Секретар другої судової палати ВАСУ Михайло Зайцев:

«Ми боремося за тих, хто заслуговує вершити правосуддя»

Три роки тому розпочала свою діяльність п’ята палата ВАС. Її створили для розгляду справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради та Президента. Півтора року тому палата стала не п’ятою, а другою. Утім інтерес до справ, які вона розглядає, не зник ні в журналістів, ні в політиків. Часто саме цю судову палату деякі народні обранці використовують як трибуну для висловлення своїх думок. Палата може позбавити останньої надії суддів на повернення втрачених мантій. Про те, як сьогодні працює друга палата та чи не шкодують її представники про прийняті рішення, розповів її секретар Михайло ЗАЙЦЕВ.

«У другій палаті вирішується доля суддів»

— Михайле Петровичу, ви прийшли до тоді ще п’ятої судової палати через півроку після її створення, у січні 2011 р. Розкажіть, з розгляду яких справ розпочалася робота в палаті?

— Я був обраний на посаду судді ВАС постановою ВР від 23.12.2010. Але у зв’язку зі святами працювати в суді почав у січні 2011-го. До ВАС я прийшов з Київського апеляційного адміністративного суду. До цього майже чверть століття пропрацював у Бершадському районному суді Вінницької області. Протягом 19 років очолював цей суд.

Коли працював у КААС, його підсудність поширювалася на Північно-Східну й Центральну Україну: Київську, Черкаську, Вінницьку, Житомирську, Чернігівську області та місто Київ. Предмети спорів були різні, навантаження — великим. Знання потрібні й в апеляційному, й у вищому суді. Але все ж таки у ВАС на суддю покладається більша відповідальність, адже він повинен усунути всі недоліки, які, можливо, допустили попередні інстанції.

Роль другої палати надзвичайно велика, адже вона практично віддзеркалює всю роботу ВАС. Палата розглядає публічно-правові спори у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВР, Президента, ВРЮ, ВККС.

Також у другій палаті вирішується доля суддів. Причому стаж роботи в цього судді може бути і невеликим, і багаторічним. Але, якщо він порушив вимоги закону, суддівську присягу, має відповісти за це.

Запам’яталася перша справа, яку я розглядав у ВАС. Позивалася суддя Святошинського районного суду м.Києва. ВРЮ внесла подання до ВР про звільнення її з посади за порушення присяги. У червні 2010 р. парламент прийняв постанову про її звільнення, а в серпні ВАС визнав цей акт незаконним через недотримання процедури звільнення.

У грудні ВР повторно розглянула це питання та відповідно до змін у законі прийняла постанову про звільнення судді. Та звернулася до ВАС, уважаючи, що повторно питання щодо її звільнення мало розглядатися ВР відповідно до вимог закону «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» (втратив чинність на підставі закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010). На думку судді, через її відсутність на пленарному засіданні парламенту вона була позбавлена можливості давати пояснення. До того під час розгляду її питання ВР керувалася не тим актом.

Ми довгий час намагалися розібратися в цій ситуації. Я тільки-но прийшов до ВАС і не мав права помилитися. До речі, суддя звернулася з позовом у січні 2011 р., а справу ми розглянули лише у вересні того ж року. Хоча відповідно до закону мали вирішити спір протягом місяця. Поясню, чому розгляд затягнувся.

Суддя знаходила причини, щоб не з’являтися на засідання. Як тільки вона отримувала повідомлення про дату та час засідання, наступного дня ми отримували довідку з лікарні: за станом здоров’я суддя не може з’явитися на засідання. Тому доводилося переносити розгляд справи.

Звичайно, суд міг визнати неповажною причину неявки і розглянути справу без позивачки. Проте я хотів, аби все було відповідно до закону, тому мав бажання вислухати думку судді. Ось чому довелося порушити строки.

Коли суддя з’явилася на засідання і я від неї почув, за що її звільнили, то зрозумів: від таких осіб потрібно очищати судову систему. Я та колегія суддів переконалися: такій людині не місце поруч із чесними, сумлінними суддями.

Коли питають, чи терзали сумніви при прийнятті рішення, чи був жаль до судді, кажу: «Ні». Адже зрозумів: суддя не повинна бути в наших рядах.

