Закон і Бізнес


Інститут довіри

Чи відчуває бізнес необхідність у корпоративних секретарях та кому підпорядкувати новоутворену штатну одиницю?


Експерти дискутували про очікування корпоративного сектору, а також сильні та слабкі сторони законодавчих ініціатив.

№46 (1136) 16.11—22.11.2013
ЮЛІЯ САХАРОВА
3594

З прийняттям у 2008 році закону «Про акціонерні товариства» стартувала реформа корпоративного управління. Протягом трьох наступних років до цього правового акта вносилася низка змін, які згладжували недоліки первісної версії документа. Та корпоративне управління — надзвичайно динамічна сфера діяльності, тому найближчим часом на суб’єктів господарювання чекають нові правила, а на поле може вийти новий гравець — корпоративний секретар.


Трійка — в очікуванні

Поточний рік виявився надзвичайно урожайним щодо законодавчих ініціатив, покликаних так чи інакше змінити життя суб’єктів господарювання. Так, на розгляді Верховної Ради перебувають 3 законопроекти щодо корпоративного управління (№№2013а, 3441, 2037).

Першим документом, який наразі очікує другого читання, передбачається, серед іншого, можливість міноритарних акціонерів, котрі постраждали від діяльності менеджменту АТ, звертатися до суду з позовом проти товариства. Такий інструмент, на переконання експертів, слугуватиме дієвим способом захисту акціонерами власних прав. «ЗіБ» уже звертав увагу на вказану ініціативу (див. №44. — Прим. ред.).

Законопроект №3441 має на меті запровадження механізму squeeze out, за якого акції міноритарних акціонерів підлягають обов’язковому продажу на вимогу акціонера — власника 95% та більше акцій товариства. Документ нині опрацьовується в профільному комітеті ВР.

До другого читання готується законопроект №2037, яким закріплюється впровадження інституту корпоративних секретарів, тобто посадових осіб товариства, уповноважених на здій­снення комунікативної функції з акціонерами та іншими інвесторами. Так, передбачається, що в АТ з кількістю власників простих акцій, що не перевищує 100 осіб, може запроваджуватися посада корпоративного секретаря, а в товариствах з кількістю власників простих акцій понад 100 осіб така посада запроваджується обов’язково.

З корпоративним секретарем укладатиметься цивільно-правовий або трудовий договір, а обиратиметься такий спеціаліст терміном на 3 роки.

Потенційно можлива штатна одиниця опинилась у центрі уваги учасників ІІ всеукраїнського форуму корпоративних секретарів (корпоративного управління), проведеного Правовою групою «Павленко і Побережнюк» та Агентством з розвитку інфраструктури фондового ринку.

Під час заходу директор центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку Віктор Жупаненко звернув увагу присутніх на типові порушення процедури скликання та проведення зборів товариства. Так, часто-густо в матеріалі для публікації про скликання таких зборів не вказується місцезнаходження товариства та місце, де акціонери й інвестори можуть ознайомитися з документами, котрі виносяться на порядок денний. Крім того, непоодинокими є випадки ненадання товариством інформації на запит акціонера.

Наявність цих випадків, на переконання чиновника, має слугувати для акціонерів сигналом про відсутність корпоративної культури в товаристві. Водночас поява корпоративного секретаря дозволить змінити ситуацію. Адже чим прозоріше здій­снюватимуться комунікації між акціонерами, тим більше інвестицій можна буде залучити.

Поряд з тим В.Жупаненко поділився нерайдужними статистичними даними. Так, із 4000 зареєстрованих у столиці та області АТ річний звіт подала лише половина. Інша чекає «листів щастя» від НКЦПФР і лише тоді розкриє інформацію про себе. «Чому така поведінка має місце? Не хочуть виконувати закон чи через відсутність корпоративної культури?» — спантеличив аудиторію запитаннями доповідач і сам дав на них відповіді. Мовляв, справа в тому, що реальний бізнес зайнятий зароблянням коштів і не має часу дбати про такі дрібниці. Натомість корпоративний секретар повинен цим займатись.

«Корпоративне управління — це не просто обов’язок здавати звіти до відповідних органів, це важливий інститут формування довіри в нашому суспільстві», — зауважив президент Торгово-промислової палати Геннадій Чижиков. Своєю чергою член НКЦПФР Анатолій Амелін наголосив, що єдина практика корпоративного управління та комунікацій наразі відсутня, натомість є безліч корпоративних конфліктів, урегулювати які мирним шляхом не дозволяє відсутність корпоративного секретаря.

Слуга двох панів

Незважаючи на те, що наразі обов’язку товариств увести посаду корпоративного секретаря законодавчо ще не встановлено, у багатьох компаніях така штатна одиниця вже з’явилася. «Хто такий корпоративний секретар? — запитаєте ви. — Чи не ототожнюється ця посада з юристом, діловодом чи медіатором?»

