Зобов’язані перерахувати

Обраний спосіб захисту права суддів на 50-відсоткову знижку при оплаті за займане ними та членами їхніх сімей житло та комунальні послуги не суперечить положенням ЦК.

Верховний Суд України

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 червня 2013 року м.Київ №6-32цс13

Судова палата в цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Романюка Я.М., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,—

розглянувши в судовому засіданні заяву Особи 8, Особи 9 про перегляд Верховним Судом ухвали судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 у справі за позовом Особи 8, Особи 9 до публічного акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Чернігівобленерго», публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго», комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради, комунального підприємства «ЖЕК-13» Чернігівської міської ради, комунального підприємства «ЖЕК-10» Чернігівської міської ради про здійснення перерахунку оплати за комунальні послуги,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року Особа 8, Особа 9 звернулись до суду з позовом до ПАТ ЕК «Чернігівобленерго», ПАТ «Облтеплокомуненерго», КП «Чернігівводоканал», КП «ЖЕК-13», КП «ЖЕК-10» про здійснення перерахунку оплати за комунальні послуги.

У позові зазначили, що вони працюють суддями Новозаводського районного суду м.Чернігова й мають право на 50%-у знижку при оплаті за займане ними та членами їхніх сімей житло, комунальні послуги з водопостачання, газу, електричної та теплової енергії відповідно до положень ч.9 ст.44 закону «Про статус суддів» у редакції, яка була чинною у 2010 році, проте відповідачі здійснювали нарахування плати за вказані послуги у 100%-му розмірі, незважаючи на подані заяви про надання 50%-ої знижки при їх оплаті.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 9.11.2012 позов Особи 8, Особи 9 задоволено: визнано за суддями Особи 8 та Особи 9 і членами їхніх сімей право на 50%-у знижку при оплаті за комунальні послуги протягом 2010 року на підставі ч.9 ст.44 закону «Про статус суддів»; зобов’язано ПАТ ЕК «Чернігівобленерго», ПАТ «Облтеплокомуненерго», КП «Чернігівводоканал», КП «ЖЕК-13» здійснити перерахунок оплати за надані послуги з електро-, тепло- та водопостачання, утримання будинку й споруд та прибудинкової території з 1.01.2010 до 31.12.2010, що надаються їм за адресами: адреса 1 та адреса 2, — з урахуванням 50-відсоткової знижки — на підставі ч.9 ст.44 закону «Про статус суддів».

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 17.12.2012 зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Особи 8, Особи 9 відмовлено.

Ухвалою судді ВСС від 16.01.2013 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Особи 8, Особи 9 на підставі п.5 ч.4 ст.328 Цивільного процесуального кодексу.

У поданій до ВС заяві про перегляд ухвали судді ВСС від 16.01.2013 Особа 8, Особа 9 порушують питання про скасування зазначеної ухвали та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, — неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ч.9 ст.44 закону «Про статус суддів» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення Особа 8, Особа 9 посилаються на ухвали ВС від 23.09.2009 та від 15.12.2010.

Особа 8, Особа 9 указують на те, що правові висновки ВСС застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення у справі, яка переглядається, не є однаковими з висновками, зробленими судом касаційної інстанції в наданих для прикладу судових рішеннях, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ПАТ «Облтеплокомуненерго» Бучковської К.В., перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата в цивільних справах ВС вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.353 ЦПК ВС переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

Згідно з положенням п.1 ч.1 ст.355 ЦПК підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом ст.360-4 ЦПК, суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 ЦПК, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що Особа 8 та Особа 9 у 2010 році працювали суддями Новозаводського районного суду м.Чернігова та є власниками квартири за Адресою 1 та квартири за Адресою 2 відповідно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову Особи 8, Особи 9 та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні їхніх позовних вимог, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що ст.16 ЦК не передбачено такого способу захисту цивільних прав, який обрали позивачі, — зобов’язання відповідачів здійснити перерахунок оплати за надані послуги з електро-, тепло-, водопостачання та утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

В ухвалах колегії суддів Судової палати в цивільних справах ВС від 23.09.2009 та від 15.12.2010, які додані до заяви, касаційний суд у подібних правовідносинах визнав правильним застосування судом обраного позивачами способу захисту, порушене право захищено судом на підставі ст.44 закону «Про статус суддів».

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права — ст.16 ЦК, п.9 ст.44 закону «Про статус суддів», Судова палата в цивільних справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав — це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК).

Стаття ст.15 ЦК передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, зазначена норма визначає як об’єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов’язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Звертаючись до суду з позовом, позивачі посилалися на невизнання відповідачами їхнього права на перерахунок оплати за комунальні послуги у зв’язку з наявністю в них права на 50%-ву знижку.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст.16 ЦК.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов’язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч.3 ст.16 ЦК випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Статтею 130 Конституції закріплено обов’язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів як складову конституційних гарантій їх незалежності й недоторканності (ч.1 ст.126 Конституції).

Відповідно до вимог п.9 ст.44 закону «Про статус суддів» суддя має право на 50%-у знижку при оплаті за займане ним та членами його сім’ї житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична та теплова енергія, установка і користування індивідуальним домашнім телефоном).

Відповідно до рішення Конституційного Суду від 1.12.2004 №20пр/2004 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій зменшення видатків державного бюджету на фінансування судів і суддів не забезпечує повного і належного здійснення правосуддя, нормального функціонування судової системи, що може призвести до зниження довіри громадян до державної влади, загрози реалізації гарантованого Конституцією права людини й громадянина на судовий захист.

Правовий аналіз положень ЦК, закону «Про статус суддів» дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачами спосіб захисту своїх прав, а саме їх права на 50%-у знижку при оплаті за займане ними та членами їхніх сімей житло та комунальні послуги, не суперечить положенням ст.16 ЦК. Зокрема, ч.2 зазначеної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Саме до цього зводяться правові висновки, викладені в ухвалах ВС від 23.09.2009 та від 15.12.2010, які надані Особі 8, Особі 9 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права в подібних правовідносинах, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень.

Крім того, судом не враховано, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень стст.55, 124 Конституції та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції та конвенції мають вищу юридичну силу (стст.8, 9 Конституції), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст.16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Неправильне тлумачення касаційним судом ст.16 ЦК суперечить зазначеним положенням і призвело до неправомірної відмови позивачам у реалізації їхнього права на судовий захист.

Ураховуючи викладене, ухвала судді ВСС від 16.01.2013 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись п.1 ст.355, п.1 ч.1 ст.360-3, ч.1 ст.360-4 ЦПК, Судова палата в цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА :

Заяву Особи 8, Особи 9 задовольнити.

Ухвалу судді ВСС від 16.01.2013 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.355 ЦПК.