— Ви прийшли у ВАС, маючи за плечима багаторічний досвід роботи в суді. Але ж, напевно, ніколи не розглядали справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВР, Президента, ВРЮ та ВККС. Вам допомагали колеги чи довелося самотужки розбиратись у справах?

— Хто цурається чиїхось думок, боїться перейняти чужий досвід, той не має майбутнього. Людина, яка, незважаючи на вік та стаж роботи, не лише ділиться думками з колегами, а й прислуховується до їхніх думок, отримує великий досвід. Адже кожна людина акумулює в собі певні знання й досвід. Коли ділишся ними, то швидше знаходиш відповідь на те чи інше питання. Жити в суспільстві й бути ізольованим — неможливо.

Я — людина контактна. Ніколи не соромлюся щось запитати в молодшого за мене колеги. У той же час на все маю свою думку. Можу погодитися, можу не погодитися, можу підтримати позицію більшості. Вирішуючи питання державної ваги, обов’язково потрібно радитися. І рішення необхідно приймати колегіально.

«Дуже важливо, аби секретар палати вмів ладнати з колективом, мав витримку, міг вислухати, дати пораду»

— У травні цього року збори ВАС призначили вас секретарем другої палати. Для вас це рішення було очікуваним? Очолювати палату, яка розглядає гучні справи, — це важка ноша?

— У мене були попередники: Микола Сорока та Михайло Смокович. До мене вони очолювали палату. Ці двоє суддів уходили до складу першої дев’ятки, обраної до новоствореного ВАС, і тому фактично творили адміністративну юстицію. Я горджуся тим, що успадкував надбання М.Сороки та М.Смоковича.

Мої попередники, крім того, що очолювали палату, мали багато інших справ. М.Смокович — секретар пленуму ВАС, учений секретар науково-консультативної ради при ВАС. Ми казали, що він «тричі секретар». Навантаження в нього було надзвичайно великим. Тому М.Смокович написав заяву й залишив посаду секретаря другої палати.

М.Сорока займався законотворчою роботою. Він — кандидат юридичних наук, пише статті, викладає. Тож, як бачите, навантаження в них було немаленьке.

Мабуть, при виборі нової кандидатури на посаду секретаря палати увага зверталася на стаж роботи та досвід суддів, які в ній працювали. На зборах запропонували мою кандидатуру. Напевно, врахували мій досвід, адже я пройшов усі ієрархічні щаблі: працював і в місцевому, і в апеляційному судах. Дуже важливо, аби секретар палати вмів ладнати з колективом, мав витримку, міг вислухати, дати пораду.

Збори одноголосно підтримали мене, ні в кого не було заперечень.

— Ви теж не були проти зайняти посаду секретаря?

— Знаєте, якщо людина, яка займається певною справою, відчуває, що може впоратися з обов’язками керівника, то чому б не дати їй такий шанс? Я ніколи в житті не гнався за посадами. Якщо люди бачили, що можу впоратись із поставленим завданням, позитивно оцінювали мою роботу, рекомендували, то я погоджувався на ту чи іншу посаду.

До речі, з М.Сорокою та М.Смоковичем у нас гарні стосунки. Буває, обговорюємо те чи інше питання, ділимося думками.

«Пишаюся, що працюю в другій палаті та очолюю її»

— Як ви оцінюєте 3-річну роботу другої палати? Чи вдається їй справлятися з обов’язками, передбаченими КАС?

— Я позитивно оцінюю роботу палати. А ще вона необхідна суспільству. У нашій палаті працюють досвідчені судді, які мають великий стаж роботи та чималий багаж знань. Знаєте, судді в цій палаті повинні бути не тільки однодумцями, а й коректно ставитися до колег та сторін при вирішенні складних і серйозних справ. У жодному разі не можна образити когось, знехтувати чиєюсь думкою, не вислухати.

Повірте, наша робота — не з легких. Бувають і переживання. Нам доводиться глибше вивчати законодавство, здобувати нові теоретичні знання, аби прийняти обгрунтоване, об’єктивне та справедливе рішення. Ми не ледачі до роботи. За віком я чи не найстарший у палаті. Як батько, дивлюся за колегами й хочу, щоб у роботі палати не було помилок.

Пишаюся, що працюю в другій палаті та очолюю її. У колективі ніколи не виникає конфліктів, ми слухаємо один одного. При цьому кожен з нас — індивідуальність. Кожен з нас має свою думку.

