Акцент на розумності

Непоодинокими є випадки, коли суди не вчиняють усіх необхідних дій для пришвидшення розгляду справ

Найпоширенішими причинами недотримання судами розумних строків у кримінальних справах, за якими обвинувачених тримають під вартою, є багатоепізодність справ та велика кількість учасників розгляду. Саме на цій причині сфокусовано увагу в запропонованій частині узагальнення. Крім того, наведено аналіз справ щодо неповнолітніх підсудних, яких тримають під вартою. Нагадаємо, Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ здійснено узагальнення судової практики судів першої та апеляційної інстанцій у справах стосовно осіб, яких тримають під вартою, судове провадження щодо яких триває понад 6 місяців.

Відсутність планування

Метою ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. є гарантування того, що особа, яку було обвинувачено в скоєнні злочину, не буде перебувати у стані невизначеності щодо своєї долі надто довгий час. Кількість осіб, які беруть участь у розгляді справи, їх поведінка не можуть слугувати єдиним поясненням загальної тривалості провадження у справі (рішення Європейського суду з прав людини від 20.01.2011 у справі «Болдирєв проти України»).

Суди досить часто не вчиняють усіх необхідних дій для пришвидшення провадження. Про це, зокрема, свідчить відкладення розгляду справ через відсутність планування, неузгодження з прокурором, захисником, іншими учасниками судового процесу можливості їх участі в засіданні. Такі дії призводили до призначення слухань на вихідний день, на час, попередньо визначений для проведення засідання в іншій справі.

Так, у кримінальній справі за обвинуваченням С.О. у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.187 Кримінального кодексу (перебуває під вартою з 17.02.2012), що тримають на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області, розгляд справи відкладали 2 рази у зв’язку з неявкою в судове засідання прокурора, 6 разів у зв’язку із невиконанням постанов про привід свідків, 3 рази у зв’язку із перебуванням головуючого у відпустці, його тимчасовою непраце­здатністю та перебуванням у нарадчій кімнаті в іншій справі.

Проте непоодинокими є випадки, коли обсяг матеріалів та складність справи зумовлюють розгляд таких справ у строки понад 2 і більше роки, що не може свідчити про порушення розумних строків.

Наприклад, у провадженні Миколаївського районного суду Миколаївської області пербуває кримінальна справа за обвинуваченням С.М. (тримають під вартою) у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ч.5 ст.191, ч.2 ст.366, ч.2 ст.209, ч.2 ст.205, ч.2 ст.364, ч.2 ст.233 КК. Ця кримінальна справа надійшла з Апеляційного суду Миколаївської області 22.07.2011. У справі призначено попереднє судове засідання на 18.08.2011. До теперішнього часу розгляд справи відкладали 40 разів, її складність полягає в багатотомності (72 томи) та багатоепізодності (понад 1500 епізодів), що ускладнює розгляд у розумні строки. Підсудний заявляє клопотання про повне ознайомлення з матеріалами, для чого судом було складено графік ознайомлення підсудним та його адвокатом з матеріалами кримінальної справи.

Крім того, підсудним неодноразово були заявлені клопотання про відвід прокурора, про призначення ком­плексної судово-медичної експертизи. У справі було встановлено графік судових засідань — кожного вівторка о 10.00. Важливим критерієм дотримання розумного строку в кримінальному провадженні є аналіз поведінки підсудного. У цьому випадку суд активно забезпечує розгляд, незважаючи на великі строки.

Порушення строків

Типовими є випадки, коли одночасно в провадженні одного судді перебуває кілька складних кримінальних справ (видалення до нарадчої кімнати для постановлення вироку в одній із таких справ зумовлює необхідність відкладення на тривалий час інших справ, велика кількість таких справ розглядається колегіально).

На розгляді в Центральному районному суді м.Сімферополя перебуває справа за обвинуваченням Д.І. та інших за ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.307, ч.3 ст.311, ч.2 ст.310, ч.2 ст.306 КК — у цій справі притягнуто 12 осіб, справа налічує 28 томів, 86 свідків, надійшла до суду 23.05.2012.

А в кримінальній справі, що перебуває на розгляді в Сімферопольському районному суді Автономної Республіки Крим з 26.11.2012, за обвинуваченням А.Е. та інших за ч.3 ст.28, пп.3, 6, 12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, чч.2, 3 ст.15, ч.4 ст.190, ч.3 ст.357, чч.1, 3, 4 ст.358 КК обвинувачуються 17 осіб, у справі — 67 томів.

Довготривалий судовий розгляд зумовлений об’єктивними причинами у справах, пов’язаних з розглядом кримінальної діяльності злочинних організацій, банд.

Непоодинокими є випадки відкладення розгляду справи для повідомлення прокурора про необхідність перевірки заяв підсудних про застосування до них незаконних методів слідства.

