Закон і Бізнес


«Рольові ігри» за кодексом

Хто встановлює, чи є докази належними та кому їх збирати?


№45 (1135) 09.11—15.11.2013
МАРІЯ ОПРЕНКО
1724

Захисники та слідчі органи не рівні у своїх правах щодо збирання доказів на досудовій стадії кримінального провадження. Такої позиції дотримується Національна асоціація адвокатів. Водночас правоохоронні органи розширюють перелік механізмів збирання доказів, у тому числі завдяки проведенню негласних слідчих дій. Однак іноземні експерти, оцінивши всі зауваження, зробили висновок про позитивне значення реформи, яка наближає країну до євроспільноти.


Розділяти та не змішувати

Іноземні експерти та вітчизняні спеціалісти в галузі кримінальної юстиції, які взяли участь у міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний процесуальний кодекс України: практика застосування та перспективи розвитку», зійшлися на тому, що результати реформування системи, насамперед її слабкі сторони, стають помітними лише під час безпосередньої роботи.

Так, консультант Ради Європи Ерік Сванідзе підкреслив, що новий український КПК впроваджує найсучаснішу модель роботи прокуратури в рамках кримінального правосуддя. Відокремлення її від слідчих органів потрібне для того, щоб не допустити зловживання владою та повноваженнями. «У країнах, які перебувають на шляху трансформації судової системи, зокрема сектору прокуратури, дуже важливо не змішувати, а розподіляти повноваження, щоб мати більш якісну відповідальність, адже прозорість судової системи залежить від чіткості та визначеності пов­новажень прокуратури, оперативних, слідчих органів і суддів», — заявив колишній прокурор Грузії.

Так, з легкої руки Е.Сванідзе обговорення теми почало набирати обертів. Тезу про поділ повноважень між слідчими органами та прокуратурою також не оминув у своїй доповіді голова Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Валерій Чорнобук. Він зосередив увагу на запровадженні інституту слідчого судді та його ролі в забезпеченні дотримання прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

В.Чорнобук наголосив: «Уведення такої одиниці в системі правосуддя, як слідчий суддя, допоможе розвіяти всілякі сумніви щодо доцільності розмежування функцій прокуратури та слідства. Адже тепер усі слідчі дії, пов’язані з обмеженням прав і свобод громадян, контролюватимуться й можуть бути оскаржені. Це — величезний прогресивний крок для встановлення справжньої рівності та змагальності судового процесу».

Таємниці слідства

Дещо в інший бік спрямував дискусію заступник начальника головного слідчого управління МВС Олег Татаров. Починаючи свою доповідь, він висловив сподівання щодо якнайшвидшого запровадження інституту кримінальних проступків. За його прогнозом, у такому разі навантаження на слідчих зменшиться на 40%. Адже до кримінального провадження залучатимуться всі працівники органів внутрішніх справ, включаючи дільничних (у разі деяких кримінальних правопорушень). Водночас, за його оцінкою, з прийняттям нового кодексу суттєво змінилася вся картина слідства.

По-перше, на думку доповідача, не вирішено питання щодо можливості прийняття рішень у провадженні, якщо закінчилися строки давності, а особу, яка скоїла злочин, не встановлено. «Ми прогнозуємо щорічне накопичення кримінальних проваджень у кількості 150 тис. Для порівняння: за кодексом 1960 р. було передбачено механізм закриття справ за збігом строків давності. Тут поки що такого немає», — дещо стурбований такою перспективою О.Татаров.

По-друге, дискусійним залишається питання щодо проведення негласних слідчих дій. «Це одна з тих процесуальних можливостей, яка дає нам змогу розкривати неочевидні кримінальні правопорушення», — стверджує О.Татаров. За його спостереженнями, збільшення кількості слідчих дій не розв’язує, на жаль, загальних проблем. Серед основ­них він виокремив неправильну кваліфікацію злочину на першому етапі провадження, а також безпідставне звернення до слідчих суддів з клопотанням про отримання дозволу, хоча справа того не вимагає. «Це робиться для підвищення показників», — констатував представник МВС.

Доказова парадигма

Розглянувши основні аспекти досудового розслідування, учасники конференції перейшли до обговорення стадії судового провадження. Сесія на тему «Роль сторін у змагальному процесі та нові способи врегулювання кримінальних правовідносин» почалася з доповіді ректора Національної академії прокуратури Євгена Блажівського.

Він відзначив, що правило про незмінність прокурора як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження «повністю відповідає вимогам європейської спільноти, однак вимагає нового підходу до підготовки прокурорських працівників». Є.Блажівський відзвітував, що його заклад готує та підвищує кваліфікацію прокурорів стаціонарно й дистанційно. А сама програма підготовки розроблена таким чином, що слухачі отримують необхідні знання з урахуванням нової специфіки діяльності.