Складність у роботі нас не лякає, адже палата працює вже 3 роки й набула досвіду щодо розгляду справ. Сьогодні вже зникає тривога, ми набуваємо впевненості у вирішенні спорів.

— Тобто практика розгляду справ уже склалася.

— Так.

— А узагальнення проводилися?

— Без системного аналізу, узагальнення працювати неможливо. До речі, нам доводиться усувати деякі неточності в роботі окремих органів. Пам’ятаю, коли розпочала свою діяльність ВККС (після прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів), до неї почали надходити не сотні, а тисячі скарг. Комісії потрібно визначати належність, допустимість скарги. Або визнавати її необ’єктивною.

У кожній справі одна зі сторін програє. Вона має право оскаржити рішення суду. Проте є категорія людей, які можуть затаїти образу на суддю й хочуть якнайшвидше його покарати. Тому й звертаються до ВККС. Я не кажу, що в суддів немає порушень. Звичайно, такі випадки трапляються. І ми намагаємось очистити судову систему від суддів, які допускають порушення.

ВККС (а скарги розглядалися членом комісії одноособово) давала відповіді: немає підстав для відкриття дисциплінарної справи. Друга палата дійшла висновку: ВККС кожну скаргу повинна розглядати колегіально. Сьогодні комісія працює саме за таким принципом. Сторони інформують, коли розглядатиметься їхня скарга. Про це можна дізнатись і з повідомлень на сайті ВККС. Тобто завдяки нашому рішенню це питання вдалося врегулювати. Тепер кожна зі сторін може приїхати на засідання комісії та висловити свою думку. Все це— завдяки другій палаті.

«Ми як ніхто під час здійснення правосуддя бачимо недоліки законодавства й хочемо, щоб їх усунули»

— Нині друга палата розглядає не лише справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВР, Президента, ВРЮ, ВККС, а й виборчі справи, а також справи щодо відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Чому було вирішено навантажити другу палату додатковою категорією справ?

— На зборах суддів вирішується, яка з палат розглядатиме ту чи іншу категорію спорів. На мою думку, перш ніж передати палатам нові категорії спорів, слід ураховувати навантаження на суддів, їх кваліфікацію.

До речі, ми ніколи не знаємо, скільки до нас на розгляд надійде виборчих спорів. Повноваження їх розглядати отримала наша палата, але, якщо потрібно (мається на увазі, якщо справ надходить багато, а розглянути їх потрібно в короткі строки), залучаємо до роботи й суддів четвертої палати. Ми всі — судді вищого спецсуду. Немає значення, перша, друга, третя чи четверта палати розглядатимуть той або інший спір. У кожного із суддів достатньо знань, аби розглянути справу. Коли в суддів однієї з палат велике навантаження, їм допомагають судді з інших палат.

А от земельних спорів надходить дуже мало, тому вони аж ніяк не перевантажують другу палату.

До речі, минулого року ми їздили в регіони та проводили семінари. Особисто я зібрав суддів Криму, аби освіжити в їхній пам’яті положення виборчого законодавства, проаналізувати з ними ситуації, які можуть виникнути під час виборчого процесу. Завдяки цим заняттям у суддів покращується якість розгляду виборчих спорів. Та й до нас таких справ надходить менше.

У період виборів скаржаться всі. Запам’яталася справа, яку я розглядав щодо одного з кандидатів у народні депутати. Цей громадянин працював пічником. Він неналежно оформив документи, які подають до ЦВК, але вважав, що все зробив правильно. Коли під час засідання стало зрозуміло, що цей пічник дійсно допустив помилку при оформленні документів, він сказав мені: «Знаєте, мені набридло печі будувати. Хотілося б покерувати у ВР. Бачу, що ви людина добра. Коли будуватимете піч, покличте мене». І залишив мені свій номер телефону.

Думаю, що парламент має бути професійним. Якщо у ВР є кухар, водій, охоронець, це не додасть суспільству жодної законодавчої сили.

Є дерево влади, і воно має бути сильним. А сильним воно буде тоді, коли законодавчу, виконавчу та судову владу представлятимуть професіонали.

Сподіваюся, що у нашої держави все попереду, адже вона ще молода. Тому в країні проводяться реформи, і ми намагаємось зробити життя кращим.