Усупереч вимогам ст.97 КПК 1960 р. перевірка заяви триває не десять днів, а із значним порушенням цього строку, що може перевищувати кілька місяців. Незважаючи на постійні нагадування про необхідність виконання зазначених судових доручень, з цієї причини були допущені порушення розумних строків розгляду справ, у яких підсудні тримаються під вартою та числяться за Київським районним судом м.Донецька (3 справи), Ясинуватським міськрайонним судом Донецької області (5 справ), Микитівським районним судом м.Горлівки (5 справ), Єнакіївським міським судом Донецької області (4 справи).

Так, у провадженні Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області перебуває кримінальна справа за обвинуваченням П.Р. В. за ч.3 ст.185 КК. У справі виносили постанови у порядку ст.315¹ КПК 1960 р.
про доручення прокурору м.Антрацит прийняти рішення в частині застосування до підсудного П.Р. недозволенних методів ведення досудового слідства.

У зв’язку з несвоєчасним виконанням зазначеної постанови та заявленими клопотаннями прокурора з цього приводу у справі 4 рази оголошували перерви. Постанову було винесено 8.01.2013, а продовжили слухати справу по суті лише 19.03.2013.

Про низьку якість досудового слідства свідчить необхідність проведення повторних, додаткових і комплексних експертиз. Суди з метою перевірки тих чи інших даних, які мають значення для кваліфікації дій підсудних і визначення ступеня вини в скоєному злочині, змушені призначати у справі такі експертизи, проведення яких потребує тривалого часу, в зв’язку з чим суд змушений зупиняти провадження у справі, що також значно впливає на строк розгляду.

Суди не завжди викликають експертів у судове засідання, а виносять постанови про призначення додаткових і повторних експертиз, які направляють в експертні установи разом із матеріалами справи.

«Експертні» строки

Існує й інша проблема, коли суди не завжди тримають на контролі строки виконання своїх рішень про необхідність проведення експертиз. Хоча мають можливість шляхом направлення нагадування експертній установі впливати на строк виконання.

Так, у провадженні Цюрупинського районного суду Херсонської області з 26.04.2011 пербуває кримінальна справа за обвинуваченням У.А. (тримають під вартою) у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК. За цей час проведено 22 засідання та призначено експертизу.

У провадженні Фастівського міськ­районного суду Київської області з 17.10.2012 пербуває на розгляді кримінальна справа за обвинуваченням Л.О. (тримають під вартою) за ч.1 ст.121 КК. З 27.11.2012 засідання не проводяться через проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи.

Типовими є випадки порушення п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мін’юсту від 8.10.98 (зі змінами та доповненнями) щодо строків проведення експертиз експертними установами. Це пов’язано, як правило, зі значним завантаженням експертів, перебуванням у відпустках, несвоєчасною оплатою експертних послуг тощо. Строки проведення експертиз в окремих випадках становлять від 6 місяців до одного року.

Наприклад, у провадженні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська з липня 2012 р. перебуває на розгляді кримінальна справа за обвинуваченням Л.В. (тримають під вартою) у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364 КК. Тривалість розгляду цієї справи пов’язана, зокрема, із проведенням судово-економічної експертизи (протягом чотирьох місяців).

У Франківському районному суді м.Львова з 17.06.2011 на розгляді перебуває кримінальна справа за обвинуваченням Т.В. та К.О. у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК. 4.09.2012 у справі призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу, матеріали повернулися з експертизи до суду лише 31.05.2013. Підсудних тримають під вартою, розгляд справи відкладався на 2—3 місяці, матеріали були на експертизі 7 місяців, на 2 засідання не з’являвся захисник, даних про заходи реагування на факти невиконання процесуальних обов’язків учасниками процесу немає.

Наведені приклади є типовими для усіх областей, середня тривалість проведення експертизи — від 4 місяців до 1 року.

Об’єктивні труднощі, що впливають на оперативність судового розгляду, призводять до невиконання процесуальних обов’язків підсудними, до яких застосовано більш м’які запобіжні заходи порівняно з триманням під вартою. Відповідно до положень ст.288 КПК 1960 р., коли підсудний не з’явиться без поважних причин в судове засідання, суд відкладає розгляд справи і може покласти на підсудного судові витрати по відкладеному засіданню. Крім того, суд має право винести ухвалу, а суддя — постанову про привід підсудного і про заміну запобіжного заходу на більш суворий або про обрання запобіжного заходу, коли його не було обрано раніше.

Суддям слід оперативно реагувати на неявку підсудних у справах, у яких декотрих підсудних тримають під вартою, та невідкладно застосовувати в процесуальному порядку заходи, включаючи вирішення питання про зміну запобіжного заходу.