Перехід від загального до окремого здійснив у своїй доповіді консультант Ради Європи Джеремі Мак-Брайд. Іноземний експерт зауважив: «Трапляється, що, незважаючи навіть на досвід, слідчим не завжди ясно, які докази буде доцільно долучити. Важливо, щоб у справі містилися всі необхідні доказові матеріали. Але не менш важливо, щоб вони не підривали довіри до свідків».

Дж.Мак-Брайд визнав наявність випадків нерозкриття доказів. Це відбувається з об’єктивних причин, передусім задля захисту свідків або охорони державної таємниці. Однак, як зауважив доповідач, «тільки суд має розглядати питання, потрібно чи ні розкривати докази».

Свобода захисту

Оскільки не може бути змагальності судового процесу без участі захисника, то й ця сесія не могла відбутися за відсутності адвокатів. Голова Національної асоціації адвокатів Лідія Ізовітова поділилася сумнівами щодо обов’язку адвокатів надавати витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, що передбачено ст.45 КПК, адже ст.50 КПК визначено чіткий перелік документів на підтвердження повноважень захисника. І зобов’язання надавати який-небудь витяг вона не містить.

Однак Л.Ізовітову більше стурбувало те, що «положення КПК щодо збирання доказів на стадії судового розгляду кримінальної справи не забезпечують належної процесуальної рівності сторін». З огляду на свій досвід вона зауважила, що повноваження захисника щодо збирання доказів на досудових стадіях кримінального провадження, наприклад через самостійне отримання пояснень, піддають сумніву. З одного боку, сторона захисту повинна заявляти слідчим і прокурору певні клопотання. Проте сторона обвинувачення наділена також безумовним правом відхилити ці клопотання. «Ми хотіли б бачити стадію судового провадження такою, щоб вона була певним чином компенсаторною для захисту в плані збирання доказів. У судовій стадії збирання та представлення доказів стороною захисту не передбачається зовсім», — наголосила Л.Ізовітова.

Суддівські міркування

Як водиться, останнє слово завжди залишається за суддею. У нашому випадку воно належало своєрідній колегії суддів.

Так, голова Голосіївського районного суду м.Києва Олена Первушина відзначила, що за новим КПК «в суду нарешті забрали повноваження щодо встановлення істини в справі; її повинні встановлювати слідчі органи». Однак, зауважила суддя, суд продовжує виконувати непритаманні йому обов’язки — фактично проводити слідство. Причиною цього О.Первушина вважає низький рівень підготовки державних обвинувачів.

Суддя Верховного Суду Марина Кліменко у свою чергу зупинилася на законопроекті, яким передбачається розширити повноваження ВС. Особливу увагу, з її точки зору, заслуговують положення про надання Судом висновків щодо правильного застосування судами загальної юрисдикції норм законодавства. Такі висновки найвищий судовий орган надаватиме на запит суду нижчого рівня, якщо під час розгляду справи виявлено невизначеність у застосуванні норми права, зокрема й у кримінальному провадженні.

Така невизначеність, на думку судді ВС Ольги Шаповалової, зумовлена нечіткою редакцією окремих положень КПК. Так, зі змісту деяких статей не завжди зрозуміло, як має поводитися суд. Наприклад, це стосується зміни запобіжного заходу під час підготовки справи до судового розгляду. «Статтею 315 КПК суду надається право змінити запобіжний захід, обраний під час досудового розслідування. Однак, як указується в ч.3 тієї ж статті, за відсутності клопотань обраний захід уважається подовженим. Виникає запитання: чи має право суд змінювати запобіжний захід із власної ініціативи?» — поділилася міркуваннями суддя.

Європейське оцінювання

Незважаючи на низку невирішених питань і проблем, що виникли під час упровадження та в період першого року дії нового КПК в Україні, іноземні учасники заходу дали реформі позитивну оцінку. Усі експерти погодилися з тим, що реформування кримінальної юстиції наближає нашу державу до європейської спільноти.

Консультант РЄ Мікаель Лінгбо підтвердив, що РЄ й надалі допомагатиме Україні здійснювати реформу. Це стосується як проведення технічних експертиз нових законопроектів, так і продовження фінансування реформаторських процесів.

Закінчив свою промову М.Лінгбо такими словами: «Перед Україною стоїть завдання робити чіткі кроки. Деякі з них вона вже зробила, деякі — тільки належить зробити. Реформування кримінальної юстиції, мабуть, найважливіший етап на шляху забезпечення прав людини. І хоча ми бачимо багато невизначеностей у перший рік упровадження нового КПК, радимо працювати з прийнятим кодексом. Не потрібно щось постійно змінювати — варто навчитися працювати з тим, що вже є».