— Чому за час існування п’ятої (другої) палати постійно змінювався її чисельний склад: спочатку було 6 суддів, через рік прийшло ще 7? Сьогодні в її складі 8 суддів.

— Усе залежить від того, як палата навантажена. Якщо справ мало, а суддів багато, то їх переводять до інших палат, аби вони допомагали колегам. Якщо палата в складі 8-ми осіб справляється з обов’язками, добре. Якщо ж не встигатиме розглядати всі справи, буде вирішуватися питання про переведення до неї одного чи двох суддів.

Буває, що саме коли суддя йде у відпустки, у другу судову палату надходить багато справ. Уявіть: суддя перебуває у відпустці місяць, а справа лежить, порушуються розумні строки. Громадяни починають скаржитися. Тому спільним розпорядженням двох секретарів палат долучаємо до нашої роботи одного-двох суддів, аби вирішити спір у строки, передбачені законом.

— Тим більше що у вашій палаті справи розглядаються колегіально в складі п’яти, а не трьох суддів.

— Так. Це питання нас теж турбує. За ініціативою палати ми звертаємося до законодавчого органу: чому необхідно вирішувати спори вп’ятьох? Дозвольте їх вирішувати у складі 3 суддів. Так справи розглядатимуться швидше. Під час здійснення правосуддя ми бачимо всі недоліки законодавства й прагнемо їх усунення. Тоді нам стане легше працювати, і ми зможемо ще краще захищати права й інтереси громадян.

«ВАС заборонив і ВККС, і ВРЮ втручатись у розгляд судових справ»

— Після того як у 2010 р. п’ята палата очистила суддівські ряди, дехто почав уважати, що вона погоджується з усіма рішеннями ВРЮ й позбавляє суддів мантій. Чи не безпідставні ці думки?

— Неправда, що друга палата звільняє всіх суддів. Хотів би розповісти про одну справу, яка розглядалася під моїм головуванням. У травні 2012 р. суддя з Рівненщини звернувся з позовом, відповідно до якого просив визнати протиправним і скасувати рішення ВРЮ щодо внесення подання до ВР про його звільнення за порушення присяги. Секція ВРЮ засумнівалася, що його потрібно звільняти. Але на засіданні колегіального органу більшість проголосувала за внесення подання до парламенту.

Цей суддя постановив дві ухвали про забезпечення позову. Виявилося: податкова міліція мала перевірити суб’єктів, які порушували податкове законодавство, і попросила терміново надати їм усі документи. Водночас, забираючи всі документи, податкова паралізує роботу суб’єктів. Тому суддя виніс ці ухвали, зазначивши: дайте конкретний перелік необхідних документів.

За ці ухвали, які, між іншим, не оскаржувались і не були скасовані, ВРЮ вирішила позбавити його мантії. Судді не залишалося нічого іншого, як звернутися до ВАС. Ми визнали рішення ВРЮ незаконним, і нині суддя виконує свої обов’язки й носить мантію.

Ця справа започаткувала практику розгляду подібних справ: ВАС дійшов висновку, що «органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення. Виключне право перевірки законності та обгрунтованості рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством».

Таким чином, ВАС заборонив і ВККС, і ВРЮ втручатись у розгляд судових справ.

— Ви навели приклад, коли ВАС визнав незаконним рішення ВРЮ. Але все ж таки багато хто вважає, що до справ стосовно оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРЮ палата ставиться з «обережністю». А от рішення ВККС розгромлює.

— Кожен має право на власну думку. ВККС дуже завантажена роботою. Вона — той перший орган, який приймає на себе весь удар від скаржників, адже саме до комісії скаржаться на суддів місцевих та апеляційних судів. А, як відомо, ці інстанції розглядають велику кількість справ, і не завжди вдається вкластись у строки, передбачені законом. Через те що строки підганяють суддю, він іноді допускає помилки. І куди люди йдуть скаржитися? Звичайно ж до ВККС.

Не дивно, що в роботі комісії, заваленої скаргами, траплялись огріхи. Це через велику завантаженість, а не через те, що комісія не знає, яке рішення в тій чи іншій ситуації буде правильним.

