Спонукання до угоди

Законодавча зміна граничного розміру плати за оренду земельної ділянки є підставою для перегляду умов договору.

Верховний Суд України

Іменем України Постанова

6 грудня 2010 року м.Київ №2026/пп-11

Верховний Суд України у складі:

головуючого — Потильчака О.І.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченко В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Генерального прокурора про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 22.12.2009 у справі №2-1/10068-2008 за позовом сакського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Сакської міської ради до Торговельно-господарської асоціації «Атланта» про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року сакський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Сакської міської ради до Торговельно-господарської асоціації «Атланта» про спонукання відповідача укласти з радою додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки площею 380,20 м2, яка розташована за Адресою 1 у м.Саки Автономної Республіки Крим та використовується для паркування мікроавтобусів.

Позов мотивовано посиланням на обставини внесення змін до ст.21 закону «Про оренду землі» (в редакції закону №309-VІ від 3.06.2008) щодо мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, та необхідність укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 14.07.2004 для приведення розміру орендної плати у відповідність із зазначеними положеннями законодавства.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що зміна умов договору повинна проводитися за взаємною згодою сторін та у випадках, передбачених договором оренди від 14.07.2004.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2009 позов задоволено частково. Зобов’язано ТГА «Атланта» укласти з радою додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки. У решті позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції, ураховуючи зміни в чинному законодавстві щодо збільшення відсоткової ставки податку для сплати орендних платежів за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, наявності у договорі оренди підстав для зміни розміру орендної плати, направлення радою на адресу відповідача відповідної пропозиції з проектом додаткової угоди, а також відсутності будь-якої відповіді відповідача на звернення ради, з посиланням на ст.181 ГК та ст.652 ЦК дійшов висновку про обгрунтованість позов­них вимог.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.03.2009 рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою ВГС від 22.12.2009 постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

При цьому суд касаційної інстанції виходив із того, що положення закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до чч.4 та 5 ст.21 закону «Про оренду землі» можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, котрі виникли після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Що стосується договорів, укладених до внесення до законодавства відповідних змін, то така зміна можлива лише на умовах та з підстав, передбачених договором, або якщо законом прямо передбачена відповідна умова, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції погодився з виснов­ками суду апеляційної інстанції про безпідставність позовних вимог.

У заяві про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 22.12.2009 з підстав, передбачених п.1 ст.11116 ГПК, Генеральний прокурор просить скасувати зазначену постанову і направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на не­однакове застосування судом касаційної інстанції ст.21 закону «Про оренду землі» (в редакції закону №309-VІ від 3.06.2008), ст.30 зазначеного закону, стст.651, 652 ЦК.

На обгрунтування заяви додано постанови ВГС, прийняті при вирішенні спорів у подібних правовідносинах, зокрема у справах: №41/76пд, №10/149-09, №32/175-09, №31/205-09.

За результатами розгляду касаційних скарг у даних справах Вищий господарський суд застосував до спірних правовідносин норму матеріального права, що міститься в ст.21 закону «Про оренду землі» (в редакції закону №309-VІ від 3.06.2008), ст.30 цього закону, стст.651, 652 ЦК, зазначивши, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а умовами договору передбачено внесення змін до нього у разі зміни розміру земельного податку і розміру орендної плати, тому суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову про зміну умов договору у частині, яка стосується розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд уважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що 14.07.2004 між радою та ТГА «Атланта» укладено договір оренди земельної ділянки площею 380,20 м2, розташованої за Адресою 1. Договір укладено строком на 10 років.

Орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься у грошовій формі на спеціальний бюджетний рахунок, і її розмір становить 1885 грн. 79 коп. у рік або 157 грн. 15 коп. у місяць.

Умовами договору передбачено, що розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін один раз на рік у випадках підвищення цін, тарифів і т.д., зокрема інфляційних процесів, збільшення ставок земельного податку, в інших випадках, передбачених законодавством. Крім того, орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розміру орендної плати у випадку підвищення відповідно до закону розміру земельного податку та в інших випадках, передбачених п.2.3 договору.

Відповідно до ст.651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі суттєвого порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором чи законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст.652 ЦК).

Згідно з ст.632 ЦК ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, передбачених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3.06.2008 №309-VІ внесено зміни до чч.4 та 5 ст.21 закону «Про оренду землі», відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, котрі перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, передбаченого законом «Про плату за землю».

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12% їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 30 закону «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадках, установлених договором чи законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин висновок Вищого господарського суду про відсутність підстав для внесення змін до договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати не грунтується на вимогах закону.

Ураховуючи наведене, постанова ВГС від 22.12.2009 підлягає скасуванню, а справа — направленню на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.11123—11125 Господарського процесуального кодексу, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Генерального прокурора задовольнити.

Постанову ВГС від 22.12.2009 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.11116 ГПК.