Як зауважила в коментарі «ЗіБ» адвокат, партнер ПГ «Павленко і Побережнюк», радник голови НКЦПФР Олександра Павленко, функція корпоративного секретаря двояка. «Корпоративний секретар зайнятий виключно діловодством міноритарних акціонерів. Його завдання — здійснення комунікації між товариством та останніми. Наприклад, відправлення листів акціонерам. І це не тільки папери, а дотримання корпоративних прав». А от щодо мажоритарних акціонерів функція корпоративного секретаря зовсім інша: «Діловодства тут немає взагалі. Це робота з активами, управлінськими моментами, особливо якщо мова йде про холдингові структури».

Якщо відносно необхідності такої посади учасники форуму (серед котрих були представники як великого, так і середнього бізнесу) дійшли одностайної згоди, то щодо статусу корпоративного секретаря та його підпорядкування виникають питання. Суб’єкти господарювання ділилися власним досвідом і представляли на розсуд аудиторії різні варіанти підлеглості, які вже працюють на практиці.

Так, у деяких комерційних банках корпоративний секретар, по суті, зай­має позицію юриста та є штатною одиницею юридичного департаменту установи. Є практика, за якої корпоративний секретар очолює окреме управління банку. У такому випадку ця штатна одиниця підпорядковується голові правління, одначе призначається та звільняється особа наглядовою радою. Остання також затверджує функціональні обов’язки корпоративного секретаря. Він може бути одночасно і начальником відділу діловодства, і секретарем наглядової ради, підпорядковуючись при цьому раді засновників.

«Моделі, яка пройшла б випробування часом та практикою, наразі не існує», — повідомила в коментарі «ЗіБ» О.Павленко. Адвокат уважає, що прямого підпорядкування корпоративного секретаря дирекції товариства не має бути. Більше того, за наявності конфліктних ситуацій така модель узагалі утопічна. «У кожному індивідуальному випадку підлеглість корпоративного секретаря має відображатись у внутрішньому локальному документі товариства», — вважає радник голови НКЦПФР.

Під час форуму неодноразово звучала думка, що корпоративний секретар потрібен як власнику бізнесу, так і його керівнику. Тож, аби не бути слугою двох панів, а відстоювати права акціонерів та інших інвесторів, цим спеціалістам доведеться неабияк попотіти. Чи впораються корпоративні секретарі з поставленим завданням і чи стануть у дійсності «інститутом довіри», покаже практика. Звісно, якщо відповідна законодавча ініціатива втілиться в життя.

Адвокати бізнесу

Законодавча база зазнає змін, суб’єкти господарювання дедалі більше розуміють важливість удосконалення корпоративного управління, та чи відчуває ринок реальні позитивні тенденції? Таким питанням пройнялись учасники форуму. Думки лунали різні... Мовляв, на папері все виписано добре, але реальне корпоративне управління поки що перебуває на початковій стадії розвитку. Крім того, якщо суб’єкти господарювання й порушують закони, то через недосконалість останніх.

Водночас бізнесу не слід забувати, що на сторожі його інтересів стоять щонайменше два органи — НКЦПФР і ТПП. Так, А.Амелін наголосив, що система роботи комісії побудована таким чином, аби в розробленні та коригуванні тих чи інших нормативно-правових актів брали участь гравці ринку. Тож останній формує не лише його регулятор в особі нацкомісії, а й безпосередньо учасники.

До речі, стало відомо, що близько 70% скарг, котрі надходять до комісії, стосуються порушення прав акціонерів. Як зауважив А.Амелін, усі листи та звернення знаходять зворотний зв’язок. Тому чиновник закликав присутніх не нехтувати можливістю та звертатися до НКЦПФР, аби донести до неї проблеми бізнесу.

Оскільки суддям інколи важко розібратись у специфіці корпоративних відносин, участь комісії при розгляді відповідної категорії спорів, на переконання директора юридичного департаменту Компанії з управління активами «КІНТО» Олександра Онуф­рієнка, допомогла б володарям мантій. У великій кількості спорів, за повідомленням А.Амеліна, НКЦПФР виступає як третя особа. Крім того, зусилля органу спрямовані на узагальнення практики застосування законодавства з питань корпоративного управління та побудову комунікацій із судами. «Програма розвитку фондового ринку, затверджена комісією, передбачає створення інституту експертизи з питань корпоративного законодавства», — додав він.

Своєю чергою Г.Чижиков підкреслив, що в країнах з перехідною економікою високий рівень корпоративної культури навіть важливіший, ніж економічна складова. Питання корпоративного управління, етики та культури, за його словами, є дуже важливими для ТПП.

Водночас доповідач уважає, що у віт­чизняних реаліях цей орган є не повною мірою оціненим інститутом захисту інтересів бізнесу. Тож президент ТПП запропонував учасникам заходу активно використовувати можливості палати, аби спільними зусиллями створювати сприятливі умови для ведення бізнесу на вітчизняних теренах і завойовувати довіру іноземних партнерів.