У ВККС зібралися найкращі фахівці. Я дуже поважаю голову комісії Ігоря Самсіна. Він уже багато років — суддя Верховного Суду, неодноразово входив до складу ВККС. Завдяки його мудрості та знанням комісія працює на такому високому рівні.

ВККС не тільки розглядає скарги, а й відбирає кращих людей для правосуддя. Мені навіть важко уявити, де І.Самсін бере сили та енергію, щоб вирішувати всі ці питання.

Він висловлює свою думку, ми доносимо до нього результати своєї роботи. Завжди хтось із нашої палати бере участь у круглих столах, які організовує комісія. Ми беремо участь у семінарах, конференціях. Завдяки співпраці та взаєморозумінню у нас із ВККС немає великих розбіжностей.

Ми розглядаємо скарги для встановлення законності та справедливості, а не для того, щоб комусь сподобатися. Головне наше завдання — залишити в судовій системі осіб, які заслуговують на це. Ми боремося за тих, хто заслуговує вершити правосуддя. А суддів, які порушують закон і не мають права працювати поряд із чесними суддями, позбавляємо мантій.

— Чи важко позбавляти суддів мантій?

— Якщо хтось скаже, що здійснює правосуддя без хвилювання, без емоцій, без внутрішньої боротьби, то злукавить. Щоразу, коли я позбавляв людину волі або певних прав, завжди зупинявся й думав: правильно роблю чи ні. Без тривоги в душі й серці не вдається приймати важливі рішення. Всіх колег також прошу перш ніж щось зробити, подумати, адже в їхніх руках — людські долі.

Розповім про те, як друга палата позбавила мантій усю колегію суддів — трьох осіб. У вересні 2012 р. до ВАС із позовом звернувся суддя з Луганщини. Він просив визнати протиправними дії ВРЮ щодо прийняття рішення про внесення подання про звільнення його з посади за порушення присяги, а також визнати незаконними рішення ВРЮ та подання до парламенту про звільнення.

Суддя разом із двома колегами розглядав кримінальну справу щодо капітана міліції. Суть була така: міліціонер разом з родиною святкував у кафе день народження дитини. Там уживав спиртні напої. Потім відвіз дружину з дитиною додому, а сам із другом кудись пішов. Можливо, він не лише пив, а й уживав наркотичні засоби.

Після цього він повернувся додому, почав чіплятися до дружини, це переросло в бійку. Міліціонер понад годину з особливою жорстокістю завдавав дружині ударів, у тому числі й ріжучими та тупими предметами. Скоївши вбивство, він відвіз свого хлопчика далеко від дому й залишив самого на зупинці.

Колегія суддів постановила вирок, яким міліціонера визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.135 Кримінального кодексу («Залишення в небезпеці»). Йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік та 3 місяці на підставі п.2 ч.1 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу («відсутність у діянні складу злочину») обвинуваченого в скоєнні злочину за п.4 ч.2 ст.115 КК («умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю»).

Суд апеляційної інстанції встановив порушення судом першої інстанції вимог КПК й визнав безпідставним виправдання міліціонера в частині навмисного вбивства дружини, поєднаного з тяжкими обставинами. З висновком суду апеляційної інстанції погодився й Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ. Він залишив вирок Апеляційного суду Луганської області без змін.

Хіба зазначені обставини дають підстави вважати, що колегія суддів суду першої інстанції діяла чесно та незалежно? Вони ж звернулися до ВАС, уважаючи, що підстав для їх звільнення немає.

Я розповів цю історію детально, аби ви зрозуміли, можна чи ні тримати таких суддів на посадах. Громадськість була обурена діями міліціонера, а судді приймають от таке рішення. То як думаєте: можна жаліти цих суддів? Звичайно, судді можуть помилятися... До речі, члени тієї колегії казали нам: «Ми могли помилитися при винесені вироку». Так, за скасування рішення нікого не женуть з посад. Але ж треба розуміти, коли судді дійсно помиляються, а коли роблять помилку навмисно.

Це наука для всіх володарів мантій: потрібно вирішувати справи за законом. Коли судді керуються законом, їм довірятиме більше людей.

«Хотілось, аби в парламенті були інтелігентніші люди, вихованіші. Вони повинні розуміти, що представляють український народ»

— Акти, дії чи бездіяльність яких органів найчастіше оскаржують до ВАС?

