Досвід, апробований практикою

Справою всього життя Анатолія Осетинського стала діяльність, пов’язана із системою арбітражних органів

Система господарських судів, яку ми маємо сьогодні, створена на фундаменті, що будувався протягом дев’ятьох десятків років діяльності державних арбітражних і судових органів з розгляду господарських спорів. Заступник голови Вищого господарського суду А.Осетинський, який цими днями святкує своє 65-річчя, — один з небагатьох, хто віддав системі близько 40 років свого життя. У різний час обіймав різні посади, але життєвий принцип «Залишатися собою, рухатися вперед» ніколи не зраджував.

— Вельмишановний Анатолію Йосиповичу!

Найщиріші слова вдячності та пошани за вашу благородну, віддану працю в справі становлення й розвитку господарської (арбітражної) системи, багаторічну діяльність на ниві вітчизняного судочинства, позначену високим фаховим рівнем, виваженістю, вимогливістю та принциповістю.

Ваші відданість справі, порядність, життєвий досвід і високий професіоналізм, неоціненний внесок у процес формування передових ідей юридичної науки і практики, популяризації шляхів вирішення проблем судочинства та поширення найкращого правозастосовного досвіду є гідним прикладом для наслідування.

Проявляючи блискучий організаторський талант, витримку й толерантність, ви здобули вагомий авторитет серед колег та друзів.

Прийміть побажання бути завжди на висоті вимог часу, подальших життєвих успіхів, родинного затишку, благополуччя, бадьорості духу та повноти буття!

 

Справою всього життя Анатолія Йосиповича стала діяльність, пов’язана із системою арбітражних органів.

Економічна реформа 1965 року передбачала перехід до економічних методів управління народним господарством та мала вплив на систему органів Державного арбітражу, зокрема постановою Ради Міністрів УРСР від 30.05.74 були внесені зміни в його організаційну структуру, завдання та функції з метою посилення впливу органів Держарбітражу на господарські відносини в країні. Такий новий підхід отримав подальший розвиток у Конституції СРСР 1977 року та, відповідно, в Конституції УРСР 1978 року, згідно з положеннями яких органи Державного арбітражу стали конституційними органами. Відтоді відбулися найкардинальніші зміни у формуванні й становленні системи господарських (арбітражних) судів України.

Розпочавши в цей період трудову діяльність у царині арбітражу в цей період, А.Осетинський, маючи чудових учителів-наставників — керівників Держарбітражу УРСР: Івана Корчака, Юрія Матвєєва, Станіслава Буткевича, Семена Кузнєцова, завжди відзначався виваженістю, передбачливістю, високим потенціалом організаторського таланту. До того ж він завжди належав до ініціаторів-практиків і, очолюючи відділ нагляду та узагальнення арбітражної практики й інструктування, неодноразово вносив пропозиції, які мали вагоме підгрунтя для змін, що впроваджувалися з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства, спрямованого на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності в державі.

Над створенням першої самостійної спеціалізованої гілки судової влади та вдосконаленням системи господарських судів, яке розпочалося з прийняття Верховною Радою 4 червня 1991 року закону Української РСР «Про арбітражний суд», пліч-о-пліч активно працювала команда подвижників, організаторів арбітражної справи, на чолі з головним державним арбітром Дмитром Притикою. Серед досвідчених суддів-однодумців, копітка праця яких сприяла вагомим перетворенням системи, — його заступник А.Осетинський. Його вміння акумулювати ідеї, шукати, впроваджувати нове, організувати творчий процес стали запорукою багатьох починань у судовій системі. А це — науково-практичні конференції з обміну досвідом та вироблення нових критеріїв, шляхів та методів функціонування вітчизняної судової системи; тематичні круглі столи, засідання науково-консультативної ради і робочих груп; щоденна копітка праця з вітчизняним та зарубіжним правовим полем, законодавчою базою, судовою практикою, яка сповнена сюрпризами.

