Полуденок по-флотськи

Вживання алкоголю на кораблі каралося батогом, хоча раз у день його наливали

Протягом сторіч матроси британського коро¬лівського флоту шикувалися на палубі близько полудня в очікуванні адміралтейської чарки. Проте 40 років тому цій традиції поклали край. 31 липня 1970-го, в день, який увійшов у історію флоту під назвою день чорної чарки, востаннє матроси стежили, як сонце пройшло над ноком реї, і видача рому перестала бути частиною морських традицій.

Останнє пригощання королеви

Останню чарку підняли на честь королеви, після чого стопки кинули за борт. Моряки наділи того дня траурні чорні пов’язки, а в одному з центрів підготовки було організоване урочисте поховання, коли за чорною труною йшли барабанщики і флейтист. «Це була справжня зміна епохи, дуже болісна, — розповів командер Девід Оллсоп, який уперше спробував чарку з ромом в 1955 році, коли був рядовим матросом. — Люди зустріли її в багнети. Матроси були дуже незадоволені».
Адміралтейство пішло на відміну щоденної порції рому через побоювання, що матроси під впливом спирт¬ного не зможуть на належному рівні керувати все більш складними системами озброєння і навігації. Проте до 1970 року цей ритуал полуденної видачі боцманом восьмої частини пінти (70 мл) рому, який розбавлявся водою для рядових матросів, перетворився швидше на привід для відпочинку і спілкування.
«У мій час це була можливість поспілкуватися з друзями в тиху хвилину, — зазначив Д.Оллсоп. — Можна було пригостити своєю чаркою друга на знак подяки за послугу».

На нерівному кілі

Проте далеко не завжди ця флотська традиція виглядала так мирно. До кінця XVII ст. морякам що¬дня видавалося пиво, яке було легше зберегти в бочках, ніж прісну воду.
Але з розширенням Британської імперії пива потрібно було все більше — раціон становив 8 пінт (4,5 літра) на людину в день. Крім того, в спекотну погоду і в тропіках пиво легко скисало, тому в дальні походи його не брали. Поступово пінний напій стали замінювати вином, а в 1655 році, коли Британія відібрала Ямайку в Іспанії, морськими ліками остаточно став ром.
Дивно, але до 1740-го раціон видачі рому становив по одній пінті двічі в день (пінта дорівнює 568 мл). При цьому в ті часи не було способів визначення міцності спиртних напоїв, тому важко сказати, наскільки сильним був цей ром.
Самі моряки перевіряли градуси напою, змішуючи його з порохом і підпалю¬ючи; вважалося, що суміш спалахує при міцності не менш ніж 57,15%.
Зрозуміло, що вживання такого сильного напою в такій кількості не могло пройти безкарно. У 1740 році адмірал Едвард Вернон, відомий за прізвиськом Старий Грог (за назвою тканини грограм, з якої шилися тоді морські камзоли), видав свій сумнозвісний указ. «Шкідливий звичай матросів розпивати ром одразу після видачі призводить до безлічі фатальних на¬с¬лідків для їхнього морального рівня і здоров’я, — йдеться в цьому історичному документі. — Це веде до скорочення їхнього віку, а крім того, до притуплення їхнього раціонального мислення і перетворення на рабів своїх пристрастей».
Адмірал наказав розбавляти ром підсолодженою водою в пропорції дві пінти води на півпінти рому. Отриманий коктейль назвали прізвиськом флотоводця — так з’явився напій грог.
Як розповів історик, доктор Пітер ван дер Мерве з Національного морського музею в Гринвічі, навіть ці заходи не змогли зупинити масовий алкоголізм на флоті, попри те, що аж до кінця XIX ст. за пияцтво карали батогами.

Том КОЛЛС