— Частіш за все скаржаться на акти, дії чи бездіяльність ВККС. Є й «цікаві» скарги на Президента. Так, багато хто з громадян хоче, щоб від свавілля їх захистив глава держави — як гарант додержання Конституції. До Президента скаржаться на те, що прокурор неправильно застосував закон і не порушив кримінальної справи. Але ж це не обов’язок глави держави — вирішувати такий спір. Для цього є Генпрокуратура.

Є скарги й на ВР. Іноді скаржаться на норми, проекти законів, закони. Але це — не компетенція ВАС. Порівняно з минулими роками звернень до суду стає менше.

— Мабуть, на акти, дії чи бездіяльність ВККС більше скаржаться кандидати на посади суддів?

— Так. Часто ВККС удячна, що ми допомагаємо їй урегулювати спори. Була у нас одна справа. У травні цього року один із кандидатів у судді звернувся до ВАС із позовом, в якому просив визнати протиправними дії ВККС (вона відмовилася виключати його з резерву та залишила без задоволення заяву про припинення обробки персональних даних) і зобов’язати її виключити його з резерву на заміщення вакантних посад та припинити обробку персональних даних.

У 2011 р. цей кандидат успішно склав кваліфіспит, і його зарахували до резерву. Через 2 роки він «у силу власних переконань та зміни поглядів на правосуддя» звернувся до комісії, аби та виключила його з резерву і більше не проводила спецперевірки. Претендент уважав, що його добровільне бажання є достатньою підставою для виключення з резерву. Але комісія відмовилася це робити, адже серед підстав для виключення кандидата з резерву немає такого пункту, як «за власним бажанням».

Чоловік не хотів, аби стосовно нього проводилася спецперевірка. Ми запитували: «Чого вам боятися? Ви захотіли стати суддею, успішно склали іспит. Думаєте, як станете суддею, ніхто не контролюватиме вас?» Ми завжди підзвітні, підконтрольні комусь.

Розглянувши цей спір, суд повністю відмовив у задоволенні позову.

— Чи поважає сьогодні законодавча влада судову, і навпаки? Чи є порозуміння між органами? Чи дослухаються до ваших пропозицій законодавці?

— Ми, як практики, висловлюємо свої думки, готуємо законопроекти. Але в нас законодавчий орган — ВР. Так, іноді парламент дослухається до пропозицій судової влади, але не повною мірою. Хотілось, аби наші пропозиції розглядалися більш оперативно. Ми бачимо, наприклад, що норма має недоліки, і просимо: зверніть на це увагу. Але ВР чи завантажена, чи, може, має інакші погляди на ситуацію.

— Що ж треба зробити, аби ВР дослухалася до судової влади та швидше реагувала на пропозиції?

— Потрібно, аби там було більше знавців своєї справи.

— Можливо, навіть колишніх суддів?

— Можливо, й так. Народні депутати повинні пам’ятати, що їхній обов’язок — законотворча робота. Вони приймають закони для нас, для суспільства. Хотілось, аби в парламенті були інтелігентніші люди, вихованіші. Вони повинні розуміти, що представляють український народ.

І ще. Як тільки починають говорити про зняття депутатської недоторканності, відразу ж згадують суддів: треба і в них її забрати. Навіть не розумію, в чому я недоторканний. Я не боюся, коли їду в метро, йду по вулиці. У мене немає охорони. То яка в мене недоторканність? Я не вчиняю бійок на робочому місці, кожне моє слово записують. Та знімайте ви ту недоторканність, якщо вона в мене є. І свою знімайте.

«Якщо ти став на стежку судді, будь чесним»

— Багато хто критикує положення КАС, які визнають остаточними рішення ВАС щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВР, Президента, ВРЮ, ВККС. Чи виправдане існування цієї норми в кодексі?

— Усе приходить з часом. Із чогось потрібно було починати, аби згодом оцінити ту чи іншу норму кодексу. Сьогодні розумію, що, можливо, краще було б, якби цю категорію спорів розглядав якийсь інший суд, наприклад Київський апеляційний чи Київський окружний адмінсуд. Можливо, роботи побільшає, але вона, повірте, буде більш якіснішою. До того ж удасться викоренити усталену думку, докір: ВАС — перша та остання інстанція, роблять там, що хочуть.