Значний досвід Анатолія Йосиповича, апробований життям, знайшов реалізацію не лише в щоденному вирі справ судді, заступника голови суду, голови Ради суддів арбітражних (господарських) судів, члена президії Ради суддів господарських судів, члена Ради суддів України, члена президії РСУ, голови судової палати, координатора першої та другої судових палат ВГС, а й у конкретних наукових напрацюваннях, зокрема в кандидатській ди­сертації «Організація та функціональні засади діяльності касаційної інстанції (на прикладі судової палати Вищого господарського суду України)», у понад 50 наукових публікаціях. Також А.Осетинський є автором і укладачем низки видань: «Правове регулювання поставок», «Арбітражний процес: законодавство та практика», «Збірник офіційних документів Вищого арбітражного суду України (на допомогу правникам та суб’єктам господарських правовідносин)», «Арбітражне судочинство в Україні: правові засади та практика», «Правові позиції Вищого господарського суду України з питань застосування податкового законодавства», «Організація та функціональні засади діяльності суду касаційної інстанції господарської юрисдикції», «Господарські суди України: історичний нарис, портрети, події».

У 1988 році вперше в системі Держ­арбітражу УРСР А.Осетинський започаткував видання «Інформаційного вісника», яке сприяло покращенню роботи із забезпечення правильного розгляду держарбітражами господарських спорів, перевірки їх на стадії нагляду. З 1994 року Анатолій Йосипович очолює часопис «Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України», який в 1996 році Cпілкою юристів України удостоєний спеціальної відзнаки в конкурсі на найкраще юридичне видання. З 1998 року — головний редактор офіційного видання «Вісник Вищого арбітражного суду України», з 2001 — головний редактор офіційного видання ВГС «Вісник господарського судочинства».

Майже 5 років А.Осетинський обій­мав посаду доцента кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Заслужений юрист України, член-кореспондент Міжнародної кадрової академії, почесний доктор Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України, почесний професор Міжнародної кадрової академії, почесний доктор Інституту законодавчих передбачень і правової експертизи, член Всесвітньої асоціації юристів.

За багаторічну, сповнену неспокою і турбот працю, високий професіоналізм, мудрість, вагомий внесок у розвиток вітчизняного правосуддя, формування й розвиток системи господарських судів, багатогранний організаторський талант А.Осетинського нагороджено державними, урядовими та відомчими відзнаками, зокрема орденами «За заслуги» ІІІ ступеня, князя Ярослава Мудрого V ступеня, а також орденом Міжнародної організації «Лицарський орден справедливості» І ступеня та багатьма іншими нагородами.

В його очах завжди світиться іскра любові до життя, бажання діяти, бути в центрі подій, готовність вирішувати, розуміти, підтримати, та ще ледь вловима іскорка суворості, доречніше сказати впевненості й цілеспрямованості. Будучи високопрофесійним фахівцем, завжди має тверду позицію та масштабний «спектр» бачення будь-якого питання.

Серед загалу турбот і обов’язків важливим для нього завжди був і залишається людський фактор. Адже така категорія, як цінність, що широко використовується у філософії, праві, соціології, на думку А.Осетинського, найбільше стосується життєдіяльності людини і вміщує такі чесноти: розсудливість, мудрість, справедливість, мужність, співчуття, любов. Його життя і є шляхом людини, яка ввібрала в себе перелічені якості та з великою щедрістю душі віддає протягом життя колегам, своїм учням, які на сьогодні з вдячністю приходять на пораду до свого наставника, продовжують його справу, успішно долають нові перехрестя долі.

До всього, а інакше й не могло бути, Анатолій Йосипович — чудовий сім’янин: гарний син, люблячий чоловік, турботливий батько й дідусь. У вільний час він полюбляє зіграти партію в теніс, в шахи, поганяти футбольного м’яча чи просто насолодитися відпочинком на природі, яка справді є довершеною у своїй істині — життєлюбстві.

Тож від усього серця, засвідчуючи глибоку повагу, щиро вітаємо вас, Анатолію Йосиповичу! Прийміть найщиріші слова вдячності та пошани за вашу благородну працю в справі становлення й розвитку арбітражно-судової системи, багаторічну діяльність, позначену високим фаховим рівнем, виваженістю, вимогливістю та принциповістю на ниві вітчизняного судочинства.

Нехай кожен день приносить вам любов і тепло рідних, друзів та колег, а життєва нива з року в рік засівається зерном добра й благополуччя! Міцного вам здоров’я, невичерпної енергії та родинного затишку!

 

Колектив Вищого господарського суду України