Перевідна лихоманка

Переходити до іншого суду — задля підвищення кваліфікації, а не покращення житлових умов

Через місяць, 6 вересня, Вища кваліфікаційна комісія суддів приступить до написання останньої сторінки книжки «Нові кадри для Феміди», над якою працює ще з березня. Так, восени постійно діючий орган проведе конкурс на заміщення 686 вакансій у судах: зокрема, у вересні на 174 вільні місця в обителях Феміди в Донецькій, Харківській, Луганській та Вінницькій областях прийде «підкріплення». На черзі — ще 512 вакансій у судах інших регіонів.

Норма в «режимі очікування»

Закон «Про судоустрій і статус суддів» уніс суттєві корективи в порядок першого призначення на посаду судді. «Добірний» тягар ліг на плечі ВККС, далі своє слово має сказати Вища рада юстиції (розглянути відповідну рекомендацію комісії та внести подання Президентові). Крапку в «призначальній епопеї» ставить глава держави — видає відповідний указ.

Згідно з новими правилами, прийнятими рік тому, крім проведення екзамену на виявлення рівня загальних теоретичних знань у галузі права, кваліфіспиту, передбачається ще й розстановка претендентів на мантії за ранжиром: хто найкраще впорався з «кваліфікаційними перешкодами» — займає найкращі місця в рейтингу, а відтак має більше шансів потрапити до бажаного суду.

Ще однією новелою, яку вітчизняній Феміді подарував реформений продукт, стала спеціальна підготовка кандидатів (ст.69). Спочатку ця норма мала запрацювати з 1 липня 2011 р. Проте, зрозумівши, що новостворена Національна школа суддів не встигне до наміченої дати організувати цей процес, законодавець відстрочив дію цієї норми.

Стаття 69 закону запрацює в день прийняття ВККС рішення про перший добір кандидатів на посаду судді для проходження ними спеціальної підготовки. Коли постійно діючий орган зважиться на такий крок, не відомо, хоча раніше прогнозувалося, що це станеться влітку-восени цього року.

Кваліфікаційне випробування

Аби заповнити вакансії та «підстрахувати» деякі обителі Феміди третім законником (не позбавляти можливості розглядати справи колегіально), було вирішено провести «одноразову акцію»: з процедури призначення вилучити один етап — піврічну спецпідготовку.

Змагання за мантії розпочалося в березні. Тоді ВККС дала старт кампанії першого призначення на посади служителів Феміди. Вже на першому етапі — прийомі документів від осіб, котрі виявили бажання поповнити лави служителів Феміди, — відсіяли 163 кандидатів (до постійно діючого органу надійшло 3593 заяви, а допуск отримали 3430 осіб).

22 травня охочих одягнути мантію чекало важливе випробування — анонімне тестування в 4 містах України: Києві, Харкові, Львові й Одесі. ВККС визначила, що ті претенденти, котрі набрали 75 і більше балів, допускаються до наступного кваліфікаційного випробування (таких щасливчиків було 896). Саме після цього етапу на кандидатів чекала б 6-місячна спецпідготовка.

Потім на тих, хто пройшов перші випробування, чекав кваліфіспит (тестове завдання, котре складалось із запитань, що стосувалися матеріального та процесуального права, та практичне, в якому кандидатам було запропоновано вирішити ситуативну вправу для перевірки навичок і вмінь у застосуванні закону). «Обраних» залишилося 687.

«Сімейно-житлові» проблеми

19 липня «кваліфікаційники» оголосили те, чого з нетерпінням чекали потенційні законники, — початок конкурсу на зайняття посад суддів. Вирішальну роль на цьому етапі боротьби за мантії відіграватиме місце кандидата в рейтингу, стаж роботи в галузі права.

«За умов участі в конкурсі кількох кандидатів, які мають однакові показники вищевказаних критеріїв, комісія враховує інші обставини, що свідчать про рівень теоретичних знань та професійної підготовки кандидатів, їх готовність здійснювати правосуддя, а також ураховує їх особисті та моральні якості», — так в Регламенті ВККС вирішується «спірний момент».

Однак не виключено, що в подальшому постійно діючому органу доведеться вирішувати, як зазначав на одному із засідань голова ВККС Ігор Самсін, «сімейно-житлові» проб­леми новопризначених законників. Не є таємницею, що не всі 85 судів, які першими отримають поповнення після проведеного у вересні конкурсу, розміщуються недалеко від обласного центру. Отже, не всім законникам пощастить працювати в Донецьку, Луганську, Харкові чи Вінниці: лише 34% (58 вільних посад) від загальної кількості вакансій (174) — у цих містах.

Що стосується кількості вільних місць, то найбільше їх у Господарському суді Донецької області (10), Вінницькому окружному адмінсуді (8), Господарському суді Харківської області (7). З усіх храмів Феміди, на посади до яких постійно діючий орган оголосив 19 липня конкурс, 22 розташовані на відстані від 10 до 50 км від обласних центрів, 25 — на віддалі 51—100 км, 21 — на понад 100 км.

У такій ситуації можливі два варіанти розвитку подій. Або ж претендентів на вільні посади в найвіддаленіших обителях Феміди взагалі не буде, або ж «резервні» кандидати, які в рейтингу займають не перші місця, погодяться працювати далеко від дому, сподіваючись, що через певний час перейдуть до іншого суду.

Це вже перевірено часом і досвідом Кваліфікаційної комісії суддів адмінсудів, яка існувала до набрання чинності законом «Про судоустрій і статус суддів». Претенденти на мантії в один голос запевняли, що готові, як піонери, змінити місце проживання, їздити за 100 км на роботу — тільки б отримати можливість працювати суддею.