Як на це питання дивиться законодавець? Не знаю, не можу за нього відповісти. Але ми за те, аби ВАС був другою інстанцією стосовно справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВР, Президента, ВРЮ, ВККС.

— До речі, в новому законопроекті «Про прокуратуру», розробленому Адміністрацією Президента, пропонується внести зміни й до КАС. Оскаржувати акти, дії чи бездіяльності ВРЮ та ВККС можна буде до КААС. А в апеляційному порядку їх можна буде оскаржити до ВАС.

— Бачите, поступ уже є. Це якраз відповідь на ваше запитання. Отже, з часом закони вдосконалюються, змінюються у демократичному напрямі. Думаю, що колись у нас буде найкраща законодавча база.

— У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» відзначено, що судді ВАС, розглядаючи скарги на рішення ВРЮ, не є безсторонніми, оскільки можуть притягатися до дисциплінарної відповідальності тією ж самою ВРЮ. Це стало однією з підстав для констатації порушення Україною гарантій конвенції щодо забезпечення права на справедливий суд. Як, на вашу думку, має бути розв’язаний цей «конфлікт інтересів»?

— На відміну від окремих політиків, які поспішають коментувати рішення наших судів, починаючи з першої та закінчуючи останньою інстанцією, для нас вердикт Євросуду є обов’язковим. Ми користуємося нормами, які вони приймають, дотримуємося Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо Євросуд установив: було порушено принцип незалежного та безстороннього суду, то, мабуть, так воно і є.

Закони, якими ми користуємося при розгляді справ щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВР, Президента, ВККС та ВРЮ, приймав парламент. Якщо ми не виконуватимемо норм закону, то нас можуть звільнити за порушення присяги.

ЄСПЛ сказав, що потрібно суддю поновити в правах. Необхідно виконувати це рішення.

— Другу палату часто перетворюють на політичну арену: позивачі приходять до ВАС не стільки для вирішення спору, скільки для самоствердження, піару. Як на це реагують судді? Як удається не піддаватися політичним провокаціям і тиску?

— У нас були такі спори, що ми в одній справі сиділи по 5—6 год., слухаючи сторони. І ще 5 год. сиділи в нарадчій кімнаті, щоб виписати рішення.

Так, наша палата розглядала справу щодо позбавлення депутатського мандата Сергія Власенка. Якби ця справа стосувалася якоїсь іншої особи, то не було б такого ажіотажу. У залі засідань було багато людей: представники опозиції, ЗМІ. Для забезпечення порядку в залі стояла шеренга міліціонерів. Нардеп Арсеній Яценюк запитав: «Чому ви відгороджуєтеся від людей?» Я йому відповів: «Арсенію Петровичу, вони забезпечують порядок. Вони не мої підлеглі». Я попросив забрати всіх міліціонерів, адже мені нема чого боятися.

Питання було просте: працює С.Власенко за сумісництвом чи ні? Ми майже 6 год. сиділи в нарадчій кімнаті, писали рішення.

Звичайно, певний тиск є. І в таких умовах не дуже легко працювати. Однак я думаю, що наше правосуддя прозоре. Так, справа розглядається в суді першої інстанції, громадянам надається право звернутися до апеляційної, потім — до касаційної інстанції. У кожного є доступ до правосуддя: ти хоч з ранку до вечора можеш сидіти в судових засіданнях. Ми не кажемо людям: «Не приходьте на засідання, не слухайте». За допомогою технічних засобів кожне слово судді записується. Тож суддя не може підвищити голос, сказати щось недоречне.

Правосуддя в нас прозоре, але навіть це не всім подобається. Проте, як кажуть, кожному — своє. Розповім про мого духовного наставника. Йому вже 87 років. Це мудрий старець. Він молився Богу все життя, а нині відмовився від усіх благ і пішов у монахи. Коли в нас є час, то зустрічаємося. Кажу йому: «Одних я позбавляв волі, інших позбавляв певних прав. Мабуть, гріхів не замолити за все життя». Він відповів так: «У кожного — своя роль. У вас — роль судді, у мене — священика. Головне, аби ми виконували ці ролі сумлінно».

Якщо ти став на стежку судді, будь чесним. Хоч як би там було, належно відправ правосуддя, по справедливості, по закону. Якщо всі належно виконуватимуть свої обов’язки, жити стане краще.