Закон і Бізнес


Засоби виправдовують мету

Чим закінчиться чергова спроба повернути в Україну гроші Лазаренка?


№45 (1135) 09.11—15.11.2013
МИХАЙЛО БІЛЕЦЬКИЙ
3034

Рахунки екс-прем’єра Павла Лазаренка ще не стали для української влади чимось на зразок золота наказного гетьмана Павла Полуботка. Проте періодична поява інформації про те, що гроші Павла Івановича та його односправців незабаром повернуться в Україну, змушує повірити в таку перспективу.


Дебет і кредит

Історія з поверненням коштів, що фігурують у справі про конфіскацію авуарів П.Лазаренка, цікава з багатьох поглядів.

По-перше, ніхто точно не знає, скільки ж зберігається «в кубушці» в екс-прем’єра. Наприклад, у списку 10 найбільш корумпованих політиків світу за П.Лазаренком числиться $114 млн — 200 млн, хоча говорили навіть про 880 млн. Тому повіримо Павлу Івановичу, котрий заявив під присягою 6 липня 2005 року, що в різних куточках світу він контролює $247,4 млн.

По-друге, список країн, що мають претензії до екс-прем’єра, досить великий: Сполучені Штати, Росія, Антигуа і Барбуда і, звичайно ж, Україна. Крім того, про свої претензії заявляють окремі громадяни США, Канади, Аргентини.

Перші заяви про права України на гроші П.Лазаренка були озвучені з парламентської трибуни 17 січня 1999 року — ще до початку «американської саги». З вуст Михайла Потебенька, який займав тоді посаду Генерального прокурора, прозвучало, що свої перші валютні рахунки за кордоном Павло Іванович відкрив у далекому 1992-му. Додамо, що левова частка інформації від М.Потебенька згодом лягла в основу обвинувальних висновків у Швейцарії та США.

Там, очевидно, і залишиться все «нажите непосильною працею». На користь цього припущення — недавнє рішення суду в Сан-Франциско про конфіскацію знаменитої «каліфорнійської хатинки».

Проте й тут не без каверзи. У розтиражованому українськими ЗМІ тексті вердикту адресу маєтку в Новато вказано неправильно: замість 100, Obertz Lane написано 100, Orbtiz Lane.

Догнав не догнав

У вітчизняних ЗМІ неодноразово з’являлась інформація, що стосувалася повернення коштів екс-прем’єра й лідера «Громади». Такого роду гучних заяв, зокрема українськими високими посадовими особами, було зроблено немало: починаючи з колишнього міністра юстиції Миколи Оніщука, кот­рий у 2008 році обіцяв вирішити всі питання, пов’язані з поверненням авуарів П.Лазаренка з антигуанських офшорів, і закінчуючи екс-генпрокурором Святославом Піскуном, який обіцяв нам грошові перекази з Ліхтенштейну.

Серед нейтральних слід відзначити заяву колишнього міністра юстиції Олександра Лавриновича, так би мовити, витриману у високому дипломатичному стилі: «Міністерство юстиції продовжуватиме кроки й докладатиме зусиль до того, щоб частина того, що вивезено з України, повернулося тим платникам податків, кошти яких були забрані й вивезені за кордон». Приблизно у тому ж дусі висловлювалась і за­океанська сторона. 15 вересня 2006 року прес-служба Посольства США повідомила: процедура конфіскації — справа морочлива. Проте зневірятися не варто: не виключено, що після завершення всіх формальностей якісь гроші в Україну повернуться. Але це станеться не раніше, ніж будуть розглянуті претензії всіх потенційних претендентів на «спадщину» екс-прем’єра.

Важко припускати, як розвивалися б процеси, пов’язані з поверненням грошей П.Лазаренка, якби Павло Іванович надовго застряг у тюрмі кантону Женеви. Саме там спочатку зберігалася левова частка отриманого ним у результаті реалізації улюбленої схеми «50 на 50». Або як розгорталися б події, якби прокуророві Марті Борщ удалося посадити на лаву підсудних у суді Сан-Франциско ще і Юлію Тимошенко, котра вважалася «спільником, вина якого не доведена»? Втім, мабуть, не дарма П.Лазаренко не шкодував грошей на адвокатів — у Швейцарії його звільнили під заставу в розмірі майже $3 млн, та й у США вирок був порівняно м’яким.