Проте в стані ейфорії «новобранці» перебували недовго: через деякий час вони стикалися з житловими та фінансовими проблемами і просили комісію посприяти в переведенні. А всі обіцянки геть забувалися.

Ще однією причиною переведення суддів, окрім далекої дороги до роботи, можуть бути конфлікти з головою установи. Адже раніше, наприклад, на засідання ККСАС приїжджали очільники храмів Феміди й казали: так, цього кандидата я знаю, він — професіонал, я не проти, аби він працював у нашому суді. Тепер ситуація кардинально змінилася — керівники втратили такі «важелі впливу».

«Підвищити» або «до побачення»

Останнім часом перехід законників викликав дискусії. Так, під час розгляду на засіданнях ВККС питань про переведення володарів мантій до інших судів у межах 5-річного строку виникали своєрідні сюрпризи. Раніше комісія не акцентувала уваги на причинах переходу законників. Однак на кількох липневих засіданнях «кваліфікаційники» детально зупинялися на причинах переведення, вказаних у заявах вершителів правосуддя.

Коли судді просили «перепустки» до інших обителей Феміди, то мотивували своє рішення так: хочемо ближче до сім'ї, до постійного місця проживання. Адже, як пояснювали претенденти, «житла за місцем роботи» вони не отримали, тому дорога до роботи забирає багато часу і сил. А дехто навіть жив у суді й лише на вихідні їздив додому.

У контексті питання про переведення І.Самсін неодноразово наголошував: «Американські колеги кажуть: якщо ти зайняв посаду — працюй. Хочеш іти працювати в інше місце — проходь процедуру по новому колу. Переведення не для того, щоб ми покращували житлові, сімейні, побутові умови суддів. Ми — не профком, не соціальна комісія, ми — кваліфкомісія. Якби ви зараз сказали, що хочете підвищити свою кваліфікацію, це була б інша справа. Судовій системі потрібні люди, які пішли на посаду в конкретний суд і там працюють. І працюють доти, доки ми їх не «підвищимо» (якщо якість роботи буде високою) або не скажемо «до побачення».

Цікаво, що в законі «Про судо­устрій і статус суддів» є тільки одна стаття, яка зачіпає питання переведення законника, — 73-я. У ній не зазначені конкретні причини, які володар мантії повинен указувати у заяві про переведення. Можливо, варто було б прописати таку умову: не пройшовши 5-річного «випробування», новопри­значений не може переходити до іншого суду. Або ж визначити, що після 2 чи 3 років бездоганної роботи в певній обителі Феміди законник може претендувати на посаду в іншому суді.

Нині ж ВККС використовує своєрідні перевідні «фільтри власного виробництва». Перш ніж надати кандидатам на перехід рекомендації, постійно діючий орган цікавиться якістю їхньої роботи та кількістю часу, пропрацьованого в суді. Не останню роль у цьому опитуванні відіграє і той факт, чи не залишають володарі мантій своїм колегам «у спадок» нерозглянуті справи і чи не позбавляють їх можливості розглядати справи колегіально (тобто чи не залишиться в суді тільки два законники).

Однак ніхто не може гарантувати, що 686 «новоспечених» володарів мантій через рік-два не змінять стіни «рідного» суду на стіни «ближчого і зручнішого». А плинність кадрів, звичайно, не піде на користь здійсненню правосуддя.

Порядок переведення

Розглядаючи «перевідні» питання, ВККС керується нормами закону «Про судоустрій і статус суддів» і власним Регламентом. В останньому, зокрема, зазначається: «Приймання, розгляд комісією заяви судді та підготовка матеріалів щодо переведення судді до іншого суду в межах 5-річного строку, проведення конкурсу та кваліфікаційного іспиту здійснюються відповідно до Положення про порядок переведення судді до іншого суду в межах 5-річного строку, затвердженого комісією». На жаль, з текстом вищезгаданого положення ознайомитися не вдалося.

А от конкурс на заміщення вакансій у храмах Феміди вніс корективи в процедуру переведення. Так, на сайті постійно діючого органу з'явилася інформація для володарів мантій, «що виявили бажання бути переведеними, від 21 липня 2011 р.»: «У зв'язку з оголошенням 19 липня 2011 р. комісією конкурсу на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах загальної юрисдикції суддям, які виявили бажання бути переведеними на роботу до іншого місцевого суду, перед зверненням до ВККС з відповідною заявою про переведення чи заявою про надання довідки про наявність вакантної посади в суді, до якого виявив бажання бути переведений такий суддя, необхідно в обов'язковому порядку попередньо зв'язатися з фахівцями відділу з питань організації переведення та звільнення суддів департаменту з питань призначень, обрання та звільнення суддів секретаріату ВККС».

Швидше за все, це означає, що за вакансію в конкретний суд боротимуться не лише «резервні» кандидати, а й законники з досвідом роботи. Адже в Регламенті ВККС передбачено, що проведення конкурсу на заміщення вакантної посади судді полягає в здійсненні добору кандидата з тих, хто перебуває в резерві на заміщення вакантних посад, подав відповідну заяву про участь у конкурсі й відповідає його умовам (це положення стосується першого призначення). За результатами конкурсу на заміщення вакансій змінюють місце роботи і володарі мантій з досвідом роботи (це «правило» стосується переведення законників до іншого суду в межах 5-річного строку).

***

Як би там не було, проте, аби в представників комісії не виникало питань, що змушує законників, які не пройшли 5-річне випробування, переходити до іншого суду, настав час для змін не тільки в процедурі добору суддів, а й у процедурі їх переведення.

Можливо, законодавцям потрібно переглянути питання переведення суддів-«першачків», щоб вони мали досить часу розкритися в новій для них професії. Й аби через півроку роботи в одному суді вони не «тікали» до іншого, більш «зручного».