Кому потрібна дисципліна

ВККС з’ясовувала, чому володарі мантій прогулюють роботу та виходять за межі своїх повноважень

З кожним добором кандидатів на посади суддів до претендентів на мантії зростають вимоги, при цьому стосуються вони не лише знання законодавства, а й моральних якостей. Зрештою, добираючи нових, Вища кваліфікаційна комісія суддів продовжує виявляти прогалини в роботі уже досвідчених законників, та, на жаль, не лише в роботі.

Підстави для відсутності

Сергію Варняку з Херсонського окружного адміністративного суду ВККС приділила особливу увагу під час розгляду питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Поскаржився на законника голова Херсонського окружного адміністративного суду Віталій Попов, вказуючи, що суддя не дотримується трудової дисципліни суду, до того ж — ігнорує виконання своїх обов’язків.

«У матеріалах зазначено, що ви були безпідставно відсутні на робочому місці», — повідомила член ВККС Галина Колеснік. Проте С.Варняк запевняв, що його відсутність була пов’язана з поважними причинами. А от твердження із характеристики голови суду зацікавили законника. «Я не бачив цих документів, тож аби щось коментувати, хотів би з ними ознайомитися», — заявив суддя.

ВККС пішла назустріч законнику, надавши йому необхідний час для ознайомлення з матеріалами. Комісія таким чином запропонувала судді заощадити його час на поїздки до ВККС. Та і зробила це задля того, щоб швидше вирішити його питання. Натомість С.Варняк запевняв, що буде їздити на засідання стільки, скільки потрібно. Проте такими запевняннями він лише підклав дров до багаття, оскільки, нагадаємо, на суддю скаржилися саме за порушення трудової дисципліни і часту відсутність його на роботі без поважної причини. Усе ж таки судді довелося ознайомлюватися з невідомими йому матеріалами на місці.

Повернулися до розгляду питання щодо С.Варняка наприкінці засідання. Повторно нагадавши про суть справи, комісія очікувала на пояснення судді. Проте останній не відмовлявся від своїх слів, продовжуючи стверджувати, що мав поважні причини. «Того дня, який я буцімто прогуляв, я був на прийомі в голови Вищого адміністративного суду. Мені призначили зустріч саме на той день. Що я мав робити? До того ж я звернувся до голови суду з проханням надати мені відпустку за кілька днів до поїздки. Я мав на неї законне право!» — відстоював себе С.Варняк.

«А хто ініціював вашу зустріч із головою ВАС: ви чи Ігор Темкіжев?» — спробував з’ясувати ситуацію член ВККС Микола Мельник. С.Варняк відповів, що це була його ініціатива. «То невже не можна було попередньо обговорити дату зустрічі?» — обурено відреагував на почуте член комісії. На це суддя мав інше пояснення: «негативне ставлення голови суду» — мовляв, уся причина в непорозумінні його з керівництвом.

Зрештою С.Варняк не переконав комісію у своїй невинуватості, та й не вдалося йому розвіяти сумніви стосовно власної дисциплінованості. Тож ВККС оголосила йому догану. А разом з нею суддя отримав і застереження від заступника голови ВККС Миколи Пінчука: «Комісія рекомендує вам налагодити стосунки з колективом».

На чиїй землі готель стоїть?

Попрацювати над міжособистісними стосунками доведеться і судді Дарницького районного суду м.Києва Михайлу Пархоменку. Щоправда, в його випадку — із представниками сторін процесу. В судді з 2009 р. залежалася справа. Кілька років М.Пархоменко не може вирішити земельний спір.

«Скаржник вказує, що на його території сусіди незаконно, як він вважає, будують міні-готель. Громадянин прагне відстояти своє право і вирішити питання. А суддя досі не вирішив спір», — повідомив член ВККС Віктор Мікулін. Він розповів, що М.Пархоменко відкрив провадження у справі через 28 днів після її надходження до суду, через 3 тижні призначив перше судове засідання, яке до того ж 5 разів відкладав. «Зважте, громадянин 4 рази звертався до суду за забезпеченням позову!» — зауважив В.Мікулін.

М.Пархоменко пояснював надмірну тривалість таких строків дещо невпевнено. Акцентував на тому, що справу ще не розглянуто. Пояснював, що перенесення слухань відбувається за клопотанням сторін. «Так не кожне клопотання потрібно задовольняти!» — не стрималася член комісії Ніна Фадєєва. Суддя промовчав.

«За цей час, поки ви розглядаєте справу, вже і той готель побудували! Виходить так?» — поцікавився В.Мікулін. «Я не можу давати оцінку в цій ситуації: хто зі сторін правий, а хто — ні!» — відповів законник. «Але ж ви суддя! Із 27-річним стажем! Хто як не ви! До вас же і звернулися за цим!» — посипалися репліки від членів комісії.

М.Пархоменко мовчки вислухав зауваження. Зважаючи на те, що рішення суддя так і не виніс, ВККС справу відклала. «Шкода, але поки що не маємо підстав притягнути вас до дисциплінарної відповідальності», — роз’яснив М.Пінчук. Тож суддя залишив приміщення комісії без догани, але із завданням — завершити розгляд «бородатої» справи.

Через кордон

Володимир Борисенко із Мости­ського районного суду Львівської області, як уважає представник уповноваженого Верховної Ради з прав людини Юрій Бєлоусов, «вийшов за межі своєї компетенції». Суддя застосував до особи адміністративний арешт на 5 діб за спробу незаконно перетнути державний кордон. «Порушник протягом двох днів намагався 4 рази незаконно перетнути державний кордон. Як він пояснював — йшов слідами кабана. Йому, бачте, було цікаво, як саме звір рухається уздовж кордону», — пояснював В.Борисенко. При цьому порушник відбував його не в спеціальних ізоляторах тимчасового тримання при органі внутрішніх справ, а на території прикордонної служби. Таким чином, порушник відбував арешт не в місці, передбаченому законом. На думку Ю.Бєлоусова, суддя діяв усупереч Кодексу про адміністративні правопорушення та порядку застосування і виконання адмінарешту.

Суддя пояснив, що рішення прийняв з огляду на ремонтні роботи в ізоляторах найближчого райвідділу, а також на те, що до іншого — не менше 35 км. «Виходить, ви діяли, заощаджуючи кошти міліції. Ви на кого працюєте — на державу чи на райвідділ?» — поцікавилася Н.Фадєєва. «І все ви знаєте: і що вони ремонт роблять, і що в них грошей немає на тримання!» — додала вона. Маючи 9-річний досвід роботи, суддя не заперечував, що припустився помилки. «А якби порушник щось учинив із собою, відбуваючи арешт не в належному місці? Хто б тоді відповідав за це?» — обурився М.Пінчук.

Хоча В.Борисенко свою вину усвідомив, ВККС оголосила йому догану. «Дотримуйтеся закону!» — закликав суддю М.Пінчук.

Звичайно, отримати догану — процедура вкрай неприємна. Проте вона дає підстави судді для аналізу не тільки своєї роботи, помилок, але й, як свідчать згадані вище приклади, поведінки.