Повідомлення про те, що Кабінет Міністрів знову намірився занепокоїтися грошима П.Лазаренка, вже не викликають у більшості ейфорії. Абсолютно очевидно, що позов українського Уряду до швейцарського суду може стати початком багаторічної судової битви з дуже туманними перспективами. По-перше, тому, що єдині гроші, пов’язані з ім’ям П.Лазаренка ($9 млн), були повернені саме зі Швейцарії. А по-друге, офіційний Київ чомусь легковажно поставився до інформації, опублікованої в «Голосі України» й «Урядовому кур’єрі» 14 жовтня 2006 року, і не заявив у визначені Окружним судом Федерального округу Колумбія терміни своїх фінансових претензій.

Хоча, можливо, справа й не виглядає такою безнадійною. Авуари, які врешті-решт акумулювалися на рахунках П.Лазаренка, формувалися з різних джерел. Свого часу Павло Іванович і Юлія Володимирівна разом виступили як позивачі проти швейцарського банку «Креді Сьюз», домагаючись судової заборони на обнародування списку їхніх рахунків, що були в цій фінустанові. До речі, цей позов можна вважати чи не єдиним доказом їхнього фінансового зв’язку. І якщо швейцарці не відфутболять новий позов Кабміну з формального приводу — через закінчення строку давності, інтрига може вийти багатообіцяючою.

Адвокати України

Ще задовго до того, як нога українського екс-прем’єра ступила на американську землю, вітчизняна юстиція занепокоїлася долею виведених ним із країни коштів. На той момент між Україною та США не існувало ніяких юридичних інструментів правового врегулювання. ГПУ запропонувала досить нестандартний спосіб заповнення правового вакууму. Вона, як свідчать листи за підписом тодішнього заступника Генпрокурора Миколи Обіхода від 15.05.98 і 2.10.98, доручила цю нелегку місію — представляти й обстоювати інтереси Української держави в американському суді — президентові компанії «Юніверсал трейдинг енд інвестмент Ко» Юрієві Ламберту, гарантувавши йому 12% «преміальних».

До теперішнього часу тяжби компанії нічим матеріальним для України не обернулися. До досягнень можна віднести хіба що рішення Окружного суду штату Массачусетс, прийняте в липні 2005 року, про відшкодування компанією «ЄЕСУ» $18344480 на користь самої «ЮТІКО». Оскільки колишня компанія «газової принцеси» канула в Лету, Ю.Ламберт зареєстрував це рішення в Окружному суді округу Колумбія (де все ще тягнеться процедура конфіскації), посилаючись на те, що не менш ніж 80% усіх коштів отримані П.Лазаренком від «ЄЕСУ».

Коли «ЗіБ» звернувся до Ю.Ламберта з проханням оцінити шанси, той категорично відмовився від коментарів. Дійсно, що коментувати, якщо у Вашингтоні була вбита остання надія адвоката України. Від відчаю Ю.Ламберт подав позов… проти українського Мін’юсту, вимагаючи астрономічної компенсації за «відстоювання інтересів України» (див. №37/2012 «ЗіБ»).

Що «в сухому залишку»?

З моменту залучення Ю.Ламберта до обстоювання інтересів України минуло немало часу, протягом якого вдалося не тільки підготувати, підписати, а й ратифікувати у Верховній Раді та Конгресі США договір про взаємну правову допомогу. У тексті першої статті цієї угоди мовиться про можливість «надання сторонами допомоги в процедурах арешту й конфіскації майна — як нерухомого, так і у вигляді банківських рахунків». У зв’язку із цим цілком доречно поцікавитися в офіційних осіб, які повинні дотримуватися інтересів України: як реалізується цей договір?

Проте історія, як відомо, не знає умовного способу дієслова. Зараз головне — підготуватися до нових реалій. А вони такі, що до кінця року, як пишуть із посиланням на українського адвоката П.Лазаренка Віктора Чевгуза, Павло Іванович може бути депортований. Вислати його можуть у країну, з якої утікач прибув, — до Греції.

Свого часу в листі до генпрокурора США Джона Ешкрофта 23 лютого 2001 року колишній спеціальний агент ФБР Джоел Бертоу написав, як зустрічався з П.Лазаренком, коли останній перебував у дублінській в’язниці Каліфорнії. Він згадав, що український екс-прем’єр готовий до співпраці, що, мовляв, знає багато чого, у тому числі й про зарубіжні рахунки Ю.Тимошенко. Про це йому відомо, «оскільки, за словами П.Лазаренка, у них була інтрижка». Чи зацікавилися американці такою інформацією — невідомо, проте не варто скидати з рахунків український інтерес, щоб Греція, трапся депортація, не дуже затягувала з видачею каліфорнійського в’язня. Адже до Павла Івановича є ще стільки запитань.