Правосуддя на відстані

Іноді законники, які не відпрацювали на посаді «випробувального терміну» — 5 років, звертаються до Вищої кваліфікаційної комісії суддів з проханням перевести їх до інших обителей Феміди. Причини називають одні й ті самі — сімейні обставини та житлові проблеми. Однак «благословення» комісії отримують не всі: «кваліфікаційники» відмовляють тим, хто ще не показав себе як суддя (пропрацював тільки 4—6 міс.) і позбавляє колег можливості розглядати справи колегіально.

Перехід з поважних причин

На засіданнях 11 та 12 липня ВККС розраховувалася з «боргами». Так, четверо володарів мантій з Донецького апеляційного господарського суду, які з поважних причин 30 червня не прибули до столиці, отримали схвальний вердикт комісії і незабаром продов­жать кар’єру у Вищому господарському суді. Працюватиме там і Ольга Попікова з Київського апеляційного господарського суду.

13 законників з різних регіонів отримали рекомендації на призначення до відповідних судів другої інстанції. Найбільше часу в комісії забрав розгляд «перевідних» питань. За два дні засідань 27 служителям Феміди вдалося переконати «кваліфікаційників» у тому, що в них є поважні причини, аби працювати в іншому суді.

У ст.73 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 сказано, що суддя в межах 5-річного строку може бути переведений до іншого місцевого суду за його письмовою заявою до ВККС. Також у документі зазначається, що переведення законника до іншої обителі Феміди «здійснюється за результатами конкурсу на заміщення  вакантної посади». Про причини переведення закон нічого не говорить.

Ближче до сім’ї

Голова ВККС Ігор Самсін, який у жодній із заяв претендентів не побачив, щоб було написано: однією з підстав для переведення є бажання підвищити свою кваліфікацію в іншій обителі Феміди — зауважив, що комісія — не профком, не бюро з працевлаштування.

Першим під гарячу руку І.Самсіна потрапив представник Казанківського райсуду Миколаївської області Анд­рій Біцюк, який хотів перевестися до Центрального райсуду м.Миколаєва. Претендент пояснив, що має житло в Миколаєві, а відстань до роботи — 150 км. Голова комісії запитав, чому той майже 3 роки тому погодився працювати у Казанківському райсуді, чекав би, коли з’явиться вакансія в одному з храмів Феміди м.Миколаєва. Законник пояснив, що хотів набратися досвіду, не втрачати часу, стоячи в черзі. «Для чого ж тоді вас переводити?» — поцікавився очільник комісії. «Щоб я зміг із сім’єю проживати», — відповів А.Біцюк. «Так забирайте сім’ю в Казанку, проживайте там», — продовжував І.Самсін. «У мене ж дитина навчається в Миколаєві, дружина там працює», — виправдовувався суддя. «Так це проблеми ваші чи комісії? Може, давайте одразу до столиці вас переведемо?» — не вгавав «кваліфікаційник».

Тоді член комісії Галина Колеснік перевела мову на інше, запитавши, скільки законників працює в Казанківському райсуді. А.Біцюк відповів, що 4, і якщо його переведуть, то суд зможе колегіально розглядати справи. «Скільки у вашому провадженні справ?» — продовжувала Г.Колеснік. Володар мантії відповів, що в нього по 2 зупинені кримінальні і цивільні справи.

Також А.Біцюк додав, що в них у суді мало роботи, а Центральний райсуд м.Миколаєва перевантажений. «То й працюйте в Казанці: тиша і спокій, отримаєте там житло», — порадила Г.Колеснік. Однак претендент не відступав від свого. Комісія виявила прихильність до А.Біцюка, і він поїхав додому з «перевідною перепусткою».

Якість вимірюється кілометрами

У контексті питання про переведення І.Самсін розповів про досвід інших країн: «Американські колеги кажуть: якщо ти зайняв посаду — працюй. Хочеш іти працювати в інше місце — проходь процедуру по новому колу. Переведення не для того, щоб ми покращували житлові, сімейні, побутові умови суддів. Ми — не проф­ком, не соціальна комісія, ми — кваліфкомісія. Якби ви зараз сказали, що хочете підвищити свою кваліфікацію, це була б інша справа. Судовій системі потрібні люди, які пішли на посаду в конкретний суд і там працюють. І працюють доти, доки ми їх не «підвищимо» (якщо якість роботи буде високою) або не скажемо «до побачення».

Перша четвірка, яка вийшла із зали засідань і чекала на оголошення рішення, ділилася враженнями з колегами: мовляв, відсутність житла біля місця роботи не є вагомою причиною для переведення. «Так, вони там говорять про високе, а нам потрібно думати-гадати, як дістатися до роботи, кожен день витрачати по 4—5 год. на дорогу», — обурився один із кандидатів.

Тому наступна четвірка, яка зайшла до зали, врахувала досвід колег і називала ще одну причину переведення — підвищення кваліфікації. Так, Олексій Кардашенко, який пропрацював у Дебальцевському міськсуді Донецької області 2 роки, бажав продовжити кар’єру в Будьоннівському райсуді м.Донецька.

Він розповів, що розглянув понад 900 справ, оскаржено рішення приблизно у 80 справах, залишено в силі майже 90% оскаржених вердиктів. «Якби в мене було більше часу, аби я міг краще розглядати справи, то скасувань не було б. Я витрачаю 5—6 год. на дорогу, а міг би витратити цей час на вивчення матеріалів справ, більшу кількість справ міг би розглянути, якість покращилася б», — пояснив О.Кардашенко.

ВККС не могла заперечити такій аргументації, тому задовольнила прохання законника.

6 вершителям правосуддя «кваліфікаційники» відмовили у наданні «перевідних перепусток». Навіть такі факти, як «до роботи 100 км», «дорога до роботи забирає багато часу і коштів», не посприяли лояльності комісії. ВККС не могла допустити, аби володарі мантій без достатнього досвіду переходили до складніших судів. Також постійно діючий орган не міг залишити храми Феміди з двома, а то й одним суддею.

Просили комісію про переведення не лише з області в місто чи з одного регіону в інший. Так, Юлія Мицик з Дарницького райсуду м.Києва хотіла перейти до Святошинського райсуду. Вона мотивувала своє прохання тим, що живе в с.Чайки, й аби доїхати до роботи, потрібно 2,5 год.

Як зазначив «кваліфікаційник» Віктор Мікулін, у заяві вказано, що чоловік Ю.Мицик незадоволений таким станом речей, жінка втрачає сім’ю. Комісія вирішила підтримати намір служительки Феміди і надала їй «перевідну перепустку».