Так, у Радехівському районному суді Львівської області з 30.09.2010 перебуває в провадженні кримінальна справа за обвинуваченням Л.С. — за ч.3 ст.189, ч.2 ст.186, ч.3 ст.357 КК; К.А. — за ч.1 ст.377, ч.1 ст.345, ч.2 ст.146, чч.2,3 ст.189, ч.2 ст.186, чч.1—3 ст.357 КК. Лише підсудного К.А. тримають під вартою. За цей період розгляд справи відкладено 12 разів у зв’язку з неявкою підсудного Л.С. Дані про рух справи свідчать про відсутність достатніх заходів процесуального впливу на захисників та підсудного, які своїми діями затягують розгляд справи.

Вимога виділення

Кримінальне процесуальне законодавство встановлює підвищені вимоги до дотримання строків розгляду кримінальних справ, у яких обвинуваченими є неповнолітні, а також до порядку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для зазначеної категорії осіб. Гарантією оперативності розгляду кримінальних справ, у яких обвинуваченими є неповнолітні, є вимога виділення таких справ в окреме провадження у випадках, коли у справі проходить кілька обвинувачених (повнолітніх та неповнолітніх).

При вирішенні питання про обрання неповнолітньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати також практику ЄСПЛ. Зокрема, показовим у цьому аспекті є рішення Суду від 27.11.2008 у справі «Свершов проти України», де ЄСПЛ констатував порушення вимог ст.5 конвенції (право на свободу та особисту недоторканність) стосовно неповнолітнього.

У п.63 цього рішення ЄСПЛ, на обгрунтування порушення ст.5 конвенції зазначив, що національні суди, вирішуючи питання продовження тримання під вартою неповнолітнього жодного разу не розглядали можливості обрання альтернативного запобіжного заходу замість тримання під вартою і, посилаючись головним чином на тяжкість злочинів, продовжували тримати заявника під вартою на підставах, які не можна вважати «відповідними і достатніми».

Крім цього, у п.64 даного рішення ЄСПЛ, визнаючи наявність порушення п.3 ст.5 конвенції, зазначив, що «взято до уваги й те, що, хоча захисник закликав враховувати неповнолітній вік заявника, органи влади, як убачається з матеріалів справи, ніколи не брали до уваги цього факту, коли виносили рішення про тримання його під вартою».

Аналіз свідчить, що на стадії судового розгляду неповнолітнім обвинуваченим обирають запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Наприклад, у кримінальній справі, яку розглядав Тячівський районний суд Закарпатської області, за обвинуваченням О.І., Ф.С. (неповнолітній), О.Н. у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.296, ч.2 ст.307 КК, до О.І. застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 28.12.2011, до неповнолітнього Ф.С. — у вигляді підписки про невиїзд. Проте кримінальна справа стосовно неповнолітнього не виділена в окреме провадження.

За результатами узагальнення судової практики встановлено, що непоодинокими є випадки тримання під вартою неповнолітніх, яких роками тримають у СІЗО, а суди не забезпечують дотримання розумних строків розгляду відповідних кримінальних справ.

Так, у кримінальній справі, яку розглядав Тячівський районний суд Закарпатської області, за обвинуваченням І.К., С.С. (неповнолітній) у скоєні злочинів, передбачених ч.3 ст.152, ч.2 ст.153, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186, ч.2 ст.296 КК, обвинувачених тримають під вартою з 15.04.2009. Справу стосовно неповнолітнього не виділено в окреме провадження, протягом такого значного проміжку часу суд не врахував вимог практики ЄСПЛ (справа «Свершов проти України») щодо розумного строку розгляду, а також вимог стосовно забезпечення оперативності судового розгляду у випадках, коли особу тримають під вартою, особливо якщо вона є неповнолітньою.

Двічі Апеляційний суд Закарпатської області скасовував вирок у цій справі з направленням її на новий розгляд. При цьому в обох випадках однією з підстав скасування вироку було встановлення невідповідності кваліфікації дій співучасників у вступній та резолютивній частинах вироку. Лише 15.08.2013 неповнолітньому змінено запобіжний захід на підписку про невиїзд, а у справі винесено обвинувальний вирок.

Позиція ЄСПЛ з приводу оцінки таких випадків є такою: «незважаючи на те, що ЄСПЛ не може аналізувати якість практики національних судів, він уважає, що, оскільки повернення справ на новий розгляд зазвичай вимагалось унаслідок помилок, допущених судами нижчої ланки, повторення таких повернень в межах одного провадження розкриває серйозні недоліки судової системи» (п.46 рішення від 25.11.2003 у справі «Верчижевська проти Польщі»).

У провадженні Петровського районного суду м.Донецька перебуває кримінальна справа за обвинуваченням неповнолітніх Н.Р., Г.О., Т.В. у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, чч.2, 4 ст.187 КК (тримають під вартою з 13.05.2008, 13.05.2008, 14.05.2008 відповідно, тобто понад 5 років). Справа надійшла в суд повторно 1.08.2012 після скасування вироку Апеляційним судом Донецької області. Вперше потрапила до суду 18.09.2008.