити відставному судді щомісячну компенсацію в розмірі, встановленому в регіоні. Компенсації за невикористану путівку в санаторій Ц. не одержав.

Не згоден на медаль

У 2010 році Іглінський районний суд (Республіка Башкортостан) розглядала спір судді у відставці А.Юсупова з підрозділом республіканського Міністерства праці і соціального захисту, яке відмовилося видати позивачеві посвідчення ветерана Великої Вітчизняної війни, а також включити його до списку осіб, котрі мають право на одержання ювілейної медалі «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні». Чиновники вказали, що А.Юсупову потрібно звернутися із заявою з цього приводу до судового департаменту при ВС| РФ, що здійснює пенсійне забезпечення позивача. Проте судовий департамент позивачеві також відмовив. Там роз'яснили, що судді у відставці не є пенсіонерами, їм виплачується щомісячне утримання.

На суді представник відповідача заявив, що А.Юсупову обгрунтовано відмовлено у видачі посвідчення ветерана війни. За його словами, позивач не надав документів, котрі підтверджують факт роботи в тилу в період з 22 червня 1941 до 9 травня 1945 року не менш ніж 6 місяців. Підстави для включення позивача до списку осіб, які мають право на одержання ювілейної медалі до 65-річчя Перемоги